Іменем України
15 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/190/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-
11 січня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за віком за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року.
2) зобов'язати відповідача виплатити заборгованість по призначеній позивачу пенсії за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, отримує пенсію у порядку, встановленому постановою КМУ від 5 листопада 2014 року № 637 з 11 січня 2018 року. З липня 2014 року по грудень 2017 року належну за законом пенсію позивач не отримувала через те, що проживала на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Голубівка, стара назва - Кіровськ). Після її звернень до відповідача позивачу була виплачена пенсія за період з липня 2014 року по березень 2016 року, а також з 01.01.2018 по теперішній час.
Таким чином пенсійні виплати за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року позивач не отримала. При цьому у відповіді на її звернення відповідач повідомив, що пенсійні виплати за вказані періоди виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Позивач зазначає, що такий порядок на момент подання цього позову відсутній. Вважає таку позицію відповідача незаконною та дискримінаційною.
Ухвалою суду від 16 січня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 1-2).
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав відзив на позовну заяву (а.с. 22-26).
В обґрунтування своєї позиції зазначив, що рішенням комісії Кремінської районної державної адміністрації з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 06.02.2018 № 78 вирішено призначати соціальні виплати позивачу. Відповідно до статті 46 Закону № 1058-ІV пенсію позивачу за період з 11.01.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2018 по 30.04.2018 у сумі 26405,61 грн. нарахована та виплачена на основну відомість квітня 2018 року на розрахунковий рахунок, відкритий у ТВБВ № 10012/026 ПАТ «Державний ощадний банк України» 14.04.2018. Пенсія позивачу нараховується та виплачується з квітня 2018 року по теперішній час у місячному розмірі на поточний рахунок ПАТ «Державний ощадний банк». 03.05.2018 ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в яким просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу за період з 01.07.2014 по 10.01.2015; - зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком за період з 01.07.2014 по 10.01.2015; - визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо виплати позивачу пенсії за віком за період з 01.02.2016 по 31.12.2017 протягом травня 2018 року - липня 2019 року у відповідності до частини першої ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; - зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію за віком за період з 01.02.2016 по 31.12.2017 без обмеження будь-яким строком у відповідності до частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі № 812/1304/18 позовні вимоги позивача задоволені частково, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком за період з 01.07.2014 по 10.01.2015. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі № 812/1304/18 за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язати нарахувати та виплату позивачу пенсію за віком за період з 01.07.2014 по 10.01.2015, набрало законної сили 11.08.2018. На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі № 812/1304/18 відповідачем прийнято рішення від 10.08.2018 «Про відновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно з рішенням суду», зазначає, що листом від 11.01.2019 № 72/03.2-31К повідомив позивачу про відновлення нарахування та виплати пенсії з 01.07.2014 по 10.01.2015 з наданням рішення від 10.08.2018. Розпорядження відповідача від 10.08.2018 пенсію позивачу нараховано та виплачено за період з 01.07.2014 по 10.01.2015 у сумі 7551,12 грн на відомість вересня 2018 року та поточну пенсію за вересень 2018 року у розмірі 2391,83 грн та профінансована 25.09.2018 на розрахунковий рахунок ЛОУ АТ «Державний ощадний банк». Відповідно до пункту 15 Порядку 1 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином пенсія за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 у сумі 37328,00 грн, яка не виплачена за минулий період, нарахована і буде виплачена за окремим порядком після його затвердження Кабінетом Міністрів України, який наразі ще не прийнято.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено інформацією, зазначеною в паспорті громадянина України (а.с. 7-9), довідці про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с. 10), довідці від 11.01.2018 № 0000455319 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 13).
12 січня 2018 позивач звернулась до відповідача із заявою про запит її пенсійної справи з УПФУ в м. Кіровськ у зв'язку з переїздом на постійне місце проживання до м. Кремінна (а.с. 38).
Згідно з інформацією, зазначеною у витязі з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО від 06.02.2018 № 78, вирішено призначити позивачу соціальні виплати згідно з Постановою КМУ від 08.06.2016 № 365 (а.с. 42).
Відповідно до інформації, зазначеної в розпорядженні Кремінського відділу Рубіжанського ОУПФУ від 26.03.2018 № 3331, позивача повторно взято на облік, призначено пенсію по інвалідності з 01.01.2015 (а.с. 43 зв.).
