05.02.2019
Справа № 522/17401/17
Провадження 1-кс/522/1026/19
05 лютого 2019 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_4 , про арешт майна, в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32017160000000082 від 12.09.2017 р., за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 203-2 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
слідчого - ОСОБА_5 ,
адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 ,
Згідно клопотання СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №32017160000000082 від 12.09.2017 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 212, ч.1 ст. 203-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи, використовуючи заклади, які займаються гральним бізнесом та розташовані на території м. Одеси та Одеської області умисно, шляхом приховування прибутку, ухилились від сплати податків у значних розмірах.
Разом з тим, виявлено, що невстановлені особи, використовуючи гральні заклади на території м. Одеси та Одеської області, з метою отримання прибутку займаються гральним бізнесом.
Законом України №1334-VI від 15.05.2009 року «Про заборону грального бізнесу в Україні» зі змінами та доповненнями було запроваджено обмеження щодо здійснення грального бізнесу в Україні. Однак, не зважаючи на пряму заборону ведення грального бізнесу, з метою маскування протиправної діяльності, власниками гральних закладів встановлюється комп'ютерна техніка, яка за допомогою мережі Інтернет під'єднана до серверу, який надає змогу для участі в азартних іграх.
Гральні заклади для відповідного прикриття, оформлено на фізичних осіб - підприємців та мають копії неіснуючих ліцензій про дозвіл на проведення державної лотереї, що не заборонено законом. Однак, будь-якого відношення до державної лотереї діяльність подібних закладів не має.
В зазначених ігрових закладах містяться кабінки з оператором, що приймає грошові кошти від клієнтів та здійснює видачу виграшів. Всі операції проводяться без будь-якого документального оформлення, касового апарату, тощо. Бухгалтерський облік не ведеться, готівка є не облікованою. В результаті функціонування подібних ігрових закладів до державного бюджету не сплачується жодних податків, зборів та обов'язкових платежів.
Встановлено, що один з таких гральних закладів розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
15.01.2019 р. на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси проведено обшук за вищевказаною адресою, в ході якого вилучено:
- 16 системних блоків;
- 15 комп'ютерних клавіатур;
- 16 комп'ютерних мишок;
- 16 комп'ютерних моніторів;
- 15 комп'ютерних столів;
- 15 крісел крісел;
- журнал реєстрації перевірки ФОП ОСОБА_7 - 1 шт.;
- книга відгуків та пропозицій ФОП ОСОБА_7 - 1 шт.;
- зошит із чорновими записами із позначенням «Бар продажа товара за смену» - 1шт.;
- зошит із чорновими записами із зазначенням «Ринок - 2018» 1 шт.;
- зошит з чорновими записами білого кольору - 1шт.;
- зошит синього кольору із чорновими записами- 1 шт.;
- блокнот чорного кольору з написом «Notebook» - 1 шт.;
- грошові кошти в сумі 5292 грн.;
- принтер для печаті чеків RPS8-V.
Вказана комп'ютерна техніка використовувалася при вчиненні кримінального правопорушення та являється безпосереднім знаряддям вчинення злочину. Інформація, яка на неї міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження.
Вилучене майно - є речовими доказами, тому що вони є матеріальними об'єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також можуть бути об'єктом кримінально протиправних дій.
Арешт майна має на меті лише запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, а також з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження та збереження речових доказів.
Враховуючи вищевикладене, є достатні підстави вважати, що не накладення арешту може призвести до зникнення речових доказів, їх втрати, або пошкодження, або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, в зв'язку з чим слідчий звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини та просив його задовольнити.
Адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , заперечував проти задоволення клопотання через його необґрунтованість, крім того, вказав на те, що в рамках кримінального провадження жодній особі про підозру не повідомлено, а ОСОБА_7 не має ніякого відношення до розслідуваного кримінального провадження.
Розглянувши клопотання, вивчивши надані до них матеріали, заслухав думку слідчого, адвоката ОСОБА_6 , вважаю необхідним у задоволенні клопотання відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Щодо осіб, які не є підозрюваними та обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.
Вивченням матеріалів наданих до клопотання встановлено, що у кримінальному провадженні, жодній особі про підозру не повідомлено, цивільний позов з боку будь-якої юридичної або фізичної особи, не заявлено.
Також, слідчим підтверджень того, що вилучене майно за адресою: АДРЕСА_1 , було визнано речовим доказом або воно підлягає конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, стягненню з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, суду також надано не було.
Крім того, слідчим в порушення п.3 ч.2 ст. 171 КПК України, до клопотання не було додано документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.
Згідно ч.5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Проте, в порушення зазначеної вимоги Закону, слідчим не було надано достатніх доказів на підтвердження обставин на які він посилається.
У зв'язку з чим, доводи про те, що на вказане майно слід накласти арешт є необґрунтованими.
При цьому, задоволення клопотання про накладення арешту, може призвести до суттєвого порушення Конституційних прав та інтересів його законних власників, що є неприпустимим.
Ст. 17 Загальної декларації прав людини, проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб'єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».
Згідно ч.3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилучено майна.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 376 КПК України, -
В задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, яке було вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №32017160000000082 від 12.09.2017 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 212, ч.1 ст. 203-2 КК України - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: