ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2019Справа № 910/16304/18
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Мазур В.М.
розглянувши справу № 910/16304/18
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі";
до Міністерства оборони України;
про стягнення 5 941 202,98 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Горбань Р.О., довіреність б/н від 18.12.2018р.;
від відповідача: Кривошея Д.А., довіреність № 220/513/д від 03.12.2018р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про стягнення 5 941 202,98 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №403/1/17/70 від 31.10.2017р. в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 5 941 202,98 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018р. відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання по справі на 24.01.2019р.
Присутній у підготовчому засіданні 24.01.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримав та подав клопотання про долучення до матеріалів додаткових доказів по справі.
Представник відповідача зазначив про відсутність підстав готувати письмовий відзив на позовну заяву, оскільки на даний час Державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №403/1/17/70 від 31.10.2017р. в частині поставки товару виконаний. Проте, кошти можуть бути сплачені виключно за рішенням суду, оскільки бюджетне фінансування на виконання даного державного контракту були виділені у 2017 році.
При цьому, представники сторін зазначили, що подали всі необхідні документи та не заперечували щодо призначення справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 910/16304/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.02.2019р.
Присутній у судовому засіданні 07.02.2019р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти позову.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 07.02.2019р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.10.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" (виконавець за договором) та Міністерством оборони України (замовник за договором) було укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 403/1/17/70, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства лічильну та обчислювальну техніку (30140000-2) (сканерно-плотерна система "Сканкарт" або еквівалент), а саме сканерно-плотерну систему "Скаикарт-М.1" з програмним забезпеченням, зазначену в специфікації (додаток 1 до контракту), а замовник - прийняти через 5277 військове представництво Міністерства оборони України: 03148, м. Київ, проспект Леся Курбаса, 2-6 (далі - представник замовника) та вантажоодержувача - військову частину НОМЕР_1 (08298, Київська обл., смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 24), та оплатити таку продукцію.
Підставою для укладення вказаного Контракту були результати проведення відповідачем відкритих торгів на закупівлю для потреб останнього товару (ідентифікатор закупівлі UA-2017-06-30-001590-Ь) відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі»., згідно яких позивача визнано переможцем процедури торгів та оголошено про намір укласти договір.
Згідно з пунктом 3.7 договору прийнята представництвом замовника продукція поставляється виконавцем відповідно до умов DDP на склад замовника згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року та передається вантажоодержувачу за адресою, вказаною у специфікації.
У відповідності до пункту 3.1. договору поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем продукції за контрактом здійснюється у місці поставки на підставі видаткової накладної з оформленням вантажоодержувачем акту за формою № 4.
Пунктом 3.10. договору визначено, що датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки продукції є дата підписання вантажоодержувачем акта за формою № 4. Датою виконання умов контракту є дата підписання сторонами акта приймання-передачі продукції.
Відповідно до пункту 4.1 договору, виконавець зобов'язаний поставити продукцію згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного специфікацією, та надати замовнику документи згідно з пунктом 2.7 контракту.
Як додаток 1 до державного контракту від 31.10.2017 № 403/1/17/70, між сторонами було підписано специфікацію поставки, відповідно до умов якої сторони визначили, що поставка здійснюється у термін до 31.10.2017.
Строк поставки товару згідно тендерної документації відповідача визначено до 31.10.2017р.
Проте, відповідач відмовився прийняти поставлений за державним контрактом від 31.10.2017р. № 403/1/17/70 товар, у зв'язку з чим позивач звернувся за захистом порушених прав до господарського суду.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2018р. у справі № 910/2898/18, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018р., зобов'язано Міністерство оборони України протягом 30 (тридцяти) календарних днів виконати обов'язки за державним контрактом від 31.10.2017р. №403/1/17 про поставку продукції Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" за державним замовленням відповідача, щодо виконання приймання товару, а саме: забезпечити проведення приймального контролю якості товару та подальше приймання від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" поставленого товару - сканерно-плотерну систему "Сканкарт-М1" у кількості 24 (двадцять чотири) комплекти загальною вартістю 5 941 202 (п'ять мільйонів дев'ятсот сорок одна тисяча двісті два) грн. 00 коп.
На виконання умов договору та рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2018р. у справі № 910/2898/18 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 5 941 202,98 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-08594 від 09.10.2018р. на суму 5 941 202,98 грн., посвідченням №68 від 09.10.2018р. та актом приймання-передачі №8 військового майна від 09.10.2018р., належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, а оригінали оглянуті в судовому засіданні.
Згідно з умовами п.2.5 контракту, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником поставленої продукції протягом 30 банківських днів після пред'явлення виконавцем рахунку на оплату продукції (за умови надходження бюджетних коштів на рахунки Міністерства оборони України).
Натомість відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за контрактом оплату отриманого товару у строк, встановлений в контракті, в повному обсязі не здійснив у сумі 5 941 202,98 грн.
Відповідно до пункту 10.1 контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017.
Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання зобов'язань за контрактом щодо своєчасної та повної оплати товару, у зв'язку з чим просить стягнути з останнього заборгованість за отриманий товар у сумі 5 941 202,98 грн.
Представник відповідача зазначив, що на даний час Державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням №403/1/17/70 від 31.10.2017р. в частині поставки товару виконаний. Проте, кошти можуть бути сплачені виключно за рішенням суду, оскільки бюджетне фінансування на виконання даного державного контракту були виділені у 2017 році.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник, зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором здійснив поставку товару згідно з видатковою накладною №РН-08594 від 09.10.2018р. на суму 5 941 202,98 грн., посвідченням №68 від 09.10.2018р. та актом приймання-передачі №8 військового майна від 09.10.2018р., що підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печаткою вказаними документами.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, виходячи з умов контракту, строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару є таким, що настав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч п.2.5 контракту своє зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого товару за вищевказаними накладною та актом в повному обсязі не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.
Суд відзначає, що встановлення пунктом 2.5 контракту залежності виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару від наявності надходження бюджетних коштів суперечить приписам ст. 617 ЦК України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Враховуючи викладене, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 № 15/5027/715/2011, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 № 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005).
У зв'язку з викладеним у відповідача виникла заборгованість у розмірі 5 941 202,98 грн.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за контрактом щодо оплати товару належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований. Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський пр., 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Технолоджі" (01133, м. Київ, вул. Мечникова, 10/2; ідентифікаційний код 30574751) основний борг у сумі 5 941 202 грн. 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 89 118 грн. 04 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 18.02.2019р.
Суддя А.І. Привалов