вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"12" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2179/15
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" б/н від 28.01.2019 року (вх.№11/19 від 29.01.2019 року) на рішення та дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про визнання неправомірною постанови приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича від 14.01.2019 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні ВП№57438374, про визнання неправомірною оцінки майна, про визнання неправомірними дій по визначенню вартості майна та висновку про вартість майна та про визнання неправомірними дій щодо передачі майна на реалізацію до Державного підприємства "СЕТАМ" у виконавчому провадженні ВП№57438374 з примусового виконання наказу від 19.07.2018 року у справі №911/2179/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Квазар", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар", м. Київ
про стягнення 7773192,50 грн. та витребування майна
секретар судового засідання О.О.Стаднік
представники:
від позивача (стягувача) - Т.В.Півчук
від відповідача (боржника) - К.І.Сташків
приватний виконавець - не з'явився
Рішенням господарського суду Київської області від 29.07.2015 року у справі №911/2179/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Квазар" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1б, офіс 4, код 16299604) на користь Публічного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код 14314038) - 15355726 (п'ятнадцять мільйонів триста п'ятдесят п'ять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 60 коп. заборгованості, 7685235 (сім мільйонів шістсот вісімдесят п'ять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 962589 (дев'ятсот шістдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 25 коп. 3% річних та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
На виконання рішення господарського суду Київської області від 29.07.2015 року у справі №911/2179/15 судом 19.07.2018 року видано відповідний наказ.
До господарського суду Київської області звернувся боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Піллар" зі скаргою б/н від 28.01.2019 року (вх. №11/19 від 29.01.2019 року) на рішення та дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича у виконавчому провадженні ВП№57438374 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 19.07.2018 року у справі №911/2179/15, відповідно до якої, скаржник просить суд визнати неправомірною постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича від 14.01.2019 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП№57438374; визнати неправомірною оцінку майна згідно зі Звітами про оцінку майна за результатами проведеної незалежної оцінки колісних транспортних засобів SUBARU OUTBACK, FORD TRANSIT, складеними суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» (дата оцінки 15.01.2019 року), у виконавчому провадженні ВП№57438374; визнати неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича по визначенню вартості майна - транспортних засобів SUBARU OUTBACK, FORD TRANSIT, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Піллар" відповідно Звітів про оцінку майна - колісних транспортних засобів; визнати неправомірними дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича щодо передачі до Державного підприємства "СЕТАМ" Філія у м. Києві та Київській області на реалізацію арештованого майна - транспортних засобів SUBARU OUTBACK, FORD TRANSIT.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Ухвалою суду від 01.02.2019 року розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" б/н від 28.01.2019 року (вх.№11/19 від 29.01.2019 року) на рішення та дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. призначено на 12.02.2019 року.
До суду від позивача (стягувача) надійшли письмові пояснення №26/А від 11.02.2019 року (вх.№2829/19 від 11.02.2019 року), в яких позивач проти скарги заперечує в повному обсязі, вважає її необґрунтованою, а дії приватного виконавця такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому, у задоволенні скарги боржника на дії приватного виконавця просить відмовити.
До суду від приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. надійшли письмові пояснення №189 від 08.02.2019 року (вх.№2855/19 від 12.02.2019 року) та копії матеріалів виконавчого провадження №57438374. В поданих поясненнях приватний виконавець зазначає, що постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності винесена у відповідності до норм чинного законодавства, так само правомірно проведено опис та арешт майна боржника, оцінка майна проведена суб'єктом оціночної діяльності на підставі постанови приватного виконавця та договору про виконання послуг незалежної експертизи від 14.01.2019 року. Заперечення скаржника щодо не винесення приватним виконавцем постанови про звернення стягнення на майно боржника, на думку приватного виконавця, не містить жодних посилань на норми чинного законодавства. Стосовно незгоди боржника зі Звітами про оцінку майна, приватний виконавець зазначив, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності, тому, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнання недійсними правочинів. На думку приватного виконавця, скаржником не надано належних та достовірних доказів на підтвердження факту не проведення огляду об'єктів оцінки, заниження дійсної вартості майна, неповноти надісланих приватним виконавцем заявок на реалізацію майна, а тому, звіти про оцінку майна - транспортних засобів SUBARU OUTBACK, FORD TRANSIT виконані суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» відповідають вимогам законодавства. Приватний виконавець також зазначив, що ним було дотримано процедуру та строки для ознайомлення боржника зі Звітами про оцінку майна. З огляду на викладене, приватний виконавець зазначає, що скарга є необґрунтованою, безпідставною, суперечить фактичним обставинам справи та нормам права та просить суд відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.
Приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Варава Роман Сергійович, належним чином повідомлений про час і місце розгляду скарги, у судове засідання 12.02.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача (стягувача) у судовому засіданні 12.02.2018 року проти задоволення скарги заперечив з підстав, викладених у поясненнях.
Представник відповідача (боржника) у судовому засіданні 12.02.2019 року вимоги скарги підтримав та просив її задовольнити.
Розглянувши у судовому засіданні 12.02.2019 року скаргу, дослідивши надані учасниками провадження докази, враховуючи матеріали виконавчого провадження та пояснення, надані приватним виконавцем та стягувачем, судом встановлено наступне.
Рішенням господарського суду Київської області від 29.07.2015 року у справі №911/2179/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Квазар" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Піллар" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 1б, офіс 4, код 16299604) на користь Публічного акціонерного товариства "Квазар" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3, код 14314038) - 15355726 (п'ятнадцять мільйонів триста п'ятдесят п'ять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 60 коп. заборгованості, 7685235 (сім мільйонів шістсот вісімдесят п'ять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 962589 (дев'ятсот шістдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 25 коп. 3% річних та 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
На виконання рішення господарського суду Київської області від 29.07.2015 року у справі №911/2179/15 судом 19.07.2018 року видано відповідний наказ.
Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. на підставі заяви стягувача №386/А від 16.10.2018 року про відкриття виконавчого провадження 16.10.2018 року відкрито виконавче провадження ВП №57438374 з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 29.07.2015 року згідно наказу Господарського суду Київської області №911/2179/15 від 19.07.2018 року.
За змістом ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
16.10.2018 року на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. винесено постанову про арешт коштів боржника.
З метою забезпечення виконання рішення суду приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. накладено арешт на майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця у сумі 26484294,14 грн., про що 16.10.2018 року винесено постанову про арешт майна боржника ВП №57438374.
17.10.2018 року та 18.10.2018 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. винесено постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника (транспортні засоби SUBARU OUTBACK, FORD TRANSIT).
За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
При винесенні постанови про залучення суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання, приватний виконавець повинен керуватися п. 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень та ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».
14.01.2019 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. керуючись ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Даною постановою призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Приватна експертна служба», що має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №233/17 від 22.03.2017 року, виданий Фондом державного майна України (строк дії до 22.03.2020 року) у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 19.07.2018 року у справі №911/2179/15.
Пунктом 2 вищезазначеної постанови зобов'язано суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» визначити та надати вартість описаного постановами від 17.10.2017 року, 18.10.2018 року майна боржника - транспортних засобів SUBARU OUTBACK, FORD TRANSIT.
Пунктом 3 вищезазначеної постанови суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» попереджено про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться у постанові.
Крім того, приватним виконавцем до пояснень додано Договір №0249 від 14.01.2019 року про проведення незалежної оцінки, укладений між приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Романом Сергійовичем та суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ТОВ «Приватна експертна служба», згідно умов п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого, виконавець проводить оцінку вартості майна, а саме, транспортних засобів SUBARU OUTBACK, FORD TRANSIT з метою визначення ринкової вартості майна для подальшої реалізації на конкурсних засадах.
Відповідно до п. 8 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.
У постанові про призначення експерта або спеціаліста, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, перекладача зазначаються питання, на які ці особи повинні надати письмовий висновок (звіт), або з якої мови слід здійснити переклад, або вид та характеристика майна, яке необхідно ідентифікувати, оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій.
