ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.02.2019Справа № 910/16408/18
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис»
до Національного банку України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
про визнання недійсним правочину
суддя Удалова О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача Прохода Р.С. (довіреність № 12/07-1 від 12.07.2018)
від відповідача Донченко О.Г. (довіреність № 18-0014/16209 від 22.03.2018)
від третьої особи Мисник Н.В. (довіреність № 464 від 01.11.2018)
У провадження господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/16408/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Приватофис» (далі - ТОВ «Приватофис», позивач) до Національного банку України (далі - відповідач) про визнання недійсним іпотечного договору № 35 від 10.03.2009, укладеного між Національним банком України та товариством з обмеженою відповідальністю «Істейтальянс», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Приватофис», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.І. 10.03.2009 та зареєстрованого в реєстрі за № 389.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2018 відкрито провадження у справі № 910/16408/18 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.01.2019, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», третя особа).
03.01.2019 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити.
08.01.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи на позов, в якому остання просила врахувати вказані пояснення, застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, третя особа заявила клопотання, в якому просила визнати зловживанням своїми процесуальними правами дії ТОВ «Приватофис», що полягають у поданні позовної заяви про визнання іпотечного договору № 35 від 10.03.2009 недійсним, у зв'язку з чим просила залишити позовну заяву без розгляду.
10.01.2019 у підготовчому засіданні судом була оголошена перерва до 24.01.2019.
11.01.2019 до суду надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову.
16.01.2019 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні.
24.01.2019 до суду надійшла заява позивача про зміну підстав позову, проти задоволення якої представник відповідача заперечував. З огляду на приписи ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України вказана заява була прийнята судом до розгляду як така, що подана в межах встановленого законодавством процесуального строку, про що зазначено у протоколі судового засідання, що відбулось 24.01.2019.
24.01.2019 у підготовчому засіданні судом була оголошена перерва до 14.02.2019.
05.02.2019 до суду надійшло клопотання відповідача, в якому останній просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Крім того, відповідач подав відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну підстав позову, в якому у задоволенні позовних вимог просив суд відмовити.
14.02.2019 позивач подав заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
У підготовчому засіданні 14.02.2019 судом було розглянуте клопотання відповідача про розгляд справи у закритому судовому засіданні, подане до суду 16.01.2019.
В обґрунтування вищевказаного клопотання відповідач пояснив, що Національним банком України до відзиву на позовну заяву долучені завірені копії кредитного договору № 19 від 03.03.2009, крім того в матеріалах справи наявні спірний договір іпотеки та установчі документи майнових поручителів. Всі зазначені документи відносяться до банківської таємниці, оскільки містять інформацію, зазначену в статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а саме: відомості про банківські рахунки ПАТ КБ «Приватбанк» (кредитний договір), здійснені ПАТ КБ «Приватбанк» угоди (кредитний договір між НБУ та Банком, іпотечний договір між НБУ та майновим поручителем). Крім того, кредитний договір № 19 від 03.03.2009 укладений між Національним банком України та ПАТ КБ «Приватбанк» на виконання вимог постанов Правління Національного банку України, які мають гриф «Банківська таємниця» (преамбула вказаного кредитного договору).
Представник позивача у підготовчому засіданні 14.02.2019 заперечив проти розгляду справи у закритому судовому засіданні. Представник третьої особи вказане клопотання підтримав.
Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у господарських судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.
Згідно з положеннями ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є:
1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;
2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
3) фінансово-економічний стан клієнтів;
4) системи охорони банку та клієнтів;
5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
8) коди, що використовуються банками для захисту інформації;
9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.
Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського та валютного нагляду, становить банківську таємницю.
Інформація про банки чи клієнтів, отримана Національним банком України відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу банківського нагляду іншої держави для використання з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму, становить банківську таємницю.
Частиною 4 ст. 61 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що містить банківську таємницю, зобов'язані забезпечити збереження такої інформації, не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.
Водночас, суд зазначає, що копії документів, долучених до матеріалів справи не містять гриф «Банківська таємниця», як зазначав відповідач, а сам факт укладення сторонами кредитного договору або іпотечного договору не є банківською таємницею.
