справа № 754/11508/18 Головуючий у 1 інстанції: Лісовська О.В.
провадження № 22-ц/824/378/2019 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
Іменем України
13 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: - Олійника В.І.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М.,
при секретарі Задорожній О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року у складі судді Лісовської О.В. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, який обґрунтовувала тим, що від 07.08.2007 року до 13.01.2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дитину - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначала, що від весни 2014 року відповідач не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться фізичним, розумовим, духовним, моральним та соціальним розвитком, а також не надає матеріальну допомогу на утримання сина. На підставі викладеного просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітнього сина у розмірі 9 000 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття дитини, а також просила стягнути суму за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3 000 грн.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 4000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи від 28 серпня 2018 року і до повноліття дитини.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 3000 грн.
Також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. та ухвалення в цій частині нового рішення, яким відмовити у задоволенні вимог. Крім того, ставиться питання про зміну рішення та виключення із мотивувальної частини посилання на встановлення обставин про те, що «З весни 2014 року відповідач не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться фізичним, розумовим, духовним, моральним та соціальним розвитком, не надає матеріальну допомогу на утримання дитини», а також про встановлення та доведення доказами того факту, що «батько дитини у добровільному порядку відмовляється надавати допомогу».
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з визначеного діючим законодавством розміру прожиткового мінімуму на одну дитину та положень ст.ст.137, 141 ЦПК України.
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі від 07.08.2007 року до 13.01.2017 року.
У період перебування у шлюбі у сторін народилася дитина - син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На даний час дитина - малолітній ОСОБА_4 проживає з матір'ю та знаходиться на її утриманні.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, тверджень позивачки, які не спростовано відповідачем, від весни 2014 року відповідач не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться фізичним, розумовим, духовним, моральним та соціальним розвитком, не надає матеріальну допомогу на утримання сина і тим самим не виконує свого батьківського обов'язку щодо утримання дитини.
Відповідачем не надано суду переконливих доказів на спростування зазначених ним висновків суду, з якими він не погоджується.
Саме те, що він від весни 2014 року не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться фізичним, розумовим, духовним, моральним і соціальним розвитком, не надає матеріальну допомогу на утримання сина та тим самим не виконує свого батьківського обов'язку щодо утримання дитини і послужило причиною для звернення позивачки до суду із заявою про стягнення з нього аліментів на утримання сина.
Судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 має слабке здоров'я, перебуває на диспансерному обліку, має ваду зору через гиперметропію високої степені правого ока. Дитина зобов'язана відвідувати спеціалізований дитячий заклад. З дитинства знаходиться на обліку у невролога із-за генералізованих судорогів, що повторюються, має вразливий психологічний стан, нестабільну нервову систему та неврологічні відхилення. Також дитина має лактозну недостатність з обов'язковим знаходженням на спеціальній дієті з виключенням молочних продуктів. Дані обставини підтверджуються виписками з медичної картки амбулаторного хворого, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15.05.2006 року передбачено, що згідно з ч.3 ст.181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст.183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.
Так, суд першої інстанції вірно зазначив, що малолітній син ОСОБА_4 має слабе здоров'я, проживає разом з матір'ю, знаходиться на її утриманні, а батько дитини у добровільному порядку відмовляється надавати допомогу, і тому, враховуючи матеріальний стан сторін, суд вірно вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2018 року становить 1860 грн., з 1 липня - 1944 грн., та від 1 грудня - 2027 грн.
З урахуванням наведеного, та враховуючи розмір прожиткового мінімуму на одну дитину, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доцільність стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі, а саме, у розмірі 4 000 грн. на утримання сина ОСОБА_5 щомісячно, починаючи від дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Крім того, суд вірно зазначив, що позивачка не позбавлена права звернення до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину в разі зміни матеріального стану відповідача, а відповідач, в разі наявності підстав, має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Щодо витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн., то відповідно до Договору №01-08/18 від 1 серпня 2018 року, укладеного ОСОБА_3 із ТОВ «Юридична компанія «Особиста думка» вартість послуг згідно з п1.1 цього договору становить 3000 грн. та підтвердженням надання послуг вважається Акт виконаних робіт (а.с.44).
Згідно з п.4.1 Договору розрахунок по п.3.1 проводиться шляхом готівкового розрахунку в касу Виконавця, де Замовник на протязі трьох днів з дати отримання Замовником Акту виконаних робіт за пунктом 3.1 цього Договору в сумі 3000 грн.
Як вбачається з акту №1 здачі-прийомки виконаних робіт/послуг за Договором №01-08/18 від 1 серпня 2018 року про надання правової допомоги від 20 серпня 2018 року (а.с.46) Виконавець прийняв, а Замовник (ОСОБА_3.) надала передоплату відповідно до статті 4 п.4.1 Договору №01-08/18 від 1 серпня 2018 року про надання правової допомоги від 1.08. 2018 року.
Відповідно до умов п.1.1 Договору №01-08/18 від 1 серпня 2018 року послуги з надання професійної правової (правничої) допомоги з підготовки позовної заяви на утримання (аліменти) дитини в твердій грошовій сумі надані в повному обсязі.
Також в акті №1 зазначено, що розрахунок проведений повністю на загальну суму 3000 грн. і сторони стосовно наданих послуг претензій одна до одної не мають.
З огляду на вищенаведене, відсутні підстави і для скасування рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 15 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: