Справа №760/9216/17
Апеляційне провадження №22-ц/824/1047/2019
07 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тімуш Д.І.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: старший державний виконавець Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Євдокімова ВалентинаОлександрівна, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
В травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищезазначеною скаргою, посилаючись на те, що діями державного виконавця під час виконання судового рішення, порушено його права, просив:
- визнати дії старшого державного виконавця Євдокімової В.О. неправомірними та скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження від 07.04.2017 р.;
- скасувати рішення, вчинене у формі повідомлення від 10.05.2017 р. за вих. №42727 про відмову у задоволенні клопотання про повернення виконавчого листа №760/5370/16-ц від 15.12.2016 р., виданого Солом'янським районним судом м. Києва до суду який його видав;
- зобов'язати старшого державного виконавця Євдокімову В.О. винести постанову про повернення виконавчого листа №760/5370/16-ц, виданого 15.12.2016 р. Солом'янським районним судом м. Києва, до суду, який його видав, та закінчити виконавче провадження.
Свою скаргу обґрунтував тим, що Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби м. Києва на підставі виконавчих листів, виданих 15.12.2016 р. за рішенням суду у справі 760/5370/16-ц, розпочато виконавче провадження про його виселення з квартири АДРЕСА_1. Ухвалою Апеляційного суду м. Києві від 13.01.2017 йому поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду про виселення та відкрито апеляційне провадження. У зв'язку з цим 31.03.2017 р. до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби подано клопотання про повернення виконавчих документів до суду, який їх видав та про закінчення виконавчого провадження з підстав передбачених ч.1 ст.38 Закону України «Про виконавче провадження». Лише 10.05.2017 р. державний виконавець повідомив його про те, що 07.04.2017 р. за поданою 04.04.2017 р. заявою стягувача була винесена постанова про зупинення виконавчого провадження. Вказану постанову про зупинення виконавчого провадження від 07.04.2017 заявник вважає незаконною, оскільки на його думку у даному випадку державний виконавець повинен був діяти відповідно до приписів ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», що за умови виконання ним зазначених вимог закону, виключає можливість зупинення виконавчого провадження.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року скарга ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, заявник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу, як незаконну та необґрунтовану скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що судом першої інстанції було встановлено ряд порушень вчинених старшим державним виконавцем, проте встановивши такі численні порушення прав заявника, суд все одно постановив ухвалу, якою залишив скаргу без задоволення. У зв'язку з цим вважає, що висновки суду суперечать встановленим у справі обставинам та наявним у справі доказам, відтак є такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.
У відзиві на апеляційну скаргу стягувач ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення як безпідставну, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Вказує, що викладені у скарзі доводи були досліджені судоми раніше в рамках інших судових справ та відхилені ними. Вважає, що у спосіб апеляційного оскарження боржник зловживає правом, яке не порушено, а тому ухвала суду є законною та обґрунтованою, що в повному обсязі відповідає завданню цивільного судочинства.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до вимог ЦПК, порушено їхні права чи свободи.
У відповідності до ч.2 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті - зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа (п.2 ч.1), зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті. (ч.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження»).
Стаття 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 17.02.2017 року) виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).
В ході розгляду справи було встановлено, що 26.12.2016 стягувачем пред'явлено до примусового виконання виконавчий лист, виданий за рішенням у справі №760/5370/16-ц від 21.09.2016 року, яке набрало законної сили 04.10.2016 року. Постановою державного виконавця від 26.12.2016 року відкрито виконавче провадження. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.01.2017 року поновлено строк на апеляційне оскарження рішення у справі №760/5370/16-ц, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою боржника - ОСОБА_1 В той же час вже 23.02.2017 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва подану апеляційну скаргу залишено без задоволення. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.03.2017 року зупинено виконання рішення у справі №760/5370/16-ц від 21.09.2016 до закінчення касаційного провадження у справі.
31.03.2017 року заявником ОСОБА_1 до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби подана ухвала Апеляційного суду м. Києва від 13.01.2017 року, якою поновлено строк на апеляційне оскарження разом з клопотанням про повернення виконавчих листів виданих за рішенням суду у справі №760/5370/16-ц, до суду, який його видав, з підстав передбачених ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином скаржник звернувся до відділу виконавчої служби з вимогою повернути виконавчий документ вже після того, як апеляційний перегляд справи було закінчено, і ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. За таких умов вбачається зловживання ОСОБА_1 наданими йому законом правами та звернення до відповідного офіційного органу із заявою, підстави для якої на той час вже відпали, що не могло не бути відомо заявнику. Натомість на той час судом касаційної інстанції вже було постановлено ухвалу від 20.03.2017 року, якою виконання рішення у справі зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.
На підставі вищевказаної ухвали ВССУ стягувачем до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби подано заяву про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження». Постановою старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби Євдокімовою В.Ю. 07.04.2017 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішення у справі №760/5370/16-ц - до закінчення касаційного провадження.
Відмовляючи у задоволенні скарги суд виходить з того, що на момент подання у Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби (зареєстроване відділом 05.04.2017 р.) клопотання про повернення виконавчих листів апеляційне провадження було завершено, про що заявнику було достеменно відомо, оскільки 15.03.2017 ним подано касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції. Тобто, на час звернення заявника із клопотанням у державного виконавця були відсутні визначені статтею 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 17.02.2017, яка діяла на час звернення заявника із клопотанням) підстави для повернення виконавчого документа до суду, який його видав, та винесення відповідної постанови, оскільки на цей момент апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 було завершене, та відповідно рішення суду у справі №760/5370/16-ц про виселення набрало законної сили. Натомість державним виконавцем були вчинені інші дії - зупинено виконавче провадження, у повній відповідності до вимог закону та наданих до відділу матеріалів. Таким чином судом встановлено, що порушення держаним виконавцем вимог ч. 2 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», про які стверджується заявником у скарзі, на справді не мали місця.
3 наведеними висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи їх виваженим та обґрунтованими оскільки клопотання ОСОБА_1 вочевидь було подане не для досягнення законної мети відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» - попередження можливого порушення його прав при здійсненні виконавчих дій щодо примусового виконання рішення суду, а з метою невиправданого відкладення виконання обов'язкового рішення, оскільки право на апеляційний перегляд справи заявником на час звернення із клопотанням в межах виконавчого провадження вже було реалізовано. Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.03.2017 зупинено виконання рішення по справі №760/5370/16-ц про виселення до закінчення касаційного провадження у справі, постанова державного виконавця від 07.04.2017 про зупинення виконавчого провадження винесена державним виконавцем з дотримання вимог закону.
З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що державний виконавець діяв відповідно до закону, в межах повноважень, та з його боку право заявника порушено не було. За таких умов доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм процесуального права, відтак передбачені законом підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Д.О. Таргоній
К.П.Приходько