Справа 363/3393/17 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/472/2019 Доповідач в 2 інстанції ? ОСОБА_2
07 лютого 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючий), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретарів ОСОБА_5 , ОСОБА_6
учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргоюобвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року,-
Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року,
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старобільськ Луганської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 10.07.2017 вироком Вишгородського районного суду Київської області за ст.246 КК до штрафу у розмірі 850 грн.,
засуджено за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;
на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання невідбутого покарання за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 10.07.2017 року, остаточно ОСОБА_10 призначене покарання у виді позбавлення волі, строком на 7 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки та штрафу у розмірі 850 грн.;
стягнуто з ОСОБА_10 :
на користь ОСОБА_9 23 513 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 200 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди;
на користь ОСОБА_9 200 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди;
стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави 3 016 грн. 66 коп. процесуальних витрат на залучення експерта;
вирішене питання про речові докази.
Відповідно до вироку, ОСОБА_10 , 13 серпня 2017 року, близько 14 години 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «GEELY», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись по автодорозі Димер - Федорівка в напрямку с. Федорівка по вул. Революції, в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1 Правил дорожнього руху України, між смт. Димер та с. Федорівка Вишгородського району Київської області, виїхав на смугу зустрічного руху та в подальшому на ліве по напрямку руху керованого ним автомобіля узбіччя де допустив наїзд на ОСОБА_11 , яка перебувала на узбіччі. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження від яких померла на місці події.
В апеляційній скарзі обвинувачений указав на незаконність вироку у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та допущеною неповнотою судового розгляду. В обґрунтування доводів скарги вказав на те, що за кермом автомобіля знаходився ОСОБА_12 із яким вони розпивали спиртні напої та який попросив взяти провину на себе, оскільки потерпіла була його сестрою. Указав на те, що ОСОБА_12 пообіцяв сприяти у вирішенні усіх питань, у зв'язку із чим він свідчив на досудовому розслідуванні проти себе. На підтвердження цих доводів, обвинувачений звернув увагу на специфіку отриманих тілесних ушкоджень ним та ОСОБА_13 , який отримав тілесні ушкодження грудної клітини, а його тілесні ушкодження полягали у різаних ранах на обличчі утворених від лобового скла, які на його думку, могли бути спричинені тільки із положення пасажира транспортного засобу. Однак, у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи із цього питання, суд відмовив. Окрім цього, указав на показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які бачили за кермом безпосередньо перед ДТП саме ОСОБА_16 . Вважав, що у ході судового розгляду була допущена неповнота яка унеможливила ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Просив вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
У поданих запереченнях на апеляційну скаргу потерпілі заперечували проти доводів обвинуваченого, вважали їх необґрунтованими та такими, які не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження. Вважали, що зібрані матеріали повністю доводять вину ОСОБА_10 у вчиненому злочині, а факт його перебування за кермом транспортного засобу, вважали повністю доведеним показаннями свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Звернули увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_10 у ході досудового розслідування у присутності захисника визнавав факт керування транспортним засобом та будь-яких клопотань із приводу тілесних ушкоджень не заявляв. Указали також на те, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що на думку потерпілих свідчить про його обізнаність із суворістю кримінальної відповідальності та особливостями досудового розслідування. Наведене, на думку потерпілих спростовує його доводи щодо визнання вини у вчиненому злочині на прохання ОСОБА_17 . Просили вирок залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
обвинуваченого, який підтримав подану апеляційну скаргу, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;
прокурора та потерпілих, які доводи апеляційної скарги обвинуваченого вважали необґрунтованими, просили залишити її без задоволення, а вирок без зміни;
вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за обставин, наведених у вироку, стверджуються доказами, дослідженими у ході судового розгляду.
