проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
про залишення апеляційної скарги без руху
"18" лютого 2019 р. Справа № 5023/1668/11
Суддя-доповідач Лакіза В.В., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг" (вх. 519)
на постанову господарського суду Харківської області від 31.10.2012, ухвалену суддею Чистяковою І.О. в м. Харкові,
у справі №5023/1668/11,
за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-авто", с. Тернова,
про визнання банкрутом
Публічне акціонерне товариство "Альфа - Банк" (кредитор) звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-авто" (боржник) на тій підставі, що боржник протягом більш ніж трьох місяців не виконав безспірні зобов'язання зі сплати кредитору заборгованості на загальну суму 239 190 404, 84 грн., що підтверджено рішенням господарського суду Полтавської області від 16.04.2009 у справі №13/33, наказом Господарського суду Полтавської області № 13/33, постановою про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 22054106 від 21.10.2010, листом відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за №1135-0-26-11/25-3 від 03.02.2011, вимоги кредитора до боржника складають більш ніж триста мінімальних розмірів заробітних плат та не були задоволені боржником більш ніж три місяці після встановленого для їх погашення строку.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2011 прийнято заяву Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про порушення справи про банкрутство до розгляду, порушено провадження у справі, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Харківської області від 31.10.2012 відхилено клопотання голови комітету кредиторів про продовження строку розпорядження майном у справі про банкрутство на три місяці та продовження на три місяці повноважень розпорядника майна Севостьянова Є.В.
Відхилено клопотання Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" про продовження процедури розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер - Авто" та зобов'язання розпорядника майна звернутися з офіційним запитом до Департаменту митних інформаційних технологій та статистики Державної митної служби України щодо митного оформлення зовнішньоекономічних операцій ТОВ "Інтер - Авто" за період з 01.01.2009 по поточну дату.
Задоволено клопотання голови комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер - Авто" арбітражного керуючого Севостьянова Євгена Вікторовича та встановлення розміру оплати послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер - Авто" в сумі двох мінімальних заробітних плат, встановлених чинним законодавством України.
Визнано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер - Авто" (ідентифікаційний код 32722688), яке зареєстроване 30.10.2003 Харківською районною державною адміністрацією Харківської області, місцезнаходження: 62421, Харківська область, Харківський район, с. Тернова, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Постановлено, що з дня прийняття постанови підприємницька діяльність банкрута припиняється, строк виконання всіх грошових зобов'язань, та зобов'язань щодо сплати податків і обов'язкових платежів вважається таким, що настав, припиняється нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості, вимоги за зобов'язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред'являються в межах ліквідаційної процедури. Керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці. Припиняються повноваження органів управління банкрута і повноваження власників майна.
Скасовуються арешти, що накладені на майно боржника, і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника. Накладання нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Севостьянова Євгена Вікторовича.
Затверджено розмір оплати послуг арбітражного керуючого Севостьянова Є.В. в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним своїх обов'язків.
Зобов'язано ліквідатора відповідно до ч. 3, ч. 5 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в п'ятиденний строк опублікувати відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки банкрута в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст. 25-34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і надавати щоквартально комітету кредиторів, а суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, про фінансове становище і майно боржника, використання коштів боржника.
Зобов'язано ліквідатора в строк до "31" жовтня 2013 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, копію повідомлення органу державної податкової служби про закінчення ліквідаційної процедури, копію повідомлення Пенсійного фонду і копію повідомлення центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, довідку архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, документи щодо знищення печаток і штампів банкрута, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, довідку банку про рух грошових коштів по ліквідаційному рахунку за весь час роботи ліквідатора, баланси підприємства за весь час роботи ліквідатора та ліквідаційний баланс, протоколи засідань комітету кредиторів і протоколи загальних зборів кредиторів, затверджений комітетом кредиторів звіт про оплату послуг, відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг" з постановою господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 31.10.2012 у справі №5023/1668/11, справу №5023/1668/11 направити до господарського суду Харківської області для подальшого розгляду зі стадії розпорядження майном.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суддя-доповідач дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без руху з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 13 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції від 03.10.2017 року №2147-VIII) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Стаття 93 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) встановлює, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу .
Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи положення статті 93 Господарського процесуального кодексу України, останнім днем подачі апеляційної скарги на постанову господарського суду Харківської області від 31.10.2012 у справі № 5023/1668/11 є 12.11.2012 (10.10.2012 - вихідний день).
Оскільки ТОВ "Авто-Холдинг" апеляційна скарга була подана 06.02.2019, що вбачається з відмітки на конверті, в якому було надіслано матеріали апеляційної скарги до місцевого господарського суду, таким чином, скаржником порушено строк для оскарження вказаного процесуального документу, встановленого нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи.
Так, згідно з ч.1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Виходячи з аналізу наведених норм, відповідно до вимог ст. 91 ГПК України особи, яких не було залучено до участі у справі, вправі оскаржити не будь-яке рішення суду, а лише те, яке безпосередньо стосується прав та обов'язків цієї особи (якщо в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах).
При цьому, рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб.
У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Водночас, ч. 2 ст. 261 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою) визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Враховуючи викладене, при зверненні до апеляційного суду особи, яка не брала участі у справі, з апеляційною скаргою після спливу одного року з дня складення повного тексту рішення, суду апеляційної інстанції необхідно встановити чи оскаржуваним рішенням вирішено питання щодо прав, інтересів та/чи обов'язків такої особи.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частин 2, 3 статті 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України". Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення). Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення. За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).
З огляду на викладене, процесуальним законом не передбачено обов'язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника та в кожному випадку суд має визначити, з якої поважної причини такий строк був порушений скаржником, та чи підлягає відновленню; з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, для вирішення питання про поновлення строку подання апеляційної скарги (з якою заявник звернувся через 7 років після ухвалення оскаржуваної постанови) має бути встановлено наявність передбачених законом обставин.
Проте апелянтом у наданій суду заяві не обґрунтував твердження про те, що суд ухвалив постанову про права, інтереси та (або) обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю 2Авто-Холдінг", чим саме вони зачіпаються та не навів обґрунтованих та законних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно з ч.3 ст.260 ГПК України, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення встановлених строків і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до п.4 ч.1 ст.261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У відповідності до ч.6 ст.260 ГПК України, питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдинг" слід залишити без руху на підставі статті 260 ГПК України та встановити десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг" на постанову господарського суду Харківської області від 31.10.2012 залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Холдінг" десятиденний строк з дня вручення ухвали скаржнику для виправлення недоліків апеляційної скарги.
3. Наслідки неусунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, визначені статтями 174, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Суддя - доповідач В.В. Лакіза