проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"18" лютого 2019 р. Справа № 922/3711/17
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.;
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (вх.№296Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2017 у справі №922/3711/17 (суддя Хотенець П.В., повне рішення складено 15.12.2017)
за позовом фізичної особи-підприємця Мігунова Володимира Івановича, м.Харків,
до 1.Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, м.Харків;
2.Українського державного науково-дослідного інституту проблем водопостачання та охорони навколишнього природного середовища "Укрводгео", м.Харків,
про зняття арешту, здійснення поділу об'єкта нерухомості та визнання права власності , -
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2017 у справі №922/3711/17 позов задоволено частково. Вирішено здійснити поділ об'єкта нерухомості з реєстраційним номером 570454663101, що складається з нежитлових будівель: літ. "А-2", загальною площею 4905,0 кв.м, літ. "Б-1", загальною площею 104,2 кв.м, літ. "В-1", загальною площею 111,2 кв.м, літ. "Г-1", загальною площею 11,4 кв.м, літ. "Д-1", загальною площею 28,6 кв.м, літ. "Е-1", загальною площею 124,5 кв.м, літ. "Ж-1", загальною площею 140,9 кв.м, літ. "З-1", загальної площею 144,0 кв.м, літ. "К-1", загальною площею 269,6 кв.м, літ. "Л-1", загальною площею 108,8 кв.м, які розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 6 (шість), на такі об'єкти нерухомого майна:
- об'єкт нерухомого майна у складі частини нежитлової будівлі літ. "А-2", розташованої за адресою: м.Харків, вулиця Шевченка, будинок №6 (шість), що складається з приміщень підвалу №№ 112-132, 134-143, загальною площею 1154,5 кв.м; приміщень 1-го поверху №№ 1-19, загальною площею 1035,9 кв.м; частини приміщення 1-го поверху №20, загальною площею 70,8 кв.м; приміщення 2-го поверху №№ 26-66, загальною площею 1208,1 кв.м; приміщення 3-го поверху №№ 67-111, загальною площею 1226,0 кв.м;
- об'єкт нерухомого майна у складі: частини нежитлової будівлі літ."А-2", розташованої за адресою: вул.Шевченка, будинок №6 (шість), що складається з приміщень підвалу №№133, 134, загальною площею 55,2 кв.м; частини приміщення 1-го поверху № 20, загальною площею 48,0 кв.м та приміщень першого поверху №№ 21-25, загальною площею 127,2 кв.м, та нежитлових будівель літ."Б-1", загальною площею 104,2 кв.м, літ. "В-1", загальною площею 111,2 кв.м, літ. "Г-1", загальною площею 11,4 кв.м, літ."Д-1", загальною площею 28,6 кв.м, літ."Е-1", загальною площею 124,5 кв.м, літ."З-1", загальною площею 144,0 кв.м, літ. "К-1", загальною площею 269,6 кв.м, літ."Л-1", загальною площею 108,8 кв.м, які розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 6 (шість);
- об'єкт нерухомого майна у складі нежитлової будівлі літ."Ж-1", загальною площею 140,9 кв.м, яка розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця Шевченка, будинок 6 (шість).
Визнано право власності фізичної особи - підприємця Мігунова Володимира Івановича на об'єкт нерухомого майна у складі частини нежитлової будівлі літ. "А-2", розташованої за адресою: м.Харків, вулиця Шевченка, будинок № 6 (шість), що складається з приміщень підвалу №№ 112-132, 134-143, загальною площею 1154,5 кв.м; приміщень 1-го поверху №№1-19, загальною площею 1035,9 кв.м; частини приміщення 1-го поверху №20, загальною площею 70,8 кв.м; приміщення 2-го поверху №№ 26-66, загальною площею 1208,1 кв.м; приміщення 3-го поверху № 67-111, загальною площею 1226,0 кв.м. В іншій частині у позові відмовлено.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2017 набрало чинності 21.12.2017.
22.01.2019 Заступник прокурора Харківської області звернуся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2017 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Судові витрати відшкодувати на користь прокуратури Харківської області. Також просить суд залучити до участі у справі Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України та Харківську міську раду у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишено без руху у зв'язку з тим, що заявник апеляційної скарги не зазначив, коли саме та за яких обставин прокурор дізнався про існування оскаржуваного рішення та порушення прав осіб, в особі яких прокурор звернувся до суду апеляційної інстанції.
