ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 лютого 2019 року Справа № 918/204/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Першко А.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Рівненської області від 28.08.18 у справі № 918/204/18 (повне рішення складено "30" серпня 2018 року, суддею Н.Ф. Церковна)
за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_2
про визнання недійсним договору дарування частки в статутному капіталі товариства
ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернулася в Господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про визнання недійсним договір дарування від 17.06.16 р.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.08.18 року позов задоволено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що договір дарування частки в статутному капіталі товариства від 17.06.16 р. було вчинено без відповідного волевиявлення позивача, особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину, а тому, на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України, оспорюваний договір визнано недійсним.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 28.08.18 року та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що висновок експерта, проведеного в рамках кримінального провадження не може бути допустимим доказом у даній справі. Відповідач стверджує, що судом першої інстанції прийнято рішення за відсутності правових підстав для задоволення позову, порушено норми ст.. 204, 205 ЦК України.
Відповідач у відзиві заперечив вимоги апеляційної скарги та наголосив на тому, що висновок експерта належним та допустимим доказом. Стверджує, що позивач не вчиняв дії на укладення договору дарування частки в статутному капіталі товариства і оскаржуваний договір не підписувала.
В судове засідання 11.02.19р. представник відповідача не з'явився. Водночас, від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача, оскільки останній не скористався своїм правом, передбаченим статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 01.08.2016р. ОСОБА_3 була власником 50% частки у статутному капіталі ТОВ ЛТД «АЕК» з розміром внеску до статутного фонду в сумі 3 500 000 грн.
17 червня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено Договір дарування частки в статутному капіталі ТОВ ЛТД «АЕК».
Умовами Договору передбачено, що позивач передає безоплатно у власність обдарованому відповідачу частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД "АЕК", що становить 50% (п. 1).
Згідно пункту 3.2 Договору, належність частки: в статутному капіталі ТОВ ЛТД "АЕК", що безоплатно передається, належить дарувальнику на підставі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД "АЕК" (нова редакція) № 16081050013001385 від 5 вересня 2012 року.
Вказаний дар сторони оцінюють в 10 000 грн. 00 коп. (п. 4)
За умовами пункту 7 Договору, з моменту укладення договору дарувальник втрачає всі права та обов'язки щодо ТОВ ЛТД "АЕК", що були обумовлені його статусом учасника цього товариства з обмеженою відповідальністю.
Пунктами 8, 9 договору передбачено, що обдарований вважається повноправним власником ТОВ ЛТД "АЕК" з моменту державної реєстрації відповідних змін до установчих документів ТОВ ЛТД "АЕК". Після державної реєстрації вищевказаних змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТД "АЕК" до обдарованого переходять всі права та обов'язки, що належать дарувальнику на момент укладення цього договору.
Водночас, в матеріалах справи наявний висновок експерта №1.1-131/17 від 07.07.2017р. судово-почеркознавчої експертизи, в якому попереджений про кримінальну відповідальність за ст.384 та 385 КК України, експерт визначив, що підпис у спірному договорі дарування частки в статутному капіталі ТОВ ЛТД "АЕК" від 17 червня 2016 року в графі "Дарувальник" виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.
Предметом спору по даній справі є визнання недійсним договору Дарування частки в статутному капіталі ТОВ ЛТД «АЕК» від 17.06.16р..
Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.
Загальними засадами законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно статті 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.
Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним (частина 3 статті 719 ЦК України).
Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
При цьому, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як зазначено вище, в матеріалах справи міститься висновок експерта №1.1-131/17 від 07.07.2017р. судово-почеркознавчої експертизи, проведеного в межах кримінального провадження № 12017180010001909, в якому визначено, що підпис у спірному договорі дарування частки в статутному капіталі ТОВ ЛТД "АЕК" від 17 червня 2016 року в графі "Дарувальник" виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою.
Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.98 Кодексу висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Ст.104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
З урахуванням положень вище наведених процесуальних норм, колегія суддів вважає висновок експерта №1.1-131/17 від 07.07.2017р. судово-почеркознавчої експертизи, проведеного в межах кримінального провадження № 12017180010001909 належним доказом по даній справі, з огляду на те, що на підставі такого доказу можна встановити обставини, які входять до предмета доказування, крім того, вказаний висновок відповідає вимогам ст.98 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оспорюваний договір ОСОБА_3 не підписувала і, як наслідок - не погоджувала відступлення своєї частки у розмірі 50% в статутному капіталі ТОВ ЛТД "АЕК" ОСОБА_2, а отже, має місце недотримання одного з основних принципів права - принципу свободи договору, що суперечить нормам чинного законодавства України.
Враховуючи, що факт підписання позивачем оспорюваного договору не знайшов свого підтвердження, спростований висновком судової почеркознавчої експертизи, правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність волевиявлення позивача на передачу частки в статутному капіталі товариства відповідачу на умовах, визначених у спірному договорі, що є підставою для визнання цього договору недійсним на підставі частини 1 статті 215 ЦК України.
Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення господарського суду Рівненської області від 28.08.18 у справі № 918/204/18 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Рівненської області від 28.08.18 у справі №918/204/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/204/18 повернути господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "15" лютого 2019 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.