вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua
"12" лютого 2019 р. Справа№ 911/1784/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорногуза М.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Хрипуна О.О.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Піун С.П. довіреність № 14-18 від 16.01.19
від відповідача: не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат"
на рішення Господарського суду Київської області від 14 листопада 2018 року (повний текст складено 19.11.2018 р.)
у справі № 911/1784/18 (суддя Грабець С.Ю.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",
до Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат",
про стягнення заборгованості у розмірі 41 763,71 грн., -
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 41 763,71 грн., з яких 17 889,25 грн. пені; 3 155,15 грн. трьох процентів річних; 20 719,31 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції (а.с.6-12).
Рішенням Господарського суду Київської області від 14 листопада 2018 року у справі № 911/1784/18 позов задоволено повністю (а.с. 121-127).
Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильський спецкомбінат" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 14 листопада 2018 року у справі №911/1784/18, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а саме стягнути з відповідача пеню в розмірі 3 687,66 грн. та 3% річних у розмірі 672,22 грн., а що стосується решти позовних вимог відмовити.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2019 року, апеляційна скарга Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" у судовій справі № 911/1784/18 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.
21 січня 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Хрипун О.О.) відкрито апеляційне провадження у справі № 911/1784/18, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 14 листопада 2018 року у справі №911/1784/18, розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" на рішення Господарського суду Київської області від 14 листопад 2018 року у справі № 911/1784/18 призначено на 12 лютого 2019 року.
01 лютого 2019 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у судовому засіданні 12 лютого 2019 року надав пояснення, у яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Проти розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача не заперечував.
Представник Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" у судове засідання 12 лютого 2019 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним, у розумінні ст.ст. 120, 242 ГПК України та ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", чином, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення за ідентифікатором 0411626556558.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов'язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представника відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.
17 січня 2014 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі - позивач), як продавцем та Державним спеціалізованим підприємством "Чорнобильський спецкомбінат" (далі - відповідач), як покупцем укладено Договір купівлі - продажу природного газу №1561/14-ТЕ(Т) - 17, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого (з урахуванням Додаткової угоди №2 від 28.08.2014 р.) продавець зобов'язується передати у власність покупцю з 01.01.2014 по 31.12.2014 р. газ обсягом до 1066 тис.куб.м., ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ) на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (а.с. 17-22, 23).
28 серпня 2014 року сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору купівлі - продажу природного газу від 17 січня 2014 р. №1561/14-ТЕ(Т)-17 (далі - додаткова угода №2), відповідно до умов якої пункт 2.1 статті 2 "Кількість та якість газу" викладено в наступній редакції: "Позивач передає відповідачу з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 771 тис. куб.м. (сімсот сімдесят одна тисяча куб. м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.) (січень 119,996, лютий 120,182, березень 113,818, листопад 160,0, грудень 190) (а.с. 24).
Крім цього, відповідно до умов п. 2 додаткової угоди №2, пункт 5.5 статті 5 "Ціна газу" договору викладено в наступній редакції: "Загальна вартість цього договору становить 841 161,00 грн., крім того ПДВ - 168 232,20 грн., разом з ПДВ - 1 009 393,20 (один мільйон дев'ять тисяч триста дев'яносто три грн. 20 коп.)".
На виконання умов Договору, протягом 2014 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ загальною вартістю 809 504,55 грн., що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу від 31.01.2014 на суму 157 098,76 грн., від 28.02.2014 на суму 157 342,28 грн., від 31.03.2014 на суму 149 010,52 грн., від 30.11.2014 р. на суму 117 626,39 грн., від 31.12.2014 на суму 228426,60 грн. (а.с. 25-29).
Як вбачається з наданої позивачем бухгалтерської довідки "Операції по Предприятию "Чорнобильський спец комбінат ДСП с 01-01-2014 по 29-02-2016" 30.04.2014 перераховано 157342,28 грн., 19.06.2014 перераховано 157098,76 грн., 26.06.2014 перераховано 149010,52 грн., 24.12.2014 перераховано 117626,39 грн., 26.12.2014 перераховано 228426,60 грн. (а.с. 31).