12.02.2019 (08.02.2019 - поштою, тобто у межах встановленого в ухвалі від 25.01.2019 строку) прокурор звернувся до суду із клопотанням (вх.№1506) про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому в обґрунтування його поновлення зазначає, що відповідно до ст.131-1 Конституції України, частини 3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, частини 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави в особі Харківської міської ради є наявність порушень державних економічних інтересів у сфері земельних відносин, яке виявилося у визнанні права власності за ФОП Мігуновим В.І. з порушенням чинного законодавства, за відсутності волевиявлення уповноваженого розпорядника земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що тягне за собою ненадходження до місцевого бюджету передбаченої законодавством плати за землю. Прокуратурою області під час моніторингу судових рішень, розміщених на офіційному веб-порталі «Єдиний державний реєстр судових рішень» встановлено наявність рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2017, яким задоволено позов ФОП Мігунова В.І. У даному випадку апеляційна скарга подається прокурором на захист інтересів держави в особі Харківської міської ради та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України - осіб, щодо яких суд ухвалив рішення по їх права та інтереси, які не були залучені до участі у даній справі, не були обізнані про обставини справи та про наявність даного провадження у суді першої інстанції. З посиланням на положення частини 3 ст.256, частини 2 ст.261 Господарського процесуального кодексу України просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2017 у даній справі.
23.01.2019 позивач надав заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в яких зазначає, що оскаржуване прокурором рішення господарського суду Харківської області у справі №922/3711/17 ухвалено 11.12.2017, і в цю ж дату було оголошено відповідно до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), то згідно з приписами пункту 13 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) та частини 2 ст.93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) строк подання апеляційної скарги заступника прокурора Харківської області (апеляційна скарга №05/2-3604-19 від 14.01.2019) на рішення господарського суду Харківської області у справі №922/3711/17 взагалі не може бути поновлений незалежно від поважності причин пропуску такого строку. Позивач просить відмовити апелянту в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2017 та відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду.
Розглянувши клопотання апелянта про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (з урахуванням пояснень та доказів, наданих ним після отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху), колегія суддів зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.2 ст.261 Господарського процесуального кодексу України (на застосуванні якої наполягає апелянт), незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків, зокрема, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки.
Матеріалами справи та апеляційної скарги підтверджується, що прокуратуру Харківської області, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Харківську міську раду дійсно не було залучено до участі у справі та не повідомлено про її розгляд. Підставою представництва прокуратурою у суді інтересів держави в особі Харківської ради обґрунтовує наявністю порушень державних економічних інтересів у сфері земельних відносин, яке виявилось у визнанні права власності за ФОП Мігуновим В.І. з порушенням законодавства за відсутності волевиявлення уповноваженого розпорядника земельної ділянки - Харківської міської ради та використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що тягне за собою ненадходження до місцевого бюджету передбаченої законодавством плати за землю.
При цьому з матеріалів справи убачається, що предметом позову даної справи є поділ об'єкта нерухомого майна та визнання права власності ФОП Мігунова В.І. на об'єкт нерухомого майна у складі частини нежитлової будівлі. Судовим рішенням здійснено поділ об'єкта нерухомості та визнано право власності ФОП Мігунова В.І. на об'єкт нерухомого майна у складі частини нежитлової будівлі. Отже, судом не вирішувалося питання про права та обов'язки, а також інтереси Харківської міської ради, у тому числі з питань земельного законодавства.
Прокурором не наведено обставин та не доведено їх доказами чим саме порушено права та інтереси Харківської міської ради, оскільки власником спірних нежитлових будівель є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (ухвала господарського суду Харківської області від 20.02.2018 (а.с.109). Будь-яких доказів на підтвердження факту порушення прав Харківської міської ради апелянтом суду не надано.
Також не обґрунтовано порушення прав та обов'язків Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, яке, у свою чергу, не було позбавлене права звернутись у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку під час розгляду справи у суді першої інстанції або з апеляційною скаргою на судове рішення від 11.12.2017.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що з приписів вищенаведеної процесуальної норми (частини 2 ст.261 Господарського процесуального кодексу України) не убачається безумовного обов'язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки. Натомість, як убачається з системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 ст.6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд встановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовуються причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року).
