Справа 367/8313/18 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/467/2019 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2
12 лютого 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючого),ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргоюпрокурора Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 грудня 2018 року,-
До Ірпінського міського суду Київської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання у виді обмеження волі на громадські роботи.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 10 грудня 2018 року клопотання засудженого задоволено, замінено ОСОБА_7 невідбуту частину покарання у виді 1 року 28 днів обмеження волі більш м'яким покаранням у виді громадських робіт строком на 240 годин.
В обґрунтування мотивів прийнятого рішення суддя місцевого суду вказав на те, що засуджений ОСОБА_7 відбув 1/3 частину строку покарання і чесним ставленням до праці довів своє виправлення.
В апеляційній скарзі прокурора указано на незаконність та необґрунтованість рішення судді. Вважав, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних про те, що засуджений ОСОБА_7 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці став на шлях виправлення. В обґрунтування цих доводів, прокурор звернув увагу на те, що за 9 місяців відбування покарання, засуджений ОСОБА_7 працював епізодично у продовж 2 місяців та має лише 1 заохочення. Прокурор вказав на те, що засуджений має 4 судимості за вчинення умисних злочинів, що на його думку свідчить про стійку злочинну спрямованість останнього. Просив ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання засудженого.
В запереченні на апеляційну скаргу прокурора, засуджений ОСОБА_7 вказав на необґрунтованість її доводів. Вказав на те, що через тяжке захворювання судинної системи, не мав змоги працювати у виправній колонії увесь період відбування покарання, що стверджується висновком лікаря. Просив апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
прокурора, який апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
засудженого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, ухвалу про заміну йому не відбутої частини покарання більш м'яким вважав законною та обґрунтованою, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін;
вивчивши клопотання та приєднанні до нього матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 409 КПК України істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є підставами для скасування судового рішення при розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.372 КПК України у мотивувальній частині ухвали повинні зазначатись встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався. Цих вимог закону суд першої інстанції при постановленні ухвали про заміну засудженому ОСОБА_7 не відбутої частини покарання більш м'яким у повній мірі не дотримався. Так, рішення про задоволення клопотання засудженого суд першої інстанції мотивував лише тим, що засуджений відбув 1/3 частину строку покарання і чесним ставленням до праці довів своє виправлення. Між тим будь-яких доказів, які би доводили чесне ставлення засудженого до праці суд в ухвалі не навів і взагалі не наведено будь-яких доводів щодо того, як засуджений ставився до праці за час відбування покарання. Поряд із цим, суд не звернув уваги на те, що доведення свого виправлення є однією із умов для застосування щодо засудженого умовно-достроково звільнення, а умовою заміни невідбутої частини покарання більш м'яким є факт того, що засуджений став на шлях виправлення. Зазначення судом того, що засуджений довів своє виправлення саме по собі указує на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, оскільки вирішення питання про доведення засудженим свого виправлення може мати місце лише після відбування засудженим строків покарання, указаних у ч.3 ст.81 КК України.
Колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять буд-яких доказів того, що засуджений дійсно став на шлях виправлення, що є обов'язковою умовою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким. Так, засуджений відбув не значний строк покарання для можливості висновків про те, що він став на шлях виправлення. Засуджений за період відбування покарання працював не тривалий період часу для висновків про його ставлення до праці. За період відбування покарання засуджений мав лише одне заохочення, що є недостатнім для беззаперечного висновку про те, що він став на шлях виправлення. Сама по собі позитивна характеристика на засудженого не може безумовно указувати на наявність підстав для задоволення клопотання засудженого. На думку колегії суддів поведінка засудженого відповідає нормальній поведінці свідомого засудженого, що само по собі, за відсутності інших обставин не може бути підставою для застосування щодо нього пільги у виді заміни невідбутої частини покарання біль м'яким. Колегія суддів звертає увагу і на те, що засуджений раніше засуджувався три рази до покарання у виді позбавлення волі за вчинення умисних тяжких злочинів, останнього разу звільнився умовно - достроково після чого знову вчинив умисний злочин. Наведе у своїй сукупності указує на поспішність висновків суду першої інстанції про можливість заміни засудженому ОСОБА_7 невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, а застосувавши таку заміну суд неправильно застосував ст. 82 КК України, що указує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що в свою чергу є підставою для скасування судового рішення.
За наявності зазначених вище порушень закону ухвала Ірпінського міського суду Київської області від 10 грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 не може визнаватись законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню із прийняттям нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання засудженого як такого, обґрунтованість якого не доведена у ході судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 10 грудня 2018 року щодо ОСОБА_7 скасувати.
Постановити нову ухвалу. Клопотання засудженого ОСОБА_7 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким залишити без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4