Справа № 360/1366/18 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1052/2019 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія ч. 1 ст. 286 КК України
іменем України
13 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря: ОСОБА_5 ,
за участю прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
потерпілої: ОСОБА_9 ,
представника потерпілої: ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали кримінального провадження № 12017110120000917 за апеляційною скаргою захисника на вирок Бородянського районного суду Київської області від 05.12.2018 року, яким
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Бородянка Київської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, маючого одну малолітню дитину, який проживаючого в АДРЕСА_1 , працюючого на посаді майстра з будівництва в ТОВ «Візуальні технології»,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тапризначено йому покарання у виді арешту на строк 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено від відбування основного і додаткового покарання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 на відшкодування майнової шкоди 9 614 (дев'ять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 10 (десять) коп., на відшкодування моральної шкоди 61 670 (шістдесят одну тисячу шістсот сімдесят) грн. і 1600 (одну тисячу шістсот) грн. на відшкодування витрат на правову допомогу; в іншій частині цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 залишено без задоволення.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави: судовий збір в розмірі 2 466 (дві тисячі чотириста шістдесят шість) грн. 80 коп. та на відшкодування процесуальних витрат вартість проведення судових інженерно-технічних експертиз в сумі 3 904 (три тисячі дев'ятсот чотири) грн.
Цим же вироком вирішено питання про речові докази.
Відповідно до вироку суду, 06.09.2017 року, приблизно о 13 годині 50 хвилин, в смт. Бородянка Київської області обвинувачений ОСОБА_7 , керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав його дружині ОСОБА_12 , рухався по вул. Центральній в напрямку Бородянської загальноосвітньої школи № 1, що розташована по вул. Центральній, 222 в смт. Бородянка Київської області і, під'їжджаючи до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти відділення ПАТ «Укрпошта» по вул. Центральній, 240, в порушення вимог п. 1.5. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, згідно з яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, п. 2.3. «б» Правил дорожнього руху України, згідно з яким, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, п. 18.1. Правил дорожнього руху України, згідно з яким водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, проявив неуважність та безпечність, не зупинився перед пішохідним переходом, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка рухалась по пішохідному переходу з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля.
В результаті наїзду потерпілій ОСОБА_9 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, у вигляді перелому обох гомілкових кісток, та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 суд кваліфікував за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить змінити вирок в частині задоволення цивільного позову, а саме відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення коштів на лікування, коштів на відшкодування втраченого середнього заробітку та моральної шкоди. Вимоги обґрунтовує тим, що при постановленні оскаржуваного рішення було порушено вимоги щодо законності, вмотивованості та обґрунтованості судового рішення. Апелянт зазначає, що до позовної заяви потерпілою було надано копії чеків на медичні препарати на загальну суму 6 778 грн., однак, всі медичні препарати, які вказані в чеках потерпілої не підтверджені призначенням лікаря, належних та допустимих доказів вказаних витрат суду надано не було. Адвокат вказує, що відповідно до оглянутої амбулаторної картки потерпілої, вона мала ряд хронічних захворювань ще до ДТП, а деякі ліки з чеків на суму 2 930 грн. 85 коп. не стосуються отриманих нею травм, у зв'язку з чим, вказана сума відшкодуванню не підлягає. На думку захисника, у зв'язку з тим, що потерпілою до суду першої інстанції не було надано на підтвердження позовних вимог щодо встановлення ступеню втрати працездатності у процентному відношенні згідно висновку судово-медичної експертизи, а також відсутні довідки з роботи про встановлений середньомісячний заробіток, який потерпіла мала до ушкодження здоров'я, в частині відшкодування втраченого заробітку їй слід відмовити. Адвокат зазначає, що задоволений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є не обґрунтованим і не відповідає характеру правопорушення, глибинні душевних страждань та характеру негативних наслідків, зокрема, судом першої інстанції в повній мірі не взято до уваги ставлення ОСОБА_7 до скоєного, оскільки він визнав вину і не ухилявся від надання допомоги на лікування, що підтверджено відповідними доказами. Враховуючи витрати, понесені обвинуваченим на препарати, які не мали відношення до лікування потерпілої, захисник просить зарахувати їх у суму відшкодування моральної шкоди.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_13 просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що вказана апеляційна скарга є необґрунтованою, а її вимоги є безпідставними. Так, представник потерпілої зазначає, що заперечення сторони захисту щодо неналежності доказів, наданих потерпілою на придбання лікарських засобів для лікування наслідків ДТП, не ґрунтуються на спеціальних знаннях в розумінні ст. 101 КПК України, тобто, не підтверджені висновками експерта, а тому не можуть бути взяті до уваги. Що стосується доводів про відшкодування розміру втраченого заробітку, то представник потерпілої зазначає, що стороною захисту не було надано доказів того, що розмір втраченого потерпілою ОСОБА_9 заробітку є меншим ніж той, що вказаний в позовній заяві та довідці з місця роботи. На переконання представника потерпілої, розмір моральної шкоди є повністю обґрунтованим, у зв'язку з чим, вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого в підтримку поданої апеляційної скарги; прокурора, потерпілу та представника потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити вирок суду першої інстанції без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і є обґрунтованим.