Із матеріалів даної справи убачається, що вперше заступник прокурора Харківської області звернувся до господарського суду 12.12.2018 з апеляційною скаргою (вих.№05/2-87вих-18ж від 10.12.2018) (вх.№1413Х/2 від 18.12.2018), яка ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2018 була повернута заявнику з тих підстав, що одночасне оскарження п'яти різних процесуальних документів суду першої інстанції, кожен з яких має оскаржуватися окремо, а саме: прийнятого за результатами розгляду справи рішення від 11.12.2017, а також ухвали від 20.02.2018 про внесення виправлень у рішення, ухвал від 20.02.2018 та від 20.03.2018 про роз'яснення судового рішення, ухвали від 28.02.2018 щодо встановлення порядку виконання рішення в одній апеляційній скарзі перешкоджає їх розгляду в апеляційному порядку та суперечить статтям 255, 258 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, всупереч пункту 2 частини 3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору (а.с.185-202).
Повторно звертаючись з апеляційною скаргою (вих.№05/02-3604-19 від 14.01.2019) (вх.№296Х/2 від 22.01.2019), апелянт як на причину поважності строків на апеляційне оскарження посилається на усунення недоліків, встановлених в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2018.
В ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2019 колегія суддів зазначила, що подана апеляційна скарга (вих.№05/02-3604-19 від 14.01.2019) (вх.№296Х/2 від 22.01.2019) на рішення господарського суду не є тотожною з апеляційною скаргою, поданою до суду 12.12.2018 (вих.№05/2-87вих-18ж від 10.12.2018) (вх.№1413Х/2 від 18.12.2018). При цьому заявник апеляційної скарги не наводить підстав пропущення строку на апеляційне оскарження (понад один рік) з моменту прийняття рішення господарським судом Харківської області від 11.12.2017. Прокурор не зазначає, коли саме та за яких обставин прокурор дізнався про існування оскаржуваного рішення та порушення прав осіб, в особі яких він звернувся до суду апеляційної інстанції.
У клопотанні про поновлення строків на апеляційне оскарження прокурор не зазначає конкретну дату, коли він дізнався про існування оскаржуваного рішення, натомість зазначає, що під час моніторингу судових рішень, розміщених на офіційному веб-порталі «Єдиний державний реєстр судових рішень» встановлено про наявність оскаржуваного рішення від 11.12.2018, на підтвердження чого додає копію витягу, однак зазначеного доказу суду не надав.
Оскільки суд не може встановити, з якої дати прокурор дізнався про наявність оскаржуваного рішення, тому вважає, що фактично заявником не усунуто недолік, зазначений в ухвалі від 25.01.2019.
За такими підставами, виходячи з приписів норм Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги (на які посилається апелянт), колегія суддів не знаходить підстав для відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, оскільки наведені апелянтом аргументи не можуть бути визнані поважними причинами пропуску відповідного строку.
Крім того, колегія суддів бере до уваги зауваження позивача проти відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 13 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час прийняття оскаржуваного судового рішення від 11.12.2017), сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Частиною 2 ст.93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що діяла до 15.12.2017) встановлено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.
Як уже зазначалося, вперше прокурор звернувся до суду 12.12.2018 (вих.№05/2-87вих-18ж від 10.12.2018) (вх.№1413Х/2 від 18.12.2018, але клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду не розглядалося судом, оскільки прокурором порушено вимоги ст.255, 258, пункт 2 частини 3 ст.258 Господарського процесуального кодексу України.
Повторне звернення з апеляційною скаргою (вих.№05/02-3604-19 від 14.01.2019) (вх.№296Х/2 від 22.01.2019) відбулось з порушенням граничного строку, встановленого законом.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Як засвідчує позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
При цьому згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю.
Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, пункт 27, рішення від 26.04.2007 та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у справі №40/353-10 від 04.05.2018.
Згідно з пунктом 4 частини 1 ст.261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ст. 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Відмовити заступнику прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України у поновленні строку подання апеляційної скарги.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на рішення господарського суду Харківської області від 11.12.2017 у справі №922/3711/17.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку на підставі, у строки та в порядку, визначеному ст.287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Додаток заявнику: апеляційна скарга з додатками на 40 аркушах, в тому числі платіжне доручення №3077 від 20.12.2018 про сплату 4800,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги та поштовий конверт.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя І.В. Тарасова