вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" лютого 2019 р. Справа № 911/443/19
Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши матеріали
за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Констанс» (ідентифікаційний код - 42238192)
про порушення справи про банкрутство
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла заява боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Констанс» вих. № 14-02/19 від 14.02.2019 (вх. № 464/19 від 14.02.2019) про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Дослідивши матеріали вказаної заяви, суд дійшов висновку, що вона не може бути прийнята судом до розгляду з підстав невідповідності її вимогам статей 11, 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Перелік документів (доказів), які в обов'язковому порядку додаються до заяви боржника чітко визначений, зокрема, ч. 3 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Виходячи з вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.
Таким чином, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, а у визначенні таких витрат слід враховувати необхідність виплати винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство та судового збору, сплаченого кредиторами.
Згідно з ст. 115 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.
Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати.
Основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень керуючого санацією, ліквідатора визначається в розмірі двох середньомісячних заробітних плат керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до введення господарським судом процедури санації боржника або відкриття процедури ліквідації банкрута за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого санацією або ліквідатора.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4 173, 00 грн.
З розрахунку двох мінімальних заробітних плат (8 346, 00 грн.) на дванадцять місяців роботи арбітражного керуючого, оплата праці останнього становитиме 100 152, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів заяви вих. № 14-02/19 від 14.02.2019 (вх. № 464/19 від 14.02.2019) у боржника із активів наявні лише грошові кошти у розмірі 35 581, 27 грн., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний капітал» вих. № 53/191 від 20.09.2018.
Відповідно до вищезазначеної довідки Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Земельний капітал» залишок коштів на рахунку боржника у розмірі 35 581, 27 грн. визначений станом на 20.09.2018, в той час як 13.02.2019 боржником здійснено оплату судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство у розмірі 19 210, 00 грн., а тому встановити дійсну наявність грошових коштів у боржника на момент подання заяви вих. № 14-02/19 від 14.02.2019 (вх. № 464/19 від 14.02.2019) не вбачається за можливе.
Разом з тим, будь-яких доказів щодо розміру середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до матеріалів заяви вих. № 14-02/19 від 14.02.2019 (вх. № 464/19 від 14.02.2019) не додано.
Таким чином, заявником до заяви про порушення справи про банкрутство вих. № 14-02/19 від 14.02.2019 (вх. № 464/19 від 14.02.2019) не надано належних та допустимих доказів наявності у боржника коштів та майна, що можуть забезпечити покриття вищезазначених судових витрат, а надані докази свідчить про відсутність у майбутній процедурі банкрутства можливості у заявника (боржника) для покриття судових витрат, здійснення яких є обов'язковим для законного перебігу процедури банкрутства підприємства в судовому порядку.
Вищевказані докази повинні подаватися разом із заявою про порушення справи про банкрутство, як це передбачено ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», можливість витребування цих доказів після прийняття такої заяви Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачена.
Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.
Такий порядок передбачений нормами статей 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, які містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи.
Відповідно до ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку. До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
Згідно з ч. 10 ст. 111 Цивільного кодексу України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.
Проте, до заяви про порушення справи про банкрутство вих. № 14-02/19 від 14.02.2019 (вх. № 464/19 від 14.02.2019) не надано доказів подання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Констанс», у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів, не надано доказів проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника, а також доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.
Частина 7 ст. 111 Цивільного кодексу України має імперативний характер, тому незалежно від здійснення публікації оголошення про ліквідацію боржника та звернення (або не звернення) відповідних контролюючих органів з вимогами до боржника в межах встановленого в публікації строку, перевірка фінансового-господарської діяльності підприємства, що ліквідується, є обов'язковою складовою ліквідаційної процедури, тому обов'язок ліквідатора надати всі необхідні для проведення такої перевірки документи є безумовним (висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 16.08.2018 у справі № 915/1490/16).
Відповідно до ч. 8 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.
Судом встановлено, що при зверненні до суду із заявою про порушення справи про банкрутство вих. № 14-02/19 від 14.02.2019 (вх. № 464/19 від 14.02.2019) боржник вказав на наявність у нього заборгованості перед єдиним кредитором - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТФК Фінанс», проте доказів звернення із заявою з кредиторськими вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю «ТФК Фінанс» під час добровільної ліквідації не надано, що ставить під сумнів встановлення пасиву в проміжному ліквідаційному балансі боржника, так як кредитор наділений правом, а не обов'язком звернення до боржника з кредиторськими вимогами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 908/608/18.
Таким чином, отримані судом матеріалі заяви про порушення справи про банкрутство вих. № 14-02/19 від 14.02.2019 (вх. № 464/19 від 14.02.2019) у розумінні статей 73-79 Господарського процесуального кодексу України не є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження дотримання заявником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України та вимог, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказана заява не відповідає змісту вимог, зазначених у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому підлягає поверненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 15 даного Закону.
Разом з тим, суд зазначає, що повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та статями 3, 73-79, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Констанс» вих. № 14-02/19 від 14.02.2019 (вх. № 464/19 від 14.02.2019) про порушення справи про банкрутство (всього на 81 аркушах) повернути заявнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано 18.02.2019.
Суддя Т.В. Лутак