У постанові обов'язково зазначається попередження про відповідальність: експерту - за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження; суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання (оцінювачу) - за недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна; перекладачу - за здійснення завідомо неправильного перекладу під час виконавчого провадження, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків під час виконавчого провадження.
Враховуючи викладене, посилання скаржника на те, що приватним виконавцем винесено постанову, яка не передбачена Законом України «Про виконавче провадження» з посиланням на невідповідність її назви, є необґрунтованими, оскільки ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає виконавчу дію, яку має вчинити приватний виконавець, а не назву постанови, а тому, зазначені зауваження скаржника відхиляються судом.
Так само відхиляються судом і посилання скаржника, що приватним виконавцем, в порушення ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не виносилась постанова про звернення стягнення на майно боржника у виконавчому провадженні №ВП57438374.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Частинами 1, 2, 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.
На виконання приписів ст.ст. 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем винесено постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 17.10.2018 року та від 18.10.2018 року.
Враховуючи зазначені норми Закону України «Про виконавче провадження», поняття звернення стягнення на майно передбачає наявність послідовних дій, що полягають в арешті, вилученні та реалізації майна, отже, винесення приватним виконавцем окремої постанови про звернення стягнення на майно не передбачено чинним Законом України «Про виконавче провадження».
Посилання скаржника на те, що в порушення п. 51 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 року №1440 та ст.ст. 10, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна боржника була проведена без належної правової підстави, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутній договір між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» та приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. спростовуються наявним у матеріалах справи Договором №0249 від 14.01.2019 року про проведення незалежної оцінки укладений між приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. та суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ТОВ «Приватна експертна служба».
Крім того, Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначає правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», передбачено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.
З системного аналізу правових норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закону України «Про виконавче провадження» та положень Інструкції з організації примусового виконання рішень полягає, що господарський договір не є єдиною правовою підставою для здійснення суб'єктом оціночної діяльності дій, спрямованих на оцінку майна та майнових прав.
Оцінка майна проводиться і у інших випадках, встановлених законодавством України, наприклад, яке регулює відносини з примусового виконання судових рішень, що передбачено ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».
Зі змісту ст. 10, ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» вбачається, що відносини із суб'єктом оціночної діяльності можуть бути побудовані на підставі договору, який визначає права і зобов'язання його сторін. Наявність такого договору є обов'язковою умовою, коли між суб'єктами права мають виникнути саме майново-господарські відносини.
У даному випадку слід звернути увагу на те, що ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 176 Господарського кодексу України передбачено, що організаційно-господарськими визнаються господарські зобов'язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб'єктом господарювання та суб'єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов'язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Тобто, з урахуванням викладеного вище, слід зауважити, що у даному випадку у спірних правовідносинах, які виникли в межах виконавчого провадження, підставою для проведення оцінки майна позивача є не господарський договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а постанова державного виконавця, винесена відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».
Приймаючи до уваги, що фактично правовою підставою для здійснення оцінки арештованого майна боржника є постанова приватного виконавця, суд дійшов висновку, що посилання скаржника на відсутність договору на проведення оцінки є безпідставними.
Таким чином, приватним виконавцем при винесення постанови від 14.01.2019 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 19.07.2018 року у справі №911/2179/15 дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження».
Всі інші аргументи скаржника, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та наданими поясненнями приватного виконавця і текстом оскаржуваної постанови. Так, судом встановлено, що дії приватного виконавця щодо призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у виконавчому провадженні ВП №57438374 на підставі постанови приватного виконавця є законним та відповідає нормам чинного законодавства.
У своїй скарзі боржник також зазначає, що приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. порушено п. 2 Розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2831/5 (далі - Порядок), оскільки заявки на реалізацію арештованого майна від 16.01.2019 року складені не повно та до них не додані документи, визначені п. 3 Розділу ІІ Порядку.
Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Порядку, виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Згідно абз. 2 п. 4 Розділу ІІ Порядку, приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу I цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - восьмим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.
Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець) (абз. 3 п. 4 Розділу ІІ Порядку).
В той же час, абзацом 4 п. 4 Розділу ІІ Порядку передбачено, що організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам, передбаченим пунктом 2 цього розділу, Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.
Як зазначає приватний виконавець у своїх поясненнях, організатор у відповідності до абзацу 4 п. 4 Розділу ІІ Порядку не повідомляв приватного виконавця про необхідність усунення недоліків заявок, отже, відсутні підстави стверджувати, що такі заявки складені не повно та з порушенням вимог Порядку. Призначення на 18.02.2019 року та 20.02.2019 року торгів з продажу арештованого майна також свідчить про те, що заявки на реалізацію арештованого майна від 16.01.2019 року містять інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 Розділу ІІ Порядку.
Щодо посилань скаржника на порушення приватним виконавцем п. 3 Розділу ІІ Порядку, оскільки приватний виконавець направив заявки на реалізацію арештованого майна не надавши боржнику можливості ознайомитись із звітами про оцінку майна, судом встановлено наступне.
Згідно п. 3 Розділу ІІ Порядку, виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.
Як вбачається з матеріалів скарги та письмових пояснень приватного виконавця звіти про оцінку майна виготовлені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» 15.01.2019 року, які отримано приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. 16.01.2019 року, про що свідчить штамп на звіті за вх.№57 від 16.01.2019 року та вх.№58 від 16.01.2019 року.
Листом приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. №49 від 16.01.2019 року на адресу боржника надіслано копію перших сторінок висновків експерта про вартість майна для ознайомлення та до відома, що підтверджується фіскальними чеками від 16.01.2019 року (2 шт.).
Відповідно до ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.
Враховуючи норми ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», боржник вважається ознайомленим з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна 16.01.2019 року, з дня надіслання повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна.
Отже, приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Варавою Р.С. при надісланні заявок на реалізацію арештованого майна від 16.01.2019 року дотримано строки та порядок, передбачені п. 3 Розділу ІІ Порядку та ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи зазначене, вимоги скарги про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо передачі до ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна згідно заявок від 16.01.2019 року є необґрунтованими та безпідставними, а тому, задоволенню не підлягають.
Також, скаржник зазначає, що визначена оцінювачем вартість майна є недостовірною, необ'єктивною та значно заниженою.
Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», встановлено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна повинні містити визначення понять, у тому числі поняття ринкової вартості, принципів оцінки, методичних підходів та особливостей проведення оцінки відповідного майна залежно від мети оцінки, вимоги до змісту звіту про оцінку майна та порядок його рецензування (ч. 1, 4 ст. 9 вказаного вище закону).
Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 року затверджено Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі Національний стандарт №1). Пунктом 1 вказаного стандарту встановлено, що Національний стандарт №1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Пункт 3 Національного стандарту №1 містить поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах у значенні, встановленому цим Стандартом, зокрема: необ'єктивна оцінка - оцінка, яка ґрунтується на явно неправдивих вихідних даних, навмисно використаних оцінювачем для надання необ'єктивного висновку про вартість об'єкта оцінки; неякісна (недостовірна) оцінка - оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування; непрофесійна оцінка - оцінка, проведена з порушенням кваліфікаційних вимог, що визначаються законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Згідно пункту 3 Національного стандарту №1 неякісна (недостовірна) оцінка - це оцінка, проведена з порушенням принципів, методичних підходів, методів, оціночних процедур та (або) на основі необґрунтованих припущень, що доводиться шляхом рецензування (пункт 3).
Пунктами 36, 37 Національного стандарту № 1 передбачено, що оцінювач застосовує, як правило, кілька методичних підходів, що найбільш повно відповідають визначеній меті оцінки, виду вартості за наявності достовірних інформаційних джерел для її проведення. З метою обґрунтування остаточного висновку про вартість об'єкта оцінки результати оцінки, отримані із застосуванням різних методичних підходів, зіставляються шляхом аналізу впливу принципів оцінки, які є визначальними для мети, з якою проводиться оцінка, а також інформаційних джерел на достовірність результатів оцінки.
Відповідно до п. 38 Національного стандарту №1 для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний, порівняльний.