Наведеним у вироку доказам суд дав належну оцінку та правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України.
Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, то колегія суддів не проводить детальний їх аналіз та, відповідно до ст. 404 КПК України, перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 1 статті 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Частиною 1 статті 1177 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Так, 17.08.2018 року представником потерпілої ОСОБА_9 - адвокатом ОСОБА_13 до обвинуваченого ОСОБА_7 було подано позовну заяву про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в якій він просить стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 на відшкодування майнової шкоди 27 630 грн. (витрати на лікування - 7 394 грн. 76 коп., витрати на санаторно-курортне лікування - 12 100 грн.; втрачений заробіток - 8 136 грн. 10 коп.); на відшкодування моральної шкоди - 250 000 грн. 00 коп.; на користь відшкодування процесуальних витрат - 1 600 грн. 00 коп. /а. п. 27-30/.
Вироком суду першої інстанції цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 на відшкодування майнової шкоди 9 614 грн. 10 коп., на відшкодування моральної шкоди 61 670 грн. і 1 600 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу; в іншій частині цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 залишено без задоволення.
Судом встановлена винуватість ОСОБА_7 в тому, що він 06.09.2017 року, керуючи автомобілем, порушив правила безпеки дорожнього руху, внаслідок чого допустив наїзд на пішохідному переході на потерпілу ОСОБА_9 , що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, у зв'язку з чим, наявний прямий причиново-наслідковий зв'язок між діями обвинуваченого та наслідками у виді завданої потерпілій шкоди. Тобто, у даному випадку виникли деліктні зобов'язання.
Згідно з наданими потерпілою ОСОБА_9 чеками, після дорожньо-транспортної пригоди нею було витрачено на придбання медикаментів 6 778 грн., а на придбання путівки в ДП «Клінічний санаторій «Хмільник» - 12 100 грн., що становить загалом 18 878 гривень.
Як убачається з довідки Комунальної установи «Бородянський районний трудовий архів» від 07.09.2018 року, ОСОБА_9 працює в цій установі на посаді архівіста і в період з 06.09.2017 року по 11.05.2018 року їй була нарахована допомога по тимчасовій непрацездатності в розмірі 70 % від заробітку /а. п. 171/.
Так, судом першої інстанції правильно було враховано сукупність усіх витрат, понесених потерпілою за наслідками дорожньо-транспортної пригоди і відшкодовану обвинуваченим суму шкоди та правомірно визначено до відшкодування матеріальної шкоди 9 614 грн. 10 коп.
Вказівка апелянта на те, що не всі медичні препарати, які вказані в чеках потерпілої, підтверджені призначенням лікаря, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки загострення хронічних захворювань потерпілої перебуває у прямому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, вживанням ліків та ускладненнями в зв'язку з перебуванням потерпілої в нерухомому стані після операції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що виходячи з положень ст. 1195 ЦК України, щодо наявності висновку судово-медичної експертизи для встановлення відсотку втрати працездатності для встановлення суми втраченого заробітку, є необґрунтованими, оскільки потерпілою надано всі необхідні для доведення вказаних обставин докази.
Що стосується посилання захисника на суму, на яку задоволено цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди, то відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Так, суд першої інстанції врахував характер і конкретні обставини злочину, вчиненого ОСОБА_7 , глибину душевних страждань потерпілої, а також ту обставину, що обвинувачений добровільно надавав їй матеріальну допомогу на лікування і щиро розкаявся у скоєному та при вирішенні питання цивільного позову дотримався вимог чинного законодавства.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи не ставлять під сумнів законність вироку суду першої інстанції, а тому вона не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Бородянського районного суду Київської області від 05.12.2018 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.
__________________ ___________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4