вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 910/12436/18
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон" (адреса: 88005, Закарпатська область, м. Ужгород, проспект Свободи, буд. 52, код 25392930)
до Державного підприємства "Чайка" (адреса: 08330, Київська обл., Бориспільський район, село Дударків, вул. Гоголя, буд. 62А, код 31245250)
про стягнення 94413,85 гривень
за участю представників:
позивача - Твердохліб І.Ю.;
відповідача - Балицький Т.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вастон" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Чайка" про стягнення 34 174,90 грн основного боргу, 14 202,23 грн суми інфляційних втрат, 3 686,50 грн трьох відсотків річних, 42 350,22 грн пені, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №19/11-25 від 19.11.2015.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон" до Державного підприємства "Чайка" про стягнення 34 174,90 грн основного боргу, 14 202,23 грн суми інфляційних втрат, 3 686,50 грн трьох відсотків річних, 42 350,22 грн пені, з доданими до неї документами передано до господарського суду Київської області.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче провадження на 08.11.2018.
05.11.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22.12.2017 у справі №760/17411/17 (провадження №1-кп/760/1383/17) встановлено, що в діях ОСОБА_3, яка займаючи посаду генерального директора ТОВ "Вастон" підписувала договір поставки №19/11-25 від 19.11.2015, наявний склад злочину, передбачений ч.1ст.205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво. Первинні документи щодо спірних операцій були вилучені правоохоронними органами у кримінальному провадженні №32016020000000042, внаслідок чого відповідач не має можливості документально підтвердити вчинення операцій.
Ухвалою господарського суду Київської області від 08.11.2018 оголошено перерву до 06.12.2018. Ухвалою господарського суду Київської області від 06.12.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів з ініціативи суду.
06.12.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив про наявність у позивача оригіналів спірного договору поставки та первинних документів в підтвердження дійсності зобов'язань за цим договором, а також додано довідку Вінницької ОДПІ від 19.10.2016 №1066/14-02/25392930, за висновками якої звіркою ТОВ "Вастон" документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ДП "Чайка".
19.12.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на позицію Верховного Суду щодо неможливості легалізації господарських операцій суб'єкта господарювання, що здійснює фіктивне підприємництво, навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, що свідчить про неналежність документів, підписаних директором, яка не займалася фінансово-господарською діяльністю позивача і фактично не виконувала адміністративно-розпорядчі функції керівника. Вказує на преюдиційність ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінального правопорушення. Зазначає, що видаткові накладні не містять підписів директора ДП "Чайка".
В судових засіданнях 06.12.2018 та 20.12.2018 оголошено перерви до 20.12.2018 та 10.01.2019 відповідно.
09.01.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №760/17411/17 (провадження №1-кп/760/1383/17).
09.01.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення у справі, в яких відповідач заперечив проти зупинення провадження у даній справі з огляду на достатність у матеріалах справи первинних документів для встановлення факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем та вирішення справи по суті.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його задоволення, оскільки судом не встановлено, а ініціатором клопотання належним чином не доведено наявності обставин, що свідчили б про неможливість вирішення цієї справи до завершення розгляду справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства.
Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2019 постановлено закрити підготовче провадження у справі № 910/12436/18, призначено розгляд справи по суті на 24.01.2019. У судовому засіданні 24.01.2019 оголошено перерву до 07.02.2019.
23.01.2019 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про залучення доказів з доданими документами в підтвердження придбання нафтопродуктів позивачем для подальшої реалізації відповідачу.
У судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
19.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вастон", як продавцем, та Державним підприємством "Чайка", як покупцем, був укладений договір поставки №19/11-25, за умовами пункту 1.1 якого продавець зобов'язався протягом строку дії Договору передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався прийняти й оплатити продукти нафтоперероблення рідкі - дизельне пальне (далі - товар) у наступній кількості: дизельне пальне - 4910 літрів на суму 75073,90 грн та бензин А-92 - 2890 літрів на суму 49101,10 грн, загальна вартість товару - 124 175,00 грн.
Згідно з пунктом 3.2 договору поставки поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010), тобто поставка товару здійснюється продавцем на склад покупця, що знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Лісне (надалі - пункт поставки). Правила «Інкотермс 2010» застосовуються до відносин сторін в тій частині, в якій відносини не врегульовані цим договором. Продавець зобов'язаний забезпечити розвантаження товару на складі покупця.
Поставка (передача) партії товару здійснюється продавцем протягом 3-х робочих днів з моменту погодження сторонами до виконання заявки покупця. Процедура погодження вважається виконаною в момент виставлення продавцем рахунку-фактури до сплати покупцю (пункт 3.3 договору поставки).
У пункті 3.4 договору поставки встановлено, що оплата за поставлені партії нафтопродуктів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки нафтопродуктів.