Тобто загалом заборгованість за січень-квітень 2014 року у розмірі 65339,57 грн. - відповідачем погашена.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений йому позивачем газ, з огляду на що, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
У апеляційній скарзі відповідач зазначає про відсутність підстав для нарахування пені, 3% та інфляційних на заборгованість за актами від 31.01.2014 (який за доводами відповідача надійшов 16.06.2014 та був оплачений 17.06.2014 (а.с. 49, 50), від 31.03.2014 (який надійшов 25.06.2014 та був оплачений 25.06.2014).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на відсутність підстав для її задоволення з посиланням на те, що умовами договору визначено, що оплата здійснюється шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки та остаточно має бути здійснена до 14-го місяця, наступного за місяцем поставки газу, а також на те, що несвоєчасне оформлення/направлення/отримання відповідачем актів приймання-передачі газу не є простроченням кредитора та відкладальною умовою для відповідача в частині обов'язку щодо оплати до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
З'ясувавши обставини справи та здійснивши перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування пені, 3% та інфляційних втрат на заборгованість за актами від 31.01.2014 (який за доводами відповідача надійшов 16.06.2014, взято на облік 18.06.2014 та був оплачений 17.06.2014 (а.с. 49, 50) та від 31.03.2014 (який надійшов 25.06.2014 та був оплачений 25.06.2014) (а.с. 53, 54) слід зазначити наступне.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю з 01.01.2014 по 31.12.2014 р. газ обсягом до 1066 тис.куб.м. (в т.ч. у січні - 190 тис.куб.м., у лютому 170 тис.куб.м., у березні 170 тис.куб.м.).
За змістом п. 2.1.1 Договору, обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись протягом місяця продажу газу.
Відповідно до п. 3.1.2 Договору покупець до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою.
Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця (п. 3.4. Договору).
Згідно з п. 3.3 Договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Відповідно до п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
За змістом п. 4.1 Договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показниками комерційних вузлів обліку газу покупця.
Викладене свідчить про те, що відомості щодо обсягів переданого газу в Акті приймання-передачі газу встановлюються саме на підставі даних покупця, що свідчить про його обізнаність з обсягами та вартістю спожитого у відповідному місяці природного газу.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Враховуючи викладене, сторонами погоджено, що оплата здійснюється шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, а також те, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Положень про те, що обов'язок з оплати придбаного газу виникає у покупця тільки після моменту отримання ним від продавця акту приймання-передачі - укладений сторонами договір не містить.
Більш того, умовами договору обов'язок зі складення такого акту покладено саме на покупця.
Викладеним спростовуються доводи відповідача про те, що обов'язок щодо оплати природного газу у відповідача виникає з моменту отримання від позивача актів приймання - передачі природного газу, які позивачем були надані відповідачу із запізненням.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач за надані позивачем послуги розрахувався несвоєчасно, позивачем пред'явлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 17 889,25 грн., 3% у сумі 3 155,15 грн. та 20 719,31 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 договору, зокрема, у разі невиконання відповідачем пункту 6.1 цього договору, він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказаний розрахунок є вірним, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню у пред'явленому до стягненні розмірі, а саме 17 889,25 грн.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 155,15 грн. та інфляційні втрати у розмірі 20 719,31 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів, з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказані вимоги підлягають задоволенню у пред'явленому до стягнення розмірі, а саме 3155,15 грн. 3% річних (замість 3155,16 грн., що є правильними за перерахунком) та 20719,31 грн. інфляційних втрат (замість 24 835,24 грн., що є правильними за перерахунком).
Також колегія суддів зазначає про те, що судом першої інстанції вірно відхилено доводи відповідача щодо необхідності застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції є безпідставними з огляду на наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач звернувся із позовної заявою до суду 13.08.2018 р. з вимогою про стягнення з відповідача пені, трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 15 лютого 2014 року до 23 грудня 2014 року.
Згідно з п. 9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
Отже, сторонами погоджено збільшення строку позовної давності, тому позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Київської області від 14 листопад 2018 року у справі № 911/1784/18 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" на рішення Господарського суду Київської області від 14 листопад 2018 року у справі № 911/1784/18 задоволенню не підлягає.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства "Чорнобильський спецкомбінат" на рішення Господарського суду Київської області від 14 листопад 2018 року у справі № 911/1784/18 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 14 листопада 2018 року у справі № 911/1784/18 залишити без змін.
3. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті збору а подання скарги покласти на Державне спеціалізоване підприємство "Чорнобильський спецкомбінат".
4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 14 листопада 2018 року у справі № 911/1784/18.
5. Справу №911/1784/18 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя М.Г. Чорногуз
Судді О.В. Агрикова
О.О. Хрипун
Дата складення повного тексту - 14.02.2019 р.