01 лютого 2019 року м. Ужгород№ 260/1346/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Луцович М.М.
при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.
та осіб, що беруть участь у справі:
позивача - ОСОБА_2;
представника відповідача - Ліуш Б.Б.;
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №1820 від 05.11.2018 про проведення фактичних перевірок.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.11.2018 року відповідачем видано наказ за №1820 на проведення в листопаді-грудні 2018 року фактичної перевірки згідно переліку (в додатку), а також, видано направлення на проведення перевірки від 19.11.2018 р. за №2979 та за №2980. Однак, позивач зазначав, що у вище вказаних документах не міститься найменування суб'єкта господарювання щодо якого буде здійснюватися перевірка, відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки, у зв'язку з чим позивач наголошує, що наказ на проведення фактичної перевірки є незаконним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з мотивів викладених в позовній заяві.
Представник відповідача надіслав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, вказавши на наступне. Так, позивачу було вручено направлення на проведення перевірки від 19.11.2018 р. за №2980/14-05 та за №2979/14-05 та копію наказу від 05.11.2018 року №1820, що підтверджується особистим підписом позивача. При цьому позивач допустив представника відповідача до перевірки, у зв'язку з чим не може бути предметом розгляду питання щодо обґрунтованості чи не обґрунтованості такої перевірки.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідачем було винесено наказ від 05.11.2018 р. №1820 про проведення у листопаді-грудні 2018 р. фактичних перевірок згідно переліку (в додатку), відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 та п. 80.2 ст. 80 ПК України, з метою належної організації заходів по контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин (а.с. 7).
Так, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", АДРЕСА_1, було зазначено в переліку суб'єктів господарювання (об'єктів), фактичні перевірки яких будуть проведені у листопаді-грудні 2018 року (а.с. 8).
На підставі наказу від 05.11.2018 р. №1820 були винесені направлення від 19.11.2018 р. за №2980/14-05 та за №2979/14-05 на проведення з 20.11.2018 року фактичної перевірки тривалістю 10 діб магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", АДРЕСА_1, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин (а.с. 9-10).
Службовими особами відповідача, були пред'явлені позивачеві направлення від 19.11.2018 р. за №2980/14-05 та за №2979/14-05 на проведення фактичної перевірки та вручено копію наказу від 05.11.2018 р. №1820 про проведення фактичної перевірки, що підтверджується підписом позивача на зазначених направленнях (а.с. 9-10).
Згідно пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Пунктом 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Згідно з пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Так, як зазначено відповідачем у направленнях від 19.11.2018 р. за №2980/14-05, за №2979/14-05 - фактична перевірка позивача була здійснена на підставі пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України.
Відповідно до п. 80.4 ст. 80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Згідно п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Згідно абз. 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
При цьому, відповідно до вимог абз. 6 п. 81.1 ст. 81 ПК України відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.
У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.
Як встановлено судом в ході розгляду справи по суті та не заперечувалося сторонами, позивач допустив посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки на підставі наказу від 05.11.2018 р. №1820.
Разом з тим, платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема фактичної перевірки, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Таким чином, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13 березня 2018 року справа №804/1113/16 (адміністративне провадження №К/9901/19326/18).
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним та враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд приходить висновку, що позивач, допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення фактичної перевірки від 05.11.2018 р. №1820, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав позивача, оскільки після проведення перевірки права платника податків можуть бути порушені виключно рішеннями, прийнятими за наслідками відповідної перевірки.
Так, судом встановлено, що позивачем було оскаржено до Закарпатського окружного адміністративного суду (справа №260/1487/18, суддя - Калинич Я.М.) податкові повідомлення-рішення від 19.12.2018 року за №0009891405 та за №0009901405, які були прийняті відповідачем за результатом проведеної, на підставі наказу від 05.11.2018 р. №1820, фактичної перевірки у період з 20.11.2018 р. по 29.11.2018 року.
Твердження позивача, про те, що він допустив посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки не добровільно, а під впливом тиску, суд відхиляє, з огляду на те, що позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного посилання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити.
2. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяМ.М. Луцович
Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано суддею 05.02.2019 року.