14 лютого 2019 року
м. Рівне
Справа № 570/4155/17
Провадження № 22-ц/4815/174/19
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,
секретар судового засідання - Тхоревський С.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідачі - ОСОБА_4,
- Рівненський районний відділ реєстрації актів
цивільного стану Головного територіального
управління юстиції у Рівненській області, третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог щодо
предмета спору - Служба у справах дітей Рівненської районної державної
адміністрації Рівненської області
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_3 адвокатом Бойчуком Костянтином Мефодійовичем на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2018 року (ухвалене у складі судді Красовського О.О., повний текст рішення складено 06.11.2018 року) у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Рівненського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, -
27 вересня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, Рівненського районного відділу реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини.
Позовна заява мотивована тим, що він з 2005 року проживав однією сім'єю з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1
Від спільного проживання у них народилося троє дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4
У зв'язку з тим, що спільне життя не склалося, вони припинили спільне проживання, не зареєстрували шлюб, однак він продовжує надавати матеріальну допомогу дітям та колишній дружині, приймає участь у вихованні дітей.
Рішенням Рівненського районного суду від 08 листопада 2012 року його позов до ОСОБА_4 про визнання батьківства задоволено, визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що внесено зміни в актові записи про народження дітей.
На даний час відповідачка неналежним чином виховує дітей, залишає їх на виховання своїй матері, а сама на тривалий термін їздить на роботу за кордон.
У зв'язку з цим він звернувся до суду з позовом, з метою встановлення батьківства ОСОБА_8 і можливості законної участі у вихованні дитини.
Просив суд визнати його батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4 та зобов'язати відділ реєстрації актів цивільного стану Рівненського районного управління юстиції внести зміни в книгу реєстрації народжень про народження ОСОБА_8, змінивши в графі батько - ОСОБА_9 на ОСОБА_3
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю позовних вимог. Позивачем не надано доказів того, що станом на 2013-2014 роки він проживав спільно з ОСОБА_4 як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, що вони вели спільне господарство до народження дитини, спільно виховували та утримували дитину з дня її народження і до часу звернення з позовом.
05 грудня 2018 року представником ОСОБА_3 адвокатом Бойчуком К.М. подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при ухваленні рішення не врахував інтереси дитини та вимоги чинного законодавства.
Відповідачкою не оскаржувалося рішення Рівненського районного суду від 08 листопада 2012 року про визнання його батьком ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення її без задоволення.
Судом встановлено, що згідно актового запису про народження від 03 липня 2014 року № 12 ОСОБА_8 народився ІНФОРМАЦІЯ_4. У відомостях про матір дитини зазначено - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянка України; про батька дитини - ОСОБА_9, громадянин України, дата народження не зазначена. (а.с. 39).
Відповідно частини першої статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ст. 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Предметом доказування в таких справах, є походження дитини від особи, яка вважає себе її батьком.
Як роз'яснено у підпунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 212 ЦПК України, згідно із якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення, у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено факту його спільного проживання із відповідачкою на час народження дитини, факту ведення ними у цей період спільного господарства, спільного виховання та утримання дитини, як і не надано інших доказів походження ОСОБА_8 від ОСОБА_3 (наприклад висновок судово-генетичної експертизи).
Згідно ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Місцевим судом правомірно відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3, оскільки позовні вимоги є недоведеними.
Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_3 адвокатом Бойчуком Костянтином Мефодійовичем залишити без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 лютого 2019 року.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді: С.В. Боймиструк
С.О. Гордійчук