Так, із показань потерпілих ОСОБА_9 1970 року народження та ОСОБА_9 1998 року народження вбачається те, що 13 серпня 2017 року, близько 14 години 50 хвилин, вони, повертаючись до напівпричепу до автомобіля, який вони залишили на узбіччі дороги в смт. Димер Вишгородського району Київської області в напрямку с. Федорівка Вишгородського району Київської області, та біля якого знаходилася їх дружина та мати ОСОБА_11 , виявили ознаки дорожньо-транспортної пригоди, поліцію та в лісосмузі пошкоджений автомобіль «Джилі» біля якого знаходилась потерпіла без ознак життя. В автомобілі поліції вони помітили двох чоловіків ОСОБА_17 та ОСОБА_10 , які перебували в стані сильного алкогольного сп'яніння.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_20 вбачається те, що він, 13 серпня 2017 року, вранці, попросив ОСОБА_10 , про те, щоб він допоміг перегнати йому його автомобіль «Джілі», який знаходився в с. Овдієва - Нива Вишгородського району Київської області, до с. Любимівка Вишгородського району Київської області, на що обвинувачений погодився. Після обіднього часу до нього зателефонував знайомий ОСОБА_21 та повідомив, що ОСОБА_10 потрапив поблизу смт. Димер Вишгородського району Київської області в дорожньо - транспортну пригоду, а саме не впорався із керуванням автомобіля та здійснив наїзд на жінку, яка знаходилася на узбіччі, в результаті пригоди остання загинула.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_17 вбачається те, що він, 13.08.2017, разом із ОСОБА_10 на автомобілі марки «Джілі» поїхали на «Київське море», де вживали горілку. Після цього, ОСОБА_10 сів за кермо, а він на переднє пасажирське сидіння. Під час керування автомобілем «Джілі» ОСОБА_10 їхав на дуже великій швидкості про що він йому неодноразово робив зауваження, на що останній не реагував та продовжував їхати із великою швидкістю різко входячи в повороти. На одному із відрізків дороги, а саме поблизу лікарні на виїзді із села Димер, ОСОБА_10 не впорався з керуванням та виїхав на зустрічне узбіччя де стояв причеп з цеглою, а поблизу причепа сиділа жінка на яку і стався наїзд їхнім автомобілем, після чого сталося зіткнення із причепом.
Із показань свідка ОСОБА_18 вбачається те, що вона була свідком того, що саме ОСОБА_10 перебував за кермом автомобіля, так як його бачила, коли вони їхали на автомобілі. Також вказала, що бачила свідка ОСОБА_17 , який йшов в крові та кричав, що обвинувачений ОСОБА_10 наробив.
Із показань свідка ОСОБА_19 вбачається те, що вона 13.08.2017 року бачила на місці події швидку допомогу, автомобіль, який був в кюветі, чоловіка одного без футболки, він стояв з водою, а іншою рукою тримався за голову. Обвинувачений був в крові та інший чоловік також. Обвинувачений перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_22 вбачається те, що він будучи фельдшером лікарні, 13.08.2017 констатував смерть жінки, яка знаходилася на узбіччі дороги на місці ДТП на трасі смт. Димер Вишгородського району Київської області за 100 метрів від лікарні. Бачив двох чоловіків, які ходили біля автомобіля. Один із чоловіків попросив умитися, оскільки у нього було посічено обличчя, але це був не обвинувачений ОСОБА_10 .
Відповідно до протоколу огляду дорожньо-транспорної пригоди від 13.08.2017 із схемою та ілюстративною фототаблицею до нього, видно зображення місцевості ДТП, зображення трупа, пошкодження на тілі трупа, зображення автомобіля та пошкодження автомобіля.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 217 від 13.08.2017, відповідно до якого ОСОБА_10 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до висновку експерта № 7/Д/№241 тр. - 2017 р. від 25.08.2017 за результатами судово - медичної експертизи вбачається те, що смерть ОСОБА_11 настала від множинних переломів кісток скелета із пошкодженням внутрішніх органів із розвитком крововтрати, вказане також підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 241 від 14.08.2017 року ОСОБА_11 .