Відповідач зазначає, що нарахував та сплатив пенсію позивачу за період з 11.01.2015 по 31.12.2015 та з 01.01.2018 по 30.04.2018 у сумі 26405,61 грн у квітні 2018 року.
11.05.2018 позивач звернулась до Луганського окружного адміністративного суду 04.07.2018 з позовною заявою до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу за період з 01.07.2014 по 10.01.2015; - зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком за період з 01.07.2014 по 10.01.2015; - визнати протиправними дії та рішення відповідача щодо виплати позивачу пенсії за віком за період з 01.02.2016 по 31.12.2017 протягом травня 2018 року - липня 2019 року у відповідності до частини першої ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; - зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію за віком за період з 01.02.2016 по 31.12.2017 без обмеження будь-яким строком у відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 04.07.2018 у справі № 812/1304/18 адміністративний позов ОСОБА_2 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Зобов'язано Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком за період з 01.07.2014 по 10.01.2015. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 59-62).
Розпорядженням відповідача від 10.08.2018 вирішено виплатити пенсію за період з 01.07.2014 по 10.01.2015 відповідно до рішення суду від 04.07.2018 по справі № 812/1304/18 (а.с. 49 зв.).
Відповідно до інформації, зазначеній в довідці від 30.01.2019 позивачу виплачено пенсію за період з липня 2014 року по грудень 2015 року та з жовтня 2017 року по лютий 2019 року, пенсія за період з січня 2016 року по вересень 2017 року нарахована, але не виплачена (а.с. 54-55).
Відповідно до інформації, зазначеної у письмових поясненнях Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, від 06.02.2019 № 2491/08 пенсія за період з 01.01.2016 по 30.09.2017 у сумі 30152,51 грн, не виплачена за минулий період, буде виплачена за окремим порядком після його затвердження Кабінетом міністрів, станом на дату надання інформації до суду окремий порядок соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, Кабінетом Міністрів України не затверджено (а.с. 56).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву у справі № 812/190/19 подано позивачем з інших підстав, ніж у справі № 812/1304/18.
На підставі вищеописаних письмових доказів судом встановлено, що відповідачем нараховано, але не виплачено позивачу пенсію минулих періодів з 01.01.2016 по 30.09.2017 з посиланням на відсутність окремого порядку соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати пенсії минулих періодів з 01.01.2016 по 30.09.2017.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Статтею 4 Закону № 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
У відповідності до частини третьої статті 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Щодо заборгованості по пенсії за період з 01.01.2016 по 30.09.2017, то право позивача на пенсію за вказаний період не є спірним. відповідачем пенсія за вказаний період нарахована у повному обсязі, однак, не виплачена з посиланням на пункт 15 «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України», враховуючи наведене позивачу не сплачено заборгованості за минулий період.
Суд вважає таку позицію неприйнятною, виходячи з наступного.
Так, за змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
При цьому, суд ще раз акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно, судом встановлено, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати заборгованості з пенсії на його адресу є обґрунтованою.
Позивач в позовній заяві зазначає, що їй невиплачена пенсія за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року.
Однак, як вже вище вказано, за даними довідки від 30.12.2019, складеної відповідачем, у позивача наявна заборгованість з виплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2017 року.
У свою чергу, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності у неї заборгованості з виплати пенсії за жовтень - грудень 2017 року.
З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про наявність у неї заборгованості з виплати пенсії за жовтень - грудень 2017 року.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, керуючись статтею 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії минулих періодів ОСОБА_1 з 01.01.2016 по 30.09.2017 та зобов'язати відповідача виплатити пенсію минулих за періодів з 01.01.2016 по 30.09.2017.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії позивачу в межах суми стягнення за один місяць.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, місце мешкання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (місце знаходження: 93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Студентська, буд. 35 А, код ЄДРПОУ 41245565) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії минулих періодів з січня 2016 року по вересень 2017 року.
Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 пенсію минулих періодів з січня 2016 року по вересень 2017 року.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності щодо невиплати пенсії минулих періодів за жовтень - грудень 2017 року та зобов'язання виплатити пенсію минулих періодів за жовтень - грудень 2017 року відмовити.
В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.М. Чиркін