12 лютого 2019 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12016150020001141, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Миколаївської області ОСОБА_5 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2018 року відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новий Буг Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 289 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
обвинувачений - ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2018 року ОСОБА_6 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 289 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу в розмірі 3 434 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами, за ч. 1 ст. 289 КК України - штраф в розмірі 17 085 грн.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення експертизи в розмірі 1 937, 20 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Прокурор просить вирок скасувати в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 202 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 434 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами та за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 1005 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 085 грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом повного складання покарань, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді штрафу в сумі 20 519 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає, що вирок суду підлягає скасуванню в частині призначення покарання з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зазначає, що відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів, суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання покарань. При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) особливої частини цього кодексу, яка передбачає більш суворе покарання.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
05.03.2016 р. приблизно о 02.30 год., ОСОБА_6 , знаходячись біля будинку № 24 по вул. Фалєєвській в м. Миколаєві, віджав праве бокове скло та проник до кабіни автомобілю «ГАЗ 2705», реєстраційний номер НОМЕР_1 . В подальшому, пошкодивши та з'єднавши дроти запалення, завів автомобіль. Місце вчинення злочину покинув на ньому, викраденим транспортним засобом розпорядився за власним розсудом, чим заподіяв ОСОБА_8 майнову шкоду в розмірі 35 650 грн.
Крім того, 05.03.2015 р. близько 02.37 год., ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ 2705», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у темний час доби по сухій, чистій, освітленій міським електроосвітленням проїзній частині вул. Велика Морська зі сторони вул. Фалеєвської в напрямку вул. Радянської зі швидкістю 40 км/год. Рухаючись на вказаному автомобілі, при проїзді нерегульованого перехрестя нерівнозначних доріг вулиць Великої Морської та Декабристів, ОСОБА_6 , на порушення вимог п. п. 2.3. «б», 18.1., 12.3. Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, по якому з права наліво у темпі спокійного кроку рухався пішохід, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості, аж до повної зупинки керованого ним легкового автомобіля, хоча об'єктивно міг це зробити, не переконався, що на пішохідному переході відсутній пішохід, для якого може бути створена перешкода чи небезпека, продовжив рух у вибраному ним напрямку, внаслідок чого допустив контактування передньою частиною автомобіля з пішоходом ОСОБА_9 , яка перетинала проїзну частину вулиці Великої Морської в м. Миколаєві по нерегульованому пішохідному переходу, в результаті чого, ОСОБА_9 , зазнала тілесних ушкоджень у вигляді перелому внутрішньої лодижки лівої гомілки та нижньої третини малої бедрової кістки, які за висновком судово-медичної експертизи № 504 від 30.03.2016 р., відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Дії ОСОБА_6 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом та за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримку апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_6 , який просив вирок залишити без змін в частині призначеного судом покарання, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
У відповідності до вимог ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Крім того, зазначені вимоги містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.09.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» суди націлюються на те, що мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу, вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. Відсутність належного формулювання обвинувачення унеможливлює якісний і повний захист, і як наслідок, має бути беззаперечною підставою для скасування вироку.
Суд першої інстанції даних вимог закону не дотримався та, викладаючи у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, датою вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, вказав 05.03.2016 р., а датою вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України - 05.03.2015 р.
Але, відповідно даним реєстру матеріалів досудового розслідування, відомості до ЄРДР за фактом вчинення ОСОБА_6 злочинів, передбачених ч. 1 ст. 289 та ч. 1 ст. 286 КК України, внесені 05.03.2016 р.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених в судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.
Отже, викладені у судовому рішенні висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, у зв'язку із чим вирок відносно ОСОБА_6 ухвалений із порушенням вимог ст. 374 КПК України, а тому підлягає скасуванню.
Під час нового судового розгляду в суді першої інстанції необхідно розглянути кримінальне провадження з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції, призначаючи новий розгляд в суді першої інстанції, не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.
На підставі викладеного, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, як така що містила вимогу про скасування вироку.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 415, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд -
апеляційну скаргу першого заступника прокурора Миколаївської області ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2018 року відносно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
_____________________ ___________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3