Постанова
Іменем України
Єдиний унікальний номер справи 2601/8098/12
Номер провадження: 22-ц/824/1833/2019
Головуючий у суді першої інстанції Н.П. Чередніченко
Доповідач у суді апеляційної інстанції Л.Д. Поливач
30 січня 2019 року місто Київ
Номер справи 2601/8098/12
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого - Поливач Л.Д. (суддя - доповідач),
суддів: Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І.
секретар судового засідання: Горак Ю.М.
учасники справи:
учасники справи:
заявник старший державний виконавець Голосіївського районного
відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного
територіального управління юстиції у м. Києві
Коваль Любов Іванівна
заінтересована особа: ОСОБА_5
заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю
«Фінансова компанія «Актив+»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Актив+», подану представником Абрамовою Тетяною Ігорівною
на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 травня 2018 року, постановлену у складі судді Чередніченко Н.П., в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва, -
У квітні 2018 року старший державний виконавець Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Коваль Л.І. звернулась до суду із поданням про встановлення боржнику за виконавчим провадженням ОСОБА_5 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України шляхом заборони перетинати державний кордон України без вилучення паспорта громадянина України до виконання своїх зобов'язань, покладених на нього рішенням суду. В обґрунтування зазначила, що боржник ухиляється від добровільного виконання своїх зобов'язань за рішенням суду та існує велика ймовірність ухилення боржника від його подальшого виконання.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року відмовлено у задоволенні подання старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Коваль Л.І. про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5
Не погоджуючись з ухвалою суду, стягувач за виконавчим провадженням ТОВ «Фінансова компанія «Актив+», через свого представника Абрамову Т.І., подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про задоволення заяви, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої ухвали, порушення судом норм процесуального права, не встановлення судом обставин, що мають значення для вирішення питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
В обґрунтування зазначено, що суд розглянув заяву без участі державного виконавця у порушення вимог ч. 4 ст. 441 ЦПК України. Суд першої інстанції дійшов помилково висновку про відсутність у поданні вказівки на дії боржника, які свідчать про його ухилення від виконання рішення суду, оскільки матеріали справи містять докази, що він умисно та свідомо ухиляється від виконання покладених на нього зобов'язань за рішенням суду. Вважає, що боржник зловживаючи своїм правом на оскарження рішення намагається уникнути від його реального виконання та маючи наявну матеріальну можливість його виконати, вимоги державного виконавця не виконує, належний йому на праві власності автомобіль для опису державному виконавцю не надав.
Представник ТОВ «Фінансова компанія «Актив+» Абрамова Т.І. у судовому засіданні підтримала подану апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав.
Заінтересована особа - боржник ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_3 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили ухвалу суду залишити без змін як законну та обґрунтовану. Своїм правом на подачу відзиву ОСОБА_5 не скористався.
Державний виконавець Коваль Л.І. у судове засідання до суду апеляційної інстанції року не з'явився, судову повістку отримав у відповідності до вимог закону, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Заявою від 04.12.2018 року розгляд справи призначений на 27.12.2018 року просив проводити за його відсутності. Від Голосіївського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві надійшли копії матеріалів ВП №55518490. Будь - яких інших заяв чи клопотань до суду на день розгляду справи від державного виконавця не надходило. Відзиву на апеляційну скаргу державний виконавець не подавав.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності державного виконавця з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України. Його неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про встановлення боржнику тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та не перешкоджає розгляду справи.
Так, відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Так, відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_5 суд першої інстанції вважав подання необґрунтованим. Суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що боржник свідомо та умисно ухиляється від виконання покладених на нього зобов'язань, врахувавши при цьому фактичні обставини справи та зміст подання старшого державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа і доданих до нього матеріалів, відсутність у поданні вказівки на дії боржника, які свідчать про ухилення від виконання рішення суду, а також, реальний майновий стан боржника, відображений у відповідях реєстраційних органів. Також суд вважав, що з доданих до зазначеного подання додатків не вбачається, що боржник повідомлявся у встановленому законом порядку про виконання у примусовому порядку рішення суду, за яким видано виконавчий документ.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Згідно ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Оскільки, відповідно до положень статті 441 ЦПК України подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання.
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
Як вбачається із матеріалів справи та було встановлено судом, 03.04.2013 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист у справі №2601/8098/12 про стягнення із ОСОБА_5 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту в сумі 40521,82 дол. США, що за курсом НБУ, станом на 22.02.2012 року еквівалентно 323 663, 98 грн.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року замінено сторону у виконавчому провадженні відкритому з примусового виконання виконавчого листа №2/2601/2673/12, а саме: стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Актив+».
Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві КовальЛ.І. від 11.01.2018 року відкрито виконавче провадження № 55518490 щодо примусового виконання зазначеного виконавчого листа.
Вказана постанова направлялася на адресу сторін виконавчого провадження, однак, будь-яких даних про те, що вона була вручена боржнику матеріали справи та виконавчого провадження не містять.
Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві КовальЛ.І. від 15.01.2018 року накладено арешт на майно боржника у виконавчому провадженні № 55518490.
Згідно відповідей від 15.01.2018 року на запити державного виконавця до Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України, боржник не є особою, яка отримує пенсію та відкритих як ФОП рахунків немає.
Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві КовальЛ.І. від 16.02.2018 року накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунках ПАТ КБ «Приватбанк» та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, крім коштів, що містяться на рахунка накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 356 331, 38 грн.
У строк, наданий на самостійне виконання, боржником рішення суду не виконано, будь-яких документів від боржника стосовно виконання рішень не надходило.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених законом, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Звертаючись з клопотанням про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України, державний виконавець направила до суду подання, копію матеріалів виконавчого провадження без надання будь-яких доказів про повідомлення боржника щодо відкриття провадження та ухилення його від виконання зобов'язань, тому висновок суду про задоволення клопотання є помилковим.
Неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання можуть бути однією з підстав для відмови у задоволенні клопотання.
У даному конкретному випадку факт ухилення ОСОБА_5 не підтверджуються доданими до подання матеріалами виконавчого провадження №555118490, оскільки з даних матеріалів вбачається, що боржник не був належним чином повідомленим про відкриття виконавчого провадження.
Доказів про вжиття боржником дій або бездіяльності щодо ухилення від виконання зобов'язання матеріали справи та матеріали виконавчого провадження не містять.
Отже, державним виконавцем не надано суду доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, тобто наявність лише невиконаного зобов'язання не є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
З огляду на те, що, юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, а також враховуючи, що тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов'язань покладається на державного виконавця, який цього факту не довів, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні подання.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що боржник умисно не виконує судове рішення.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Отже, поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, непереборної сили, події тощо (узагальнення судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, виконане Верховним Судом України 01 лютого 2013 року).
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, як помилково вважає скаржник, а за ухилення від їх виконання.
Державний виконавець не надав суду належних і допустимих доказів свідомого ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням.
Так, державний виконавець не перевірив місце роботи боржника, який пояснив суду, що працює директором ТОВ "Інша їжа дистрибюшн", державний виконавець не перевірив через фіскальну службу розміру доходів боржника, не вирішив питання про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_5 Крім того, в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості відповідного органу щодо наявності на праві власності у боржника транспортних засобів. Державний виконавець має можливість перевірити пояснення боржника щодо залишення ним свого автомобіля на окупованій території 13.05.2014 року, а саме направити запит до прикордонної службу про перетин боржником (або іншою особою) кордону України на автомобілі НОМЕР_1 після 13.05.2014 року. Державний виконавець не оглянув квартиру, де проживає боржник, не перевірив наявність в ній майна належного боржнику на праві власності та на яке може бути звернуто стягнення. Тобто, державний виконавець не вчинив усіх можливих дій щодо виконання виконавчого листа. Відкривши виконавче провадження 11.01.2018 року вже 24.04.2018 року звернувся до суду з поданням про обмеження боржника у праві виїзду за межі України та не надав суду належних та допустимих доказів щодо ухилення боржника від виконання рішення суду.
Та обставина, що суд першої інстанції розглянув справу без участі державного виконавця не може бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки суд першої інстанції повідомляв державного виконавця про розгляд подання та приймаючи до уваги строки розгляду даної категорії справ, суд вважав за можливе розглянути справу без участі державного виконавця та інших осіб, які не з'явилися у судове засідання, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності у задоволенні подання державного виконавця, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є такими, що не можуть вплинути на їх правильність.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Актив+» без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389, 441 ЦПК України, суд -
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 11 травня 2018 року залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКТИВ+», подану представником Абрамовою Тетяною Ігорівною, без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повна постанова складена 18 лютого 2019 року.
Судді:
Л.Д.Поливач
А.М.Стрижеус
О.І.Шкоріна