Пункт 53 зазначеного стандарту передбачає, що залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); проаналізувати існуючий стан використання об'єкта оцінки та визначити умови його найбільш ефективного використання; зібрати необхідну інформацію для обґрунтування ставки капіталізації та (або) ставки дисконту; визначите правові обмеження щодо об'єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки; обґрунтувати застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур, у разі потреби застосування спеціальних методів оцінки та оціночних процедур (комбінування кількох методичних підходів або методів).
Відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
Так, оскаржувані звіти про оцінку майна виконані згідно вимог пункту 53 Національного стандарту №1 у повній формі та містять наступні пункти: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; особистий огляд об'єкта оцінки; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних.
Поряд з цим, нормативно-правовим актом, який безпосередньо регулює оцінку колісних транспортних засобів в Україні є «Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року за №142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за №1074/8395 (далі - Методика).
Пунктом 1.1. Методики визначено, що остання розроблена згідно із Законами України «Про судову експертизу», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року №1440, та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна.
Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методи оцінки, передбачені цією Методикою, можуть використовуватися для оцінки самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторів і комбайнів на колісних шасі, якщо вони не суперечать тим положенням, які регламентують оцінку цих видів транспорту (п. 1.2 Методики).
Методика є обов'язковою під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами НДІСЕ Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3 Методики).
Пунктом 1.4. Методики передбачено, що остання застосовується з метою, зокрема, визначення ринкової вартості колісно-транспортних засобів, їх складників у разі відчуження, визначення стартової ціни колісно-транспортних засобів для їх продажу на аукціоні чи за конкурсом.
Згідно п 3.1. Методики, основним підходом до визначення ринкової вартості КТЗ є порівняльний підхід.
Порівняльний підхід ґрунтується на аналізі цін продажу (пропозиції) КТЗ, ідентичних або аналогічних оцінюваному на первинному чи вторинному ринках КТЗ, з відповідним коригуванням, що враховує відмінності між об'єктом порівняння та об'єктом оцінки.
Під первинним слід розуміти ринок нових КТЗ, під вторинним - ринок КТЗ, які були в користуванні.
Для визначення вартості за порівняльним підходом використовуються статистично усереднені цінові дані КТЗ, які були відчужені в Україні, за умов, що вони відповідають змісту поняття «ринкова вартість», зокрема ґрунтуються на даних ринку КТЗ і зведені в довідниках, до яких висуваються вимоги щодо науковості, об'єктивності, об'ємності інформації.
Оцінка колісно-транспортних засобів КТЗ передбачає урахування технічних, технологічних характеристик та особливостей об'єкта оцінки, умов його експлуатації, обслуговування та зберігання, технічного стану на підставі відповідної технічної, довідкової, облікової документації та обстежень (п. 4.1 Методика).
Згідно п. 4.4 Методики, у звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку КТЗ зазначається така інформація: а) повне найменування суб'єкта оціночної діяльності, його місцезнаходження, телефон (факс), номер та термін дії сертифіката суб'єкта оціночної діяльності; б) дата надходження матеріалів для оцінки і дата підписання звіту (акта), висновку; в) найменування юридичної особи бо прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка призначила (замовила) оцінку КТЗ; г) питання (завдання), що поставлені перед оцінювачем (експертом) (мета оцінки); ґ) назва об'єкта (об'єктів), представленого для оцінки; д) найменування юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи), місцезнаходження (місце проживання) власника майна та його майнові права на КТЗ; е) відомості про фізичну особу, що здійснює оцінку КТЗ: посада, прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальності (загальна й оціночна за напрямом програми базової підготовки), стаж роботи за цими спеціальностями, учений ступінь і вчене звання (за наявності), номер, дата видачі кваліфікаційного свідоцтва та посвідчення про підвищення кваліфікації; є) інформація, що має значення для виконання оцінки, з посиланням на джерела її отримання; ж) клопотання оцінювача, експерта про надання додаткових матеріалів, результати їх розгляду (якщо це мало місце); з) перелік використаних довідкових джерел інформації, літератури із зазначенням основних бібліографічних даних (найменування, автори, місце та рік видання); и) дані про час та місце проведення огляду КТЗ оцінювачем (експертом); і) відомості про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки; ї) ідентифікаційні дані КТЗ відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта) або з копій цих документів; й) показання одометра (тахографа) КТЗ або лічильника мотогодин (за наявності); к) результати візуального огляду щодо відповідності (невідповідності) номерів кузова, шасі, інших складових частин записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (технічному паспорті) або в інших документах; л) відомості про комплектність та укомплектованість КТЗ; м) відомості про склад оновлених складників КТЗ, інформаційні ознаки виконаного відновлювального ремонту, інші обставини, які мають значення для розв'язання поставлених питань; н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обґрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів урахування дефектів; о) перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки та припущення, у межах яких проводилася оцінка; п) викладення змісту використаних методичних підходів, методів, оціночних процедур та відповідних розрахунків; р) висновок про вартість майна або висновок про результати автотоварознавчої експертизи (експертного дослідження); с) додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його складників), їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.
