13 лютого 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 29.10.2018 року, яким затвердженоугоду від 30.08.2018 року між прокурором Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_6 про визнання винуватості і
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2017 року ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі,
Вказаним вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 17 липня 2018 року близько 17 год. 00 хв. перебував за адресою: м. Київ, вулиця Пущеводицька, 1 разом із своєю наглядно знайомою ОСОБА_8 , у володінні якої перебувала жіноча сумка чорного кольору, в середині якої знаходився мобільний телефон марки «Samsung», модель «С3322І Duos», сірого кольору. Під час перебування за вищевказаною адресою у останнього виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_6 , користуючись тим, що потерпіла неуважно слідкує за своїми речами, усвідомлюючи, що за його діями ніхто зі сторонніх не спостерігає, таємно від потерпілої ОСОБА_8 , дістав мобільний телефон марки «Samsung», модель «С3322І Duos», сірого кольору, вартістю 350 гривень, який знаходився у сумці потерпілої ОСОБА_8 , таким чином таємно повторно викравши чуже майно.
Після чого, ОСОБА_6 , зник з місця вчинення кримінального правопорушення, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 350 гривень.
Обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини кримінальних правопорушень та правильність правової кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, ОСОБА_6 посилається на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Зокрема зазначає, що призначаючи покарання, суд першої інстанції не повною мірою взяв до уваги на явність у нього тяжких захворювань, перебування на його утриманні хворої матері та бабусі.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_6 не з'явився, хоча неодноразово повідомлявся належним чином, а саме рекомендованим поштовим відправленням, про причини неявки не повідомив.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Як вбачається зі змісту угоди про визнання винуватості від 30.08.2018 року між прокурором Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_6 (а.с. 7-11), сторони погодились на призначення ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки. Із запропонованим видом та мірою покарання ОСОБА_6 погодився, поставивши свій підпис у відповідній графі. При укладенні угоди був присутній захисник, який також засвідчив достовірність усіх викладених в угоді відомостей своїм підписом.
Суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання в розмірі, визначеному угодою про визнання винуватості.
При цьому, як вбачається з матеріалів провадження, головуючий у суді першої інстанції роз'яснив обвинуваченому наслідки укладення угоди та дотримався інших вимог, встановлених ч.ч. 4, 6, 7 ст.474 КПК щодо порядку судового провадження на підставі угоди.
Таким чином, судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 474, 475 КПК України, призначено покарання, що відповідає узгодженому сторонами провадження його виду та розміру, а при призначенні покарання за сукупністю вироків правильно визначив розмір остаточного покарання.
Отже вирок суду першої інстанції відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для його скасування або зміни колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Подільського районного суду м. Києва від 29.10.2018 року щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала Київського апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3