Справа № 33/796/253/2019 Суддя 1 інстанції - Рудюк О.Ю.
Категорія: ст. 124 КУпАП Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
08 лютого 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року щодо -
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер в матеріалах справи відсутній, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, за ст. 124 КУпАП,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП на накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень, поряд з цим стягнуто судовий збір в розмірі 352 гривень 40 копійок.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_2 05 вересня 2018 року о 15 год. 25 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Ревуцького, 40 не дотримався безпечної швидкості та дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову місцевого суду незаконною, такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та закрити провадження відносно нього, у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За доводами апелянта суд першої інстанції прийшов до необґрунтованих висновків про те, що винуватість ОСОБА_2 підтверджується поясненнями водія ОСОБА_3, з яких убачається , що причиною ДТП стало недотримання водієм автомобіля НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, Правил дорожнього руху України, з огляду на те, що даний висновок не підтверджується жодним доказом з матеріалів справи, а навпаки схема ДТП, розташування транспортних засобів на дорозі на фотознімках, які зроблено на місці ДТП, вказують на те, що покази ОСОБА_3 технічно неспроможні, оскільки вона вказує, що обидва автомобілі рухались в одній смузі руху, однак відповідно до пошкоджень, автомобілі зіткнулись коли знаходились в різних полосах.
Також ОСОБА_2 вважає необґрунтованими висновки місцевого суду про те, що його винуватість підтверджується схемою місця ДТП, яка підписана уповноваженою особою та самим ОСОБА_2 без будь яких зауважень, що містить об'єктивні відомості щодо розташування після пошкодження транспортних засобів, місця зіткнення, а також локалізацію механічних пошкоджень, з огляду на те, що саме на схему ДТП, як на доказ розташування автомобілів в різних полосах під час зіткнення і вказує апелянт, він її підтверджує, посилається на неї, додатково надає фотознімки з місцем розташування автомобілів та зазначає, що місця пошкодження автомобілів (сліди пошкоджень на автомобілях), місце зіткнення, та зафіксовані на схемі, якраз і підтверджують правдивість його показань щодо розташування на дорозі автомобіля НОМЕР_2, під час зіткнення і ставлять під сумнів показання водія ОСОБА_3 про обставини зіткнення.
Крім того, на переконання апелянта, судом першої інстанції було поверхнево, неповно та поспішно досліджено відео запис самої події ДТП, які міститься в матеріалах справи, в результаті чого місцевим судом було зроблено хибні висновки, що доводи ОСОБА_2 про те, що він рухався зі швидкістю 40-50 км/год. та заздалегідь зайняв крайнє ліве положення, спростовуються долученим іншою стороною відео, з якого вбачається, що ОСОБА_2 рухався зі значною швидкістю та перестроювався за водієм автомобіля НОМЕР_2, а не попереду чи ліворуч.
З цього приводу апелянт зазначає, що по - перше, суд дав так оцінку відео, ніби на ньому зафіксований момент зіткнення автомобілів. Проте, кут камери не захвачує місце зіткнення автомобілів, а захвачує відрізок руху авто до того як почався розвиток подій ДТП за 150-250 метрів, по третє, апелянт вказує, що дійсно, виїжджаючи з другорядної дороги, що було дуже далеко від місця ДТП, він дійсно рухався позаду автомобіля Рено, однак, на думку апелянта, судом не взято до уваги відстань від вказаного виїзду до місця зіткнення, яка орієнтовно складає 500 метрів, та не взято до уваги кут руху обох автомобілів при перестроюванні, зокрема те, що кут перестроювання автомобіля Хюндай значно більший, ніж кут повороту авто Рено. Більш того, апелянт вказує, що відео підтверджує, що авто Рено перестроїлось в третю смугу руху, а траєкторія руху авто Хюндай засвідчує його відразу перестроювання в четверту (крайню ліву) смугу руху.
Крім того, апелянт вказує, що ніколи не говорив про те, що рухався попереду авто Рено, а суд помилково вказав про це, та як наслідок, піддав сумніву всі його пояснення.
Також апелянт вказує, що оцінка судом швидкості руху вказана як значна, проте, така оцінка виходить за межі понять встановлених ПДР України. Апелянт вказує, що з відео вбачається, що швидкість автомобіля Хюндай була більшою, ніж швидкість автомобіля Рено, проте, швидкість обох автомобілів була в межах дозволених ПДР України.
Також ОСОБА_2 вважає незаконним та безпідставним відхилення судом першої інстанції висновку експерта, якому надавалися для дослідження всі матеріали справи, в тому числі відео запис, про що окремо надавались пояснення в судовому засіданні та прямо вказано в тексті самої експертизи.
Крім того, на переконання ОСОБА_2, суд першої інстанції недотримався вимог ст.ст. 251, 268 КУпАП та не встановив дійсного механізму зіткнення транспортних засобів та в повній мірі не дослідив матеріали справи.