Із змісту оспорюваних боржником Звітів про оцінку вбачається, що суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» під час проведення оцінки належних боржнику транспортних засобів та відповідно визначення їх вартості дотримано вимоги зазначеної вище Методики, зокрема, з метою визначення ринкової вартості об'єктів оцінки для цілей виконавчого провадження оцінювачем використовувався вірний підхід - порівняльний (основний підхід, визначений п. 3.1 Методики).
Заперечення скаржника стосовно того, що Звіти про оцінку майна не містять обгрунтування визначення вартості майна із коригуванням на торг у розмірі 10% спростовуються викладеними на стор.14,15 Звітів письмовими обґрунтуваннями та розрахунками.
Відтак, твердження скаржника, що суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Приватна експертна служба» під час проведення оцінки не було дотримано Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та Методики, було невірно застосовано підходи для визначення вартості транспортних засобів, що звіти не містять інформації щодо джерел об'єктів порівняння, суд вважає необґрунтованими.
Посилання скаржника на те, що вартість майна є заниженою з посиланням на дані, які містяться на інтернет-джерелах оцінюються судом критично, оскільки такі дані не доводять наявність порушень при проведенні оцінки суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.
Обґрунтування скаржника (стягувача), що суб'єктом оціночної діяльності не було здійснено огляд колісного транспортного засобу спростовується вказаними у Звіті даними, які було враховано при здійсненні розрахунку вартості оцінюваних КТЗ, а саме, зазначенням суб'єктом оціночної діяльності марки, моделі, модифікації КТЗ, його реєстраційного номеру, року виписку, номеру шасі, кольору КТЗ, показників, опису технічного стану КТЗ, зробленими в процесі підготовки звітів про оцінку транспортних засобів фотографії об'єктів оцінки, що виготовлені оцінювачем у процесі огляду. Відтак, твердження скаржника про те, що звіти підготовлені суб'єктом оціночної діяльності без особистого огляду об'єктів оцінки не відповідають дійсним обставинам.
Крім того, з наданих в процесі розгляду скарги пояснень стягувача, що підтверджується звукозаписом судового засідання 12.02.2019 року, вбачається, що у процесі проведення виконавчих дій боржник не сприяв роботі оцінювача і виконавця, не надав ключі від транспортних засобів та технічних паспортів транспортних засобів, а тому, звіти про оцінку підготовлені на підставі особистого огляду суб'єктом оціночної діяльності транспортних засобів, даних, наданих МВС України, про що також зазначено у звітах.
Отже, твердження скаржника щодо невідповідності Звітів про оцінку майна приписам діючого законодавства України є такими, що не відповідають дійсності, оскільки повністю спростовуються матеріалами справи.