Поряд з наведеним суд роз'яснює відповідачу, що останній не позбавлений права повторно звернутись до суду з клопотанням про розгляд справи у закритому судовому засіданні у тому випадку, якщо до матеріалів справи будуть долучені документи, що містять банківську таємницю.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні.
Крім того, судом було розглянуто клопотання третьої особи, в якому остання просила суд визнати зловживанням своїми процесуальними правами дії ТОВ «Приватофис», що полягають у поданні позовної заяви про визнання іпотечного договору № 35 від 10.03.2009 недійсним, у зв'язку з чим просила залишити позовну заяву без розгляду.
В обґрунтування вищевказаного клопотання третя особа пояснила, що у провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/2383/18 за позовом Національного банку України до ТОВ «Приватофис» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах за іпотечним договором № 35 від 10.03.2009 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 19 від 03.03.2009. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2018 по справі № 904/2383/18 було задоволено клопотання ТОВ «Приватофис» та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 910/7913/18 (інша господарська справа, в межах якої розглядається спір про розірвання п'ятдесяти шести іпотечних договорів, укладених між ТОВ «Приватофис» та Національним банком України, у тому числі й спірного іпотечного договору № 35 від 10.03.2009), яка була скасована постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2018. Проте, 17.12.2018 ТОВ «Приватофис» подано клопотання про зупинення провадження у справі № 904/2383/18 до вирішення даної справи № 910/16408/18. Викладене, на переконання третьої особи, свідчить про те, що позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання іпотечного договору недійсним не з метою захисту своїх нібито порушених прав та інтересів, а виключно з метою затягування ініційованого Національним банком України процесу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заперечуючи проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду (заперечення подані до суду 14.02.2019), позивач зазначив, що наявність кількох господарських справ, а саме щодо розірвання іпотечних договорів, у тому числі й іпотечного договору № 35 від 10.03.2009 (справа № 910/7913/18), та визнання іпотечного договору недійсним (дана справа № 910/16408/18) зумовлене виключно обранням ТОВ «Приватофис» різних способів захисту своїх прав. Крім того, позивач вказав, що задоволення такого клопотання третьої особи позбавить його права на справедливий судовий розгляд, гарантований Конституцією України та нормами міжнародного права. Позивач також вказав, що необґрунтованість позову, якщо така буде встановлена судом, не є підставою для залишення позову без розгляду. Враховуючи викладене, позивач просив відмовити у задоволенні клопотання третьої особи про залишення без розгляду позовної заяви.
За приписами ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо:
1) позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності;
2) позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
4) позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору;
5) позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду;
6) позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду;
7) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;
8) провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк;
9) дієздатна особа, в інтересах якої у встановлених законом випадках відкрито провадження у справі за заявою іншої особи, не підтримує заявлених вимог і від неї надійшла відповідна заява;
10) після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього ж суду інший позов (позови) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;
11) між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачене законом або міжнародним договором України, за винятком випадків, якщо суд визнає, що така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Отже, чинним процесуальним законодавством не передбачено такої підстави для залишення позовну заяву без розгляду, як зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Крім того, суд зазначає, що ч.ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Суд зазначає, що третьою особою не доведено належними та допустимими доказами факт того, що поданий ТОВ «Приватофис» позов є завідомо безпідставним або має очевидно штучний характер і спрямований на затягування ініційованого Національним банком України процесу звернення стягнення на предмет іпотеки.
Подання до господарського суду міста Києва позовів про розірвання іпотечних договорів та визнання таких договорів недійсними не свідчить про зловживання ТОВ «Приватофис» процесуальними правами.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні клопотання АТ КБ «Приватбанк» про визнання зловживанням процесуальними правами дії ТОВ «Приватофис», що полягають у поданні позовної заяви про визнання іпотечного договору № 35 від 10.03.2009 недійсним, та залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. ст. 8, 43, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Клопотання акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про залишення позовної заяви без розгляду та визнання подання позову зловживанням процесуальними правами відхилити.
2. Клопотання Національного банку України про здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні відхилити.
Ухвала підписана та набрала законної сили 18.02.2019. Ухвала підлягає оскарженню в порядку, встановленому чинним законодавством України.
Суддя О.Г. Удалова