01.12.2015 позивачем в повному обсязі були виконані зобов'язання з поставки товару відповідачеві, про що свідчать копії видаткових накладних від №Рн151201/001 на поставку 2890 літрів бензину А-92 на суму 49101,10 грн та №Рн151201/002 на поставку 4910 літрів дизельного пального на суму 75073,90 грн, копії податкових накладних, складених 01.12.2015 за результатами поставки вказаного товару, а також копії товарно-транспортних накладних від 01.12.2015 №104865, № 104867, що підтверджують поставку зазначеного товару по кількості, копії сертифікатів відповідності та паспортів якості на бензин автомобільний А-92 Форсаж та паливо для дизельних двигунів марки Л-0,20-55.
Крім того, у матеріалах справи наявні довіреності від 19.11.2015 № 198 та від 25.11.2015 № 203, якими уповноважено техніка з нормування праці ДП "Чайка" ОСОБА_4 на отримання матеріальних цінностей, а саме палива дизельного у кількості 4910 літрів та бензину А-92 у кількості 2890 літрів. Довіреності підписано ОСОБА_5 та скріплено печаткою ДП "Чайка", і враховуючи те, що відповідач посилався на можливість підписання первинних документів виключно директором ДП "Чайка", саме відповідач мав надати докази щодо відсутності таких повноважень у зазначеної особи згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 ГПК України.
При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 22.12.2017 у справі №760/17411/17 (провадження №1-кп/760/1383/17) про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205 КК України на підставі п.1ч.1 ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, оскільки здійснення генеральним директором ТОВ "Вастон" ОСОБА_3 фіктивного підприємництва не свідчить про неможливість реального виконання відповідачем договірних зобов'язань, оскільки обставини відсутності реального вчинення господарської операції необхідно встановлювати щодо кожної господарської операції окремо. Однак ухвала Солом'янського районного суду міста Києва від 22.12.2017 у справі №760/17411/17 (провадження №1-кп/760/1383/17) не містить обставин щодо вчинення ОСОБА_3 фіктивних операцій за договором поставки №19/11-25 від 19.11.2015, укладеним між ТОВ "Вастон" і ДП "Чайка".
З урахуванням викладеного, відповідач не надав належних та достовірних доказів відсутності факту поставки позивачем відповідачу нафтопродуктів за договором поставки №19/11-25 від 19.11.2015.
В порушення своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару відповідач здійснив часткову оплату нафтопродуктів з простроченням: 13.01.2016 сплатив 40 000,00 грн за видатковою накладною від 01.12.2015 №Рн151201/001 та 10.06.2016 сплатив 50 000,00 грн за видатковою накладною від 01.12.2015 №Рн151201/002.
На момент подання позову заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №19/11-25 від 19.11.2015 склала 34 174,90 грн, а також позивачем було нараховано на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3 686,50 грн 3% річних та 14 202,23 грн інфляційних втрат за період з 05.12.2015 по 31.08.2018 та 42 350,22 грн пені за період з 05.12.2015 по 31.08.2018.
Відповідно до пункту 4.5 договору поставки за несвоєчасну оплату покупець виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати до повного розрахунку за поставлений товар.
Згідно з пунктом 7.1 договору поставки цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2015 року. У випадку невиконання сторонами зобов'язань, які виникають з цього договору, строк його продовжується до моменту повного взаємного розрахунку сторін.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення відтворені в абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), відповідно до якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч 1. ст. 612 ЦК України).
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом перевірено арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних та пені за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних відповідають вимогам діючого законодавства та є правомірними.
Однак позивачем при здійсненні розрахунку пені не було враховано положень ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Враховуючи те, що відповідач в порушення умов договору поставки не виконав зобов'язань з повної та своєчасної оплати товару за вказаним договором, позивач вправі відповідно до вимог ч. 6 ст.232 ГК України нарахувати пеню протягом шести місяця з дати прострочення виконання грошового зобов'язання - з 05.12.2015. З огляду на зазначене, позовні вимоги про стягнення пені за період з 05.12.2015 по 31.08.2018 у сумі 42 350,22 грн підлягають частковому задоволенню у сумі 19682,44 грн.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 34174,90 гривень основного боргу, 14202,23 гривень інфляційних втрат, 3686,50 гривень 3% річних, 19682,44 гривень пені.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Чайка" (адреса: 08330, Київська обл., Бориспільський район, село Дударків, вул. Гоголя, буд. 62А, код 31245250) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон" (адреса: 88005, Закарпатська область, м. Ужгород, проспект Свободи, буд. 52, код 25392930) 34174,90 гривень основного боргу, 14202,23 гривень інфляційних втрат, 3686,50 гривень 3% річних, 19682,44 гривень пені та 1338,96 гривень судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 07.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повне рішення складено 18.02.2019.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.Д. Лилак