Додатково апелянт вказує про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який складено відносно нього не підписаний співробітником патрульної поліції, що на переконання ОСОБА_2, свідчить про сумніви співробітника патрульної поліції про доцільність складання вказаного протоколу саме відносно апелянта. Крім того, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення співробітник патрульної поліції навіть не вказав, які, на його думку, пункти Правил дорожнього руху порушив ОСОБА_2, а лише написав, що він порушив швидкість та дистанцію. Однак судом першої інстанції вказані факти були залишені поза увагою.
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з наведених в ній підстав, пояснення іншого учасника ДТП ОСОБА_3, яка просила залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, дослідивши відеозапис, наявний в матеріалах справи, допитавши експерта ОСОБА_4, дослідивши інші матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді адміністративної справи органом (посадовою особою) повинно бути вжито всіх необхідних заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів та з'ясовано: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, ці вимоги закону суддею, як убачається з матеріалів справи, належним чином не виконані, внаслідок чого залишились нез'ясованими обставини, які мають значення для її правильного вирішення.
Ухвалюючи постанову про визнання винуватим ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме порушення вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР України, суддя районного суду обгрунтувала своє рішення показаннями ОСОБА_3 та відхилила інші, представлені у справі докази, у тому числі поснення самого ОСОБА_2, висновок експерта та письмові матеріали справи не надавши їм належної оцінки.
Ці обставини беззаперечно свідчать про помилковість висновків судді, у зв'язку із чим постановлене по справі рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
При цьому, розглядаючи протокол про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Так, зі схеми місця ДТП вбачається, та сторонами не заперечується, що дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 трапилась в м. Києві по вул. Ревуцького, 40.
Проїзна частина вул. Ревуцького в бік Бажана організована 4-ма смугами попутного руху шириною по 3,5 м.
Також на схемі місця ДТП зафіксовано кінцеве розташування обох автомобілів після ДТП.
Так, автомобіль НОМЕР_1 зафіксований в крайній лівій смузі позаду автомобіля НОМЕР_2 таким чином, що відстань між передніми колесами автомобіля Hyundai та задніми колесами автомобіля Renaultв повздовжньому напрямку становить 5, 05 м. та на відстані 13…13,4 м. від коліс правого борту до точки прив'язки, яка розташована поза межами проїзної частини справа.
Автомобіль Renault після зіткнення зафіксований в крайній лівій смузі на відстані 14… 14,1 м від коліс правого борту до точки прив'язки, яка розташована поза межами проїзної частини справа.
Згідно фотознімків, що містяться в матеріалах справи, автомобіль Hyundai після зіткнення розташований поблизу суцільної лінії дорожньої розмітки, що поділяє крайню ліву та сусідню смуги руху попутного напрямку руху, а автомобіль Renaultрозташований дещо ближче до подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків.
При цьому пошкодження автомобіля Hyundai позначені в його правій передній частині автомобіля, а пошкодження автомобіля Renaultпозначені в його лівій задній частині.
Згідно письмових показань водія ОСОБА_3, вона зупинилась на світлофорі по вул. Ревуцького на червоний сигнал світлофора, після чого отримала удар ззаду від автомобіля Hyundai. До моменту зіткнення ОСОБА_3 вказує, що рухалась по правій полосі дороги, увімкнувши лівий поворот плавно перестроїлась у лівий ряд, зупинившись на червоне світло світлофора.
Згідно письмових показань водія ОСОБА_2 вбачається, що він рухався зі швидкістю 40-50 км/год., в той час як машина держ.номер НОМЕР_4 підрізала його, внаслідок чого відбулось зіткнення.
В суді першої інстанції ОСОБА_3 надала аналогічні пояснення тим, які надавала під час оформлення ДТП. Тільки добавила, що автомобіль водія ОСОБА_2 вона бачила весь час, оскільки він рухався позаду неї на великій швидкості, а також уточнила, що чітко місця зіткнення вона не знає, адже, зіткнення було під час руху, і після зіткнення її авто відштовхнулось та проїхало орієнтовно 5 метрів.
ОСОБА_2 в суді першої інстанції пояснив, що він, рухаючись по вул. Ревуцького, завчасно зайняв крайню ліву смугу руху, а в цей час автомобіль Renault, який рухався праворуч, тобто, в третій смузі руху, та несподівано для нього на відстані орієнтовно 4-5 метри від його автомобіля почав перестроюватися у його полосу та гальмувати. ОСОБА_2 пояснив, що він намагався гальмувати, щоб уникнути зіткнення, однак враховуючи незначну відстань між авто, зіткнення уникнути не вдалось. Після зіткнення він майже не рухався, а відразу зупинив свій автомобіль. Проте, автомобіль Renault після зіткнення повністю в'їхав в ліву крайню смугу руху та вирівнявся.
Заслухавши такі показання учасників дорожньо-транспортної пригоди, та дослідивши відеозапис, доходжу висновку про помилковість висновків суду щодо руху обох автомобілів в одній смузі руху.
Перш за все, про швидше перестроювання в крайню ліву смугу посилається в показаннях ОСОБА_2, та ці показання підтверджуються відеозаписом, дослідженим під час апеляційного розгляду покадрово, на якому чітко видно кут руху обох автомобілів, а саме те, що кут руху автомобіля Hyundai при перестроюванні значно більший, ніж кут руху автомобіля Renault, та скерований значно лівіше. Окрім того, на відео видно, що автомобіль Renault після виїзду з другорядної дороги перестроївся в третю смугу руху по якій продовжив рух.
З показань допитаного під час апеляційного розгляду показань експерта ОСОБА_4, саме кут руху обох автомобілів, зафіксований на відео підтверджує показання ОСОБА_2 про його швидше перестроювання в крайню ліву смугу руху та рух в цій смузі.
Разом з тим, експерт вказав, що дане відео дійсно підтверджує рух автомобіля Renault в третій смузі руху.
При цьому експерт зазначив, що оскільки самого моменту ДТП на відео не зафіксовано, а зафіксовано лише кінцеве розташування авто та наявні у транспортних засобів пошкодження, з яких чітко можна встановити механізм ДТП. Зокрема, аналізуючи надані на дослідження та наявні у справі фотознімки транспортних засобів після зіткнення на місці пригоди експерт дійшов висновку, щодо їх контактної взаємодії передньою частиною кузова автомобіля Hyundai, на ділянці правіше лівої фари головного світла, в задній бампер автомобіля Renault, на ділянці лівіше правого заднього ліхтаря зовнішнього освітлення, що супроводжувалося деформаціями переднього бамперу, решітки облицювання передка кузова та капоту авто Hyundai, спрямованими спереду назад по ходу його руху, а також деформаціями заднього бамперу авто Renault в напрямку ззаду - наперед зі слідами тертя, спричиненими по його пошкодженій поверхні.
Відтак, виходячи з локалізації ділянок пошкоджень на транспортних засобах, слід дійти висновку щодо фактично, попутного зіткнення, причому, задня права частина авто Renault на ділянці правіше заднього номерного знаку перебувала поза межами контактної взаємодії з передком кузова авто Hyundai.
З врахуванням складеної схеми місця ДТП та механічних пошкоджень автомобілів, експерт дійшов висновку про те, що на момент зіткнення автомобіль Renault правим бортом був розташований на межі крайньої лівої та сусідньої смуги руху, а після зіткнення, за даними схеми, він був розташований значно лівіше в крайній лівій смузі на відстані біля 0, 5 м. від подвійної дорожньої розмітки. Наведене, на думку експерта, підтверджує те, що після зіткнення авто Renault змінив своє поперечне просторове положення в крайній лівій смузі, змістившись вліво на ширину свого кузова, що в свою чергу підтверджує версію ОСОБА_2 щодо виїзду авто Renault в його смугу руху безпосередньо перед зіткненням, та продовження руху в тому ж напрямку.
Разом з тим, версію ОСОБА_3 щодо виїзду автомобіля Renault повністю на крайню ліву смугу руху та зіткнення в момент зупинки вказаного авто, експертом визнано технічно неспроможною, оскільки удар, спрямований ззаду фактично вздовж поздовжньої осі авто Renault з технічної точки зору не міг спричинити його відкидання вліво.
Пункт 13.1 ПДР України вказує про те, що водій, залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватись безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
При цьому, згідно визначень, наведених у п. 1.10 ПДР України, безпечна дистанція - відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі цього раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь - якого маневру.
Оскільки з досліджуваних обставин ДТП вбачається, що автомобілі рухались сусідніми смугами, та ОСОБА_3 перестроїлась в крайню ліву смугу на незначній відстані до авто Hyundai, за що вона притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 р., то вказані обставини виключають порушення ОСОБА_2 вимог п. 13.1 ПДР України, адже є взаємовиключними.
Що стосується питання щодо порушення ОСОБА_2 п. 12.1 ПДР України, який свідчить про те, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, то слід зазначити, що на схемі місця ДТП слідів неконтрольованого руху авто Hyundai не зафіксовано, відсутні підстави і для висновку щодо руху вказаного автомобіля з перевищенням установлених меж швидкісного режиму, адже, згідно показань ОСОБА_2 рух його авто був в межах 40-50 км/год., що не перевищує дозволену в населеному пункті швидкість руху.
Окремо слід вказати, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, працівником поліції було порушено вимоги ч. 2 ст. 256 КУпАП, адже, протокол не підписаний особою, яка його склала, тому відповідно, не може бути належним та допустимим доказом.
Оцінивши наявні у справі докази кожен з них з точки зору достатності та належності, а сукупність доказів з точки зору взаємозв'язку, доходжу висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 порушень вимог п.п. 12.1, 13.1 ПДР України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку за наявними у справі матеріалами дійшов висновку про не доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки його вина не підтверджується наявними матеріалами справи
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 р. прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи, а тому вона підлягає скасуванню з постановленням, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, судом апеляційної інстанції нової постанови про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 23 жовтня 2018 року, якою ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП на накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал