Справа № 22-ц/824/1048/2019 Головуючий у 1-й інстанції: Козіна С.М.
374/57/16-ц Доповідач-Чобіток А.О.
Іменем України
11 лютого 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Шебуєвої В.А., Ящук Т.І.
секретар - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 06 лютого 2018 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та про переведення прав та обов'язків, -
У березні 2016 року позивач звернувся до суду із указаним вище позовом, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі - 37 668, 52 грн. та судовий збір в розмірі - 1 378, 00 грн..Посилався на те, що 22 серпня 2015 року між ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір №500982998, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надати відповідачеві кредит у сумі 31 415 грн. 60 коп.. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язувався у порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком до нього - графіком погашення кредиту. Банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 31 415 грн. 60 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача. У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання не виконував, у результаті чого станом на 12 лютого 2016 року має прострочену заборгованість - 37 668 грн. 52 коп., а саме: за кредитом -31 415 грн. 60 коп., за відсотками - 2 150 грн. 10 коп. та по комісії - 3 102 грн. 82 коп.. У зв'язку з систематичним порушенням боржником своїх обов'язків зі сплати кредиту, відповідно до норм чинного законодавства та діючого кредитного договору їй було нараховано неустойку, яка на 12 лютого 2016 року становить штраф - 1000 грн.. Відповідно до умов договору в разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов'язків, установлених договором, у тому числі вразі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором. На виконання умов договору відповідачу була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.
У травні 2016 року ОСОБА_2 подав зустрічний позов, у якому просив визнати недійсним кредитний договір № 500982998 від 22.08.2015 року, права та обов'язки за кредитним договором № 500982998 від 22 серпня 2015 року перевести на ОСОБА_3, у задоволенні позовних вимог ПАТ "Альфа-Банк" про стягнення з нього кредитної заборгованості за договором № 500982998 від 22 серпня 2015 року в розмірі 37 668 грн. 52 коп. відмовити та судові витрати стягнути на його користь з ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_3. Зазначав, що 29 квітня 2014 року ПАТ "Альфа-Банк" на підставі кредитного договору № 500480741 надав йому кредит у сумі 30 000 грн.. Надання та підписання даного договору відбувалося за проханням ОСОБА_3, оскільки він пояснив, що йому потрібні гроші на підприємництво, але кредиту йому не дають. У той же час він пояснив, що в даний час ПАТ "Альфа-Банк" запровадив акцію на надання кредитів пенсіонерам. ОСОБА_3 обіцяв, що буде вчасно сплачувати кредит, крім того, за цю послугу відповідач отримає винагороду у розмірі 5 000 грн.. У кінці березня з банку до нього почали надходити листи та телефонні дзвінки про те, що в нього виникла кредитна заборгованість, тоді він зрозумів, що був обманутий ОСОБА_3. ОСОБА_3 запевнив його, що в нього виникли тимчасові труднощі, але він сплатить всі борги по кредиту , про що написав розписку, якою підтвердив, що даний кредит отримав саме він на власні потреби і зобов'язується і кредит і заборгованість по ньому виплатити банку. 22 серпня 2015 року ОСОБА_3 повіз його до м. Біла Церква, де у приміщенні офісу ПАТ "Альфа- Банк" він підписав папери про реструктуризацію кредиту. Підписані документи він не читав, оскільки має дуже поганий зір та й надруковані вони були дуже дрібним шрифтом, тому лише після отримання позовної заяви він дізнався, що підписав ще один кредитний договір, який називається оферта на укладення угоди про надання особистого кредиту № 500982998 від 22 серпня 2015 року. Того ж дня ОСОБА_3 знову написав відповідачу розписку, у якій черговий раз зізнався, що саме він отримав власноручно у банкоматі кредит на суму 30 000 грн. 29 квітня 2014 року і обіцяв весь кредит разом з відсотками виплатити до 30 березня 2016 року. Також у лютому місяці надав відповідачеві квитанції про сплату ним коштів по кредиту від 03 червня 2014 року, 22 липня 2014 року, 21 серпня 2014 року, 17 вересня 2014 року, 16 жовтня 2014 року, 12 листопада 2014 року, 22 грудня 2014 року, та 01 квітня 2015 року, і пообіцяв, що буде сплачувати й надалі. Таким чином ОСОБА_3 шляхом особистої сплати відповідної грошової суми в рахунок сплати боргу особисто здійснював виконання обов'язку повернення кредиту за вказаним договором та за рахунок власних коштів, а ПАТ "Альфа-Банк" прийняв таку суму коштів та не вимагав від відповідача доказів сплати коштів за кредит. Уважає, що ПАТ «Альфа-Банк" порушив його права як споживача про надання кредиту на його ім'я. Його волевиявлення на підписання договорів № 500480741 від 29 квітня 2014 року та №500982998 від 22 серпня 2015 року не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.
Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 06 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа Банк» - відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 - задоволено частково. Визнано недійсним Договір (оферта на укладення угоди про надання особистого кредиту) № 500982998 від 22 серпня 2015 року, укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2. У задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_2 про переведення прав та обов'язків відмовлено.
Стягнуто з ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. у рівних частинах з кожного.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ПАТ «Альфа Банк» подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Альфа Банк» задовольнити та відмовити в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що 22.08.2015 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 500982998, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 31 415, 60 грн., з відсотковою ставкою 15, 99% річних. Суд першої інстанції не посилається на жодні докази, які б підтвердили те, що ОСОБА_2 уклав кредитний договір під впливом обману внаслідок умисних дій працівників банку, які діяли за попередньою домовленістю з ОСОБА_3. Уважає, якщо ОСОБА_3 ввів в обман відповідача з мотивів отримання кредиту або порядку виконання умов кредитного договору, це жодним чином не вказує на обман позичальника зі сторони працівників банку. Щодо твердження суду першої інстанції, що ОСОБА_2 не роз'яснено умови кредитного договору, то п. 12 кредитного договору № 500982998 від 22.08.2015 року спростовує указане твердження, оскільки свідчить про те, що підписанням цієї оферти він підтверджує, що попередньо ознайомлений у письмовій формі з умовами надання кредиту та Законом України «Про захист прав споживачів» та нормативними актами НБУ.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначив, що він не потребував послуг у отриманні кредиту, а був введений в оману ОСОБА_3 та працівниками банку, які не роз'яснили йому умов кредитного договору та його прав і обов'язків як стороні кредитного договору, а також його зобов'язань за кредитним договором, оскільки ОСОБА_3 запевняв, що кредит буде погашений саме ним, про що свідчать його розписки.
При розгляді даної справи судом першої інстанції установлено, що 22 серпня 2015 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено оферту на укладення угоди про надання особистого кредиту № 500982998. Сума кредиту складає 31 415 грн. 60 коп., процентна ставка за користування кредитом - 15,99 % річних, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій - 25 серпня 2020 року (а.с. 4-9 т.1).
Відповідно до п. 11 Договору позичальник зобов'язується у разі повного або часткового прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та /або комісій, якщо сплата комісій передбачена розділом № 1 цього договору та/або інших платежів, сплата яких передбачена цим договором (далі - Прострочення платежу) сплатити Банку штраф у розмірі 50 грн. за кожне допущене позичальником Прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох календарних днів (включно) з моменту виникнення прострочення платежу. Відповідно до Договору позичальник зобов'язується повертати отриманий кредит, сплачувати проценти за його користування та/або комісії та/або інші платежі за цим Договором, у порядку, визначеному Договором. В день укладення Договору позивачем було складено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх сукупних послуг за позичальником ОСОБА_2 (а.с.8 т.1).
Із розрахунку поданого банком судом установлено, що загальна сума заборгованості за кредитним договором № 500982998 від 22 серпня 2015 року станом на 12 лютого 2016 року становить 37 668 грн. 52 коп., з яких: за кредитом -31 415 грн. 60 коп., за відсотками - 2 150 грн. 10 коп. та по комісії - 3 102 грн. 82 коп., та штраф - 1000 грн. 00 коп. (а.с.11 т.1).
Відповідно до виписки по особовим рахункам з 22 серпня 2015 року по 12 лютого 2016 року встановлено, що ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 31 415 грн. 60 коп. (а.с. 12 т.1).
Згідно з вимогою про повернення кредиту № 15303-102 б/б від 19 січня 2016 року, ОСОБА_2 було надіслано вимогу позивачу про дострокове повернення кредиту з повідомленням про розмір заборгованості (а.с. 13 т.1).
Відповідно до листа Голосіївського УП ГУ НП в м. Києві № 180/125/47/04-2016 від 24 січня 2016 року встановлено, що ОСОБА_2 було повідомлено щодо його звернення до поліції про можливі неправомірні дії стосовно ОСОБА_2 з боку ОСОБА_3, за результатами проведеної перевірки було встановлено, що в діях ОСОБА_3 містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України. Матеріали звернення вх. № К-180 (СО № 6560 від 03 лютого 2016 року) передано до слідчого відділу Голосіївського УП і внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016100010001092 від 03 лютого 2016 року за ч. І ст. 190 КК України. На даний час триває досудове розслідування (а.с.91 т.1)
Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного хворого від 6 липня 2016 року встановлено, що ОСОБА_2 має захворювання зору: незріла катаракта обох очей (а.с.92 т.1).
Відповідно до копій розписок від 02 червня 2015 року наданих відповідачем, встановлено, що ОСОБА_3 зобов'язувався виплачувати кредит, взятий в ПАТ Альфа-Банк" 29 квітня 2014 року в сумі 30 000 грн. на ім'я ОСОБА_2 та повернути всю суму боргу до 30 березня 2016 року (а.с. 50, 50 зворот т.1).
Відповідно до поданих відповідачем квитанцій, які за поясненням останнього надав йому ОСОБА_3 про сплату ним коштів по кредиту, встановлено, що 03.06.2014 року внесено суму кредиту в розмірі 2 130 грн., 22.07.2014 року внесено суму кредиту 2400 грн., внесено суму кредиту 2 350 грн., 17.09.2014 внесено суму кредиту 2350 грн.,внесено суму кредиту 2 300 грн. , 12.11.2014 внесено суму кредиту 2 300 грн., внесено суму кредиту 2350 грн. та 01.04.2015 - 2 500 грн. (а.с. 51-52 т.1).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Визнаючи недійсним договір (оферта на укладення угоди про надання особистого кредиту) №500982998 від 22.08.2015 року, укладений між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_2 та відмовляючи в задоволенні позову ПАТ «Альфа-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний правочин ОСОБА_2 було укладено під впливом обману, унаслідок умисних дій працівника банку, що діяв за попередньою домовленістю із ОСОБА_3. ОСОБА_2 введено в оману щодо його прав та обов'язків як сторони кредитного договору, що є обставинами, які мають істотне значення. Судом установлено, що ОСОБА_2 не роз'яснено умови кредитного договору. Крім того, ОСОБА_2 працівниками банку введено в оману щодо його зобов'язань за кредитним договором, оскільки ОСОБА_3 запевняв його, що кредит буде погашати сам, про що свідчить його текст розписок від 02 червня 2015 року. Також суд врахував ту обставину, що ОСОБА_2 взагалі не потребував послуг в отриманні кредитних коштів. Після укладення договору, 22 серпня 2015 року ОСОБА_2 не виконував його умов, примірник кредитного договору знаходився у ОСОБА_3, який і проводив платежі на погашення кредиту згідно квитанцій (а.с. 51-52). Ці обставини підтверджено текстом розписки від 02 червня 2015 року.
Відмовляючи у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про переведення прав та обов'язків, суд виходив з того, що відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, проте представниками позивача не було висловлено позицію щодо позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції уважає, що рішення суду не можна визнати законним та обґрунтованим.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є зокрема неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права ( ч. 1 ст. 376 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції частково у відповідній частині з ухваленням нового судового рішення з наступних підстав.
Установлено, що 22.08.2015 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Альфа-Банк» з анкетою-заявою про акцепт Публічної пропозиції на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб ( а.с.9 том 1).
Підписанням даної анкети-заяви ОСОБА_2 підтвердив, що вказана заява є його згодою на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк» і при поданні цієї заяви він письмово ознайомлений про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту( п.1, п. 2.1. анкети-заяви).
У цей же день, 22.08.2015 року, ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 уклали договір у формі Акцепта/Оферти № 500982998 про надання кредиту в розмірі 31 415 грн. 60 коп. з процентною ставкою за користування кредитом - 15,99 % річних з датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій - 25 серпня 2020 року. Указаний правочин підписано ОСОБА_2 (а.с. 4-9 т.1).
Додатком № 1 до даного договору є графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, підписаний як ПАТ «Альфа-Банк», так і ОСОБА_2 ( а.с. 8 том 1).
Відповідно до п. 11 Договору позичальник зобов'язується у разі повного або часткового прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та /або комісій, якщо сплата комісій передбачена розділом № 1 цього договору та/або інших платежів, сплата яких передбачена цим договором сплатити Банку штраф у розмірі 50 грн. за кожне допущене позичальником Прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох календарних днів (включно) з моменту виникнення прострочення платежу. Відповідно до Договору позичальник зобов'язується повертати отриманий кредит, сплачувати проценти за його користування та/або комісії та/або інші платежі за цим Договором, у порядку, визначеному Договором ( а.с. 4,5 том 1).
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, надані сторонами на підтвердження заявлених ними вимог, у їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог ОСОБА_2
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Таким чином у разі, коли воля суб'єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню правочин визнається недійсним.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
22.08.2015 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Альфа-Банк» з анкетою-заявою про акцепт Публічної пропозиції на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та в цей же день уклав оспорюваний правочин.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК .
Стаття 215 ЦК України встановлює загальне правило про те, що правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням в момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
На підтвердження факту введення працівників ПАТ «Альфа-Банк» його в оману, ОСОБА_2 надав копію розписки ОСОБА_3, який зобов'язувався виплачувати кредит, взятий в ПАТ Альфа-Банк" 29 квітня 2014 року в сумі 30 000 грн. на ім'я ОСОБА_2 та повернути всю суму боргу до 30 березня 2016 року, а також квитанції, які за його поясненнями надав йому ОСОБА_3 про сплату ним коштів по кредиту.
Колегія суддів, оцінивши надані сторонами докази на підтвердження викладених ними обставин у їх сукупності, уважає, що підписуючи оспорюваний правочин, ОСОБА_2 правильно сприймав правову природу договору кредиту та його наслідки, оскільки достовірно встановлено, що ОСОБА_2 29.04.2014 року вже укладав з ПАТ «Альфа-Банк» договір кредиту як він зазначає також на прохання ОСОБА_3, що свідчить про його обізнаність щодо наслідків укладеного правочину.
При цьому, будь-яких доказів неправильного сприйняття ним фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення, ОСОБА_2 не надано.
ОСОБА_2, укладаючи кредитний договір, як він зазначає на прохання ОСОБА_3, знав, розумів та усвідомлював значення своїх дій, оскільки як він сам зазначає, щорозраховував на отримання винагороди від ОСОБА_3 за укладення такого договору.
Зазначаючи про те, що працівники ПАТ «Альфа-Банк» ввели його в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину, ОСОБА_2 будь-яких доказів зазначеному не надав, в чому полягав факт його омани саме з боку ПАТ «Альфа-Банк» , який призвів до підписання ним договору кредиту, не вказав.
Та обставина, що якщо ОСОБА_3 ввів в оману ОСОБА_2 з мотивів отримання кредиту або порядку виконання умов Кредитного договору, не вказує на введення в оману ОСОБА_2 зі сторони працівників ПАТ «Альфа-Банк».
Не погоджується суд апеляційної інстанції із висновком суду про те, що ОСОБА_2 введено в оману щодо його прав та обов'язків як сторони кредитного договору.
Як убачається з оспорюваного кредитного договору, то при його укладанні сторони погодили всі його істотні умови, як то: предмет договору, строк кредитування, плата за кредит, права та обов'язки сторін, їх відповідальність, графік погашення та визначили сукупну вартість кредиту. При цьому при його підписанні у п.12 ОСОБА_2 своїм підписом підтвердив, що попередньо ознайомлений у письмовій формі з наданням кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, інформацію про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значенням абсолютного подорожчанням кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також інформацією, надання якої вимагає чинне законодавство України, в тому числі інформацією надання якої передбачене нормами Закону України «Про захист прав споживачів» та нормативними документами НБУ, які роз'яснені та зрозумілі, не потребують додаткового тлумачення та з якими цілком згоден, ознайомлений з умовами договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що затверджений розпорядженням банку із усіма змінами та доповненнями, зокрема його положеннями, що регулюють порядок та умови оформлення особистого кредиту, здійснення договірного списання, які оприлюднені на Інтернет сторінці банку, які роз'яснені, зрозумілі та з якими цілком згоден.
Таким чином відсутні правові підстави вважати, що оспорюваний правочин укладено внаслідок введення ОСОБА_2 в оману з боку ПАТ «Альфа-Банк», а тому рішення суду у частині задоволення вимоги ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні даної вимоги.
При цьому суд апеляційної інстанції уважає за необхідне зазначити, що заявлені вимоги ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним та про переведення прав та обов'язків боржника по суті є взаємовиключними, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Разом з тим суд апеляційної інстанції уважає, що не підлягає задоволенню і позов ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором № 500982998 про надання кредиту.
Установлено, що 22.08.2015 року, ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 уклали договір у формі Акцепта/Оферти № 500982998 про надання кредиту в розмірі 31 415 грн. 60 коп. з процентною ставкою за користування кредитом - 15,99 % річних з датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків та комісій - 25 серпня 2020 року.
Відповідно до Додатку № 1 до договору № 500982998 про надання кредиту, погашення кредиту відбувається щомісячно, розпочинаючи з 25.09.2015 року та закінчуючи 25.08.2020 року.
У цей же день, 22.08.2015 року, ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 уклали договір про внесення змін і доповнень № 1 до Акцепту/Оферти № 500982998від 22.08.2015 року, за яким: 1. Сторони дійшли спільної згоди змінити п. 2.6. Акцепту/Оферти та викласти йото в наступній редакції:
«2.6. Порядок повернення Кредиту, сплати процентів» за його користування та інших платежів за цим Договором здійснюється наступним шляхом:
- повернення Кредиту Позичальником здійснюється з 25.03.2016 р. щомісячно у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № І до цього Договору та його невід'ємною частиною;
- сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за цим Договором здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього Договору та його невід'ємною частиною.»
2. Сторони домовились викласти Графік платежів, який є Додатком № 1 до Акцепту/Оферти у новій редакції, що є Додатком до цього Договору про внесення змін і доповнень.
3. Даний Договір про внесення змін і доповнень, укладено українською мовою в двох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу, по одному примірнику для кожної із Сторін.
4. Цей Договір про внесення змін і доповнень вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами та скріплення печаткою Банку, є невід'ємною частішою Акцепту/Оферти та діє протягом строку дії Акцепту/Оферти ( а.с. 6 том 1).
22.02.2016 року ПАТ «Альфа-Банк» направив ОСОБА_2 вимогу про повернення кредиту № 15303-102 від 19.01.2016 року, у якій зазначив, що станом на 12.02.2016 року прострочення платежу за кредитним договором № 500982998 від 22.08.2015 року складає 140 днів, а тому Банк вимагає від позичальника у строк до 30 днів з дати отримання цієї вимоги, але не пізніше тридцяти семи днів з моменту відправлення цієї вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховані штраф/пеню, загальні сума заборгованості 37668,52 грн., у тому числі штрафні нарахування 1000,00 грн. ( а.с.13-14 том 1).
Зазначаючи про невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору №500982998 від 22.08.2015 року, ПАТ «Альфа-Банк» 25.02.2016 року направив до суду першої інстанції позов про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 37668,52 грн..
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд апеляційної інстанції уважає, що з наданих позивачем на підтвердження позовних вимог доказів неможливо встановити дійсний розмір заборгованості ОСОБА_2 станом на день пред'явлення позову до суду, враховуючи ту обставину, що сторонами кредитного договору було змінено умови договору - повернення Кредиту Позичальником здійснюється з 25.03.2016 р. щомісячно у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № І до цього Договору та його невід'ємною частиною.
Зважаючи на зміни і доповнення № 1 до Акцепту/Оферти № 500982998 від 22.08.2015 року, яким сторони змінили строк повернення кредиту з 25.03.2016 року, то на день пред'явлення позову 25.02.2016 року, заборгованість за кредитом ще не могла виникнути, оскільки строк щомісячного повернення кредиту ще не настав.
Крім того, відповідно до зміни і доповнення № 1 до Акцепту/Оферти № 500982998 від 22.08.2015 року, сторони домовились викласти Графік платежів, який є Додатком № 1 до Акцепту/Оферти у новій редакції, що є Додатком до цього Договору про внесення змін і доповнень.
Проте, звернувшись з даним позовом, ПАТ «Альфа-Банк» Графік платежів, який є Додатком № 1 до Акцепту/Оферти у новій редакції, що є Додатком до цього Договору про внесення змін і доповнень та є невід'ємною частину договору, не надав.
Судом апеляційної інстанції представник ПАТ «Альфа-Банк» викликався у судові засідання на 14.01.2019 року та 11.02.2019 року для з'ясування указаних обставин, проте так до суду і не з'явився.
Зважаючи на викладене, правові підстави до задоволення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 відсутні, унаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про залишення їх без задоволення, але з інших підстав ніж виходив суд першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції стосовно вимоги ОСОБА_2 про переведення прав та обов'язків, оскільки дана вимога не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково .
Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 06 лютого 2018 року в частині вирішення позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_3 про визнання договору недійсним скасувати та в означеній частині постановити нове судове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_3 про визнання договору недійсним залишити без задоволення.
У решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: А. О. Чобіток
Судді: В.А. Шебуєва
Т. І. Ящук