Суд також зазначає, що постановами від 17.10.2018 року та 18.10.2018 року сторам виконавчого провадження роз'яснено про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та письмово повідомити про це виконавця. Однак, як пояснив стягувач у судовому засіданні 12.02.2019 року, боржник не звертався до нього з пропозиціями стосовно визначення вартості транспортних засобів.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Господарським судом встановлено, що ТОВ «Піллар» не надано відповідних рецензій на звіти про оцінку майна, як не надано й інших доказів, які б підтверджували невідповідність ціни майна визначеній у висновку. Одні лише припущення та впевненість скаржника, що визначена вартість майна є заниженою, є необгрнтуваними та не підтвердженими належними доказами.
Суд також зазначає, що згідно ч. ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Як повідомив представник стягувача у судовому засіданні 12.02.2019 року, боржник не скористався наданим йому ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» правом та не погоджував і не визначав із стягувачем вартість арештованого майна.
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять в предмет доказування.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Однак, скаржником, в обгрунтування посилань у скарзі на те, що оцінювачем не було проведено особистого огляду майна не доведено обставин на які він посилається та не надано жодних доказів в розумінні ст.ст.73, 74, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно пункту 9.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України «Про виконавче провадження») є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним субєкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК.
Поряд з цим, у вказаному пункті зазначено, що у розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, повязані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, дії щодо оцінки майна та результати рецензування такої оцінки, здійснені в ході примусового виконання рішення господарського суду, підлягають оскарженню до суду в порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, до повноважень суду при розгляді таких скарг належить лише перевірка відповідності саме дій державного виконавця приписам ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, будь-яких доводів щодо здійснення саме приватним виконавцем дій, що суперечать положенням Закону України «Про виконавче провадження», скаржником не наведено. Отже, суд дійшов висновку, що наведені скаржником доводи в частині неправомірності дій приватного виконавця з визначення вартості та оцінки майна боржника є безпідставними, а тому в задоволенні цієї вимоги скарги слід відмовити.
Норми Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не містять обов'язку державного виконавця проводити перевірку дотримання оцінювачем при проведенні оціночних процедур вимог законів та Національних стандартів №1 та №2 та не встановлюють відповідальність саме державного виконавця за їх недотримання оцінювачем, адже державний виконавець не наділений професійними знаннями для таких дій.
Посилання скаржника на те, що серед переліку нормативно-правових актів оцінки майна, відповідно до яких проведена оцінка, зазначено «Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) реалізації заставленого майна, затвердженого Постановою КМУ №1448 від 22.12.1997 року не приймаються судом до уваги, оскільки скаржником не наведено та не обґрунтовано, яким чином зазначення у Звіті вказаного положення вплинуло на правильність результатів оцінки транспортних засобів.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», спори, пов'язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.
Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено відповідальність оцінювачів та суб'єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ'єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.
Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ'єктивності оцінки майна) ним своїх обов'язків.
Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності (ч.1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Із викладеного вбачається, що за змістом ст.ст. 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі №914/881/17 і Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 у справі №711/650/13-ц, постанові від 30.07.2018 у справі №23/100-12, постанові від 08.10.2018 року у справі №910/10063/16.
Враховуючи викладене, провадження у скарзі в частині визнання неправомірною оцінки майна згідно з Висновком про вартість майна підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно інших вимог скарги, скаржником не доведено вчинення приватним виконавцем порушень чинного законодавства України під час здійснення виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду Київської області від 19.07.2018 року №911/2179/15.
За таких обставин, повно та об'єктивно дослідивши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників сторін, доводи скаржника визнаються господарським судом необґрунтованими, а тому, скарга є такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 231, 339, 340, 343, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Піллар» б/н від 28.01.2019 року (вх.№11/19 від 29.01.2019 року) на постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича від 14.01.2019 року про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ВП№57438374 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 19.07.2018 року №911/2179/15 та на дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна боржника і передачі такого майна до ДП «СЕТАМ» на реалізацію.
2. В частині визнання неправомірною оцінки майна, згідно зі Звітами про оцінку майна, складеними суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання ТОВ «Приватна експертна служба» закрити провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
3. Копію ухвали надіслати стягувачу, боржнику та Приватному виконавцю Виконавчого округу міста Києва Вараві Роману Сергійовичу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання відповідно до ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 18.02.2019 року.
Суддя Д.Г. Заєць