Відповідно до висновку експерта № 12-1/1732 від 28.08.2017 за результатами інженерно - технічної експертизи відповідно до якого, порушення вимог п. 12.1 та п. 12.9 ПДР України водієм автомобіля «Geely» з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Вина обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні злочину за обставин, наведених у вироку стверджується іншими, зібраними у кримінальному провадженні доказами. Наведені докази узгоджуються між собою, взаємопов'язані, в сукупності доповнюють один одного, беззаперечно й достатньо підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_10 у заподіянні смерті потерпілої ОСОБА_11 . Дослідивши указані докази та давши їм належну юридичну оцінку у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину. Колегія суддів звертає увагу на те, що усі докази були зібрані в порядку, передбаченому КПК України. Обвинувачений, потерпілі та свідки були допитані судом із належною повнотою, усі обставини кримінального провадження, які мають істотне значення для правильного його вирішення були з'ясовані.
Окрім цього, суд обґрунтовано відкинув показання допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , оскільки показання цих свідків не узгоджуються між собою, а їх перебування на місці події злочину спростовується показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , показання яких узгоджуються між собою, є послідовними та такими, які підтверджуються іншими матеріалами кримінального провадження.
Не приймаються апеляційним судом і показання допитаної у ході апеляційного розгляду свідка ОСОБА_25 , яка заперечувала факт керування транспортним засобом ОСОБА_10 . Так, колегія судів ставиться критично до показаннь цього свідка, оскільки вони є непослідовними та такими, що не відображують дійсної обстановки періоду часу, який передував події злочину. Поряд із цим, показання цього свідка не узгоджуються із показаннями повторно допитаного апеляційним судом свідка ОСОБА_18 , які колегією суддів визнаються логічними, послідовними та такими, які узгоджуються із іншими доказами. Підстав піддавати сумніву показання свідка ОСОБА_18 колегія суддів не вбачає із урахуванням того, що свідок був допитаний із дотриманням вимог КПК України, а його показання по суті збігаються із показаннями свідка ОСОБА_17 .
Такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження є і показання обвинуваченого в частині заперечення факту керування транспортним засобом у період часу, який передував дорожньо-транспортній пригоді. Так, суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання обвинуваченого у цій частині такими, що направлені на уникнення від відповідальності та покарання за вчинення тяжкого злочину. Колегія суддів звертає увагу на те, що показання обвинуваченого ОСОБА_10 щодо обставин злочину суперечать чітким та послідовним показанням свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 . Зокрема, свідок ОСОБА_17 , який знаходився в автомобіля на пасажирському сидінні, підтвердив, що обвинувачений керував транспортним засобом та вчинив даний злочин, свідок ОСОБА_20 , який підтвердив, що саме обвинуваченому ОСОБА_10 він передав свій автомобіль та свідок ОСОБА_18 , яка особисто бачила за кермом автомобіля обвинуваченого ОСОБА_10 .
Щодо посилань обвинуваченого на те, що він умисно свідчив проти себе під час досудового розслідування на прохання ОСОБА_17 , який у свою чергу обіцяв сприяти у вирішенні питання про закриття кримінального провадження, колегія суддів не бере до уваги з огляду на значну кількість судимостей ОСОБА_10 , які свідчать про обізнаність останнього із особливостями кримінального провадження та невідворотністю покарання за вчинення злочину.
Є такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і посилання ОСОБА_10 щодо отриманих тілесних ушкоджень ним та ОСОБА_17 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, специфіка та локалізація яких, на його думку свідчить про те, що за кермом транспортного засобу перебував саме ОСОБА_17 . Так, як убачається із матеріалів кримінального провадження будь-якого медичного огляду на предмет тілесних ушкоджень ОСОБА_10 та ОСОБА_17 не проводилось.
Колегією суддів не встановлено такої неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, які би вплинули чи могли вплинути на вирішення питання про винність обвинуваченого, правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність чи на визначення міри покарання.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни вироку Вишгородського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року щодо ОСОБА_10 колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим вирок слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 20 червня 2018 року щодо ОСОБА_10 залишити без зміни.
Ухвалу може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, обвинуваченим ОСОБА_10 у той же строк із моменту вручення йому копії даної ухвали.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4