09 листопада 2018 року Справа № 160/8327/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановський Р.А., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Новомосковької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Новомосковької міської ради, у прохальній частині якого позивачі просять суд:
- визнати протиправними дії Новомосковської міської ради щодо розгляду проекту рішення Новомосковської міської ради «Про створення віддаленого місця для роботи адміністратора центру надання адміністративних послуг» (в подальшому рішенням Новомосковської міської ради від 06.07.2018 року №681) з порушенням вимог регламенту та законів України;
- зобов'язати Новомосковську міську раду утриматись від внесення в порядок денний проектів рішення, які оприлюднені пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Відповідно до п.3, 6 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного кодексу України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного кодексу України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява подана без додержання вимог, встановлених ст.160 Кодексу адміністративного кодексу України, з огляду на наступне.
Згідно з п.4 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного кодексу України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
За приписами п.9 ч.5 ст.160 Кодексу адміністративного кодексу України у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень позивач повинен надати обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Судом встановлено, що позивачем в обґрунтування порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод, інтересів зазначено, що розгляд радою проектів рішення було проведенно з порушенням вимог регламенту та з недотриманням строків публікації законопроекту, таким чином, порушено його право на доступ до публічної інформації, Конституційне право на інформацію, чим фактично позбавлено позивача можливості звернутись до депутата зі своїми думками з приводу оприлюднення рішення, а також Конституційне право на проживання в правовій державі.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У п.8 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.
У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності процедури розгляду проекту правового акта суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру та зобов'язання утриматись від дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує рішення від 06.07.2018р. №681 суб'єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 Кодексу адміністративного кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути недоліки шляхом надання до суду уточненої позовної заяви з поясненнями, а саме які правові наслідки безпосередньо для позивача породжує оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного кодексу України з копією для відповідача.
Керуючись ст.ст.5, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Новомосковької міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом надання уточненої позовної заяви з поясненнями, які правові наслідки безпосередньо для позивача породжує оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного кодексу України з копією для відповідача.
Роз'яснити позивачам, що відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію даної ухвали направити особам, які звернулись до суду із позовною заявою.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя Р.А. Барановський