07 лютого 2019 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 357/3063/18
номер провадження: 22-ц/824/669/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Воронової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2018 року у складі судді Дубановської І.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовна заява мотивована тим, що 29 вересня 2008 року між ним,ОСОБА_1, та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», укладений кредитний договір № 385/142/08-А на суму 28 367 доларів США, зі сплатою 13,50 % річних на строк до 28 вересня 2015 року. Також 29 вересня 2008 року між позивачем та ПАТ «Укрсоцбанк» був укладений договір застави № 09/3-80, за яким ОСОБА_1 передав у заставу банку належний йому на праві власності транспортний засіб «Toyota Camry», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Зазначав, що у нього виникла заборгованість за кредитом через складну ситуацію в державі та значним здорожчанням іноземної валюти. У березні 2018 року при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження позивачу стало відомо, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. 11 травня 2010 року вчинено виконавчий напис за № 3253 про звернення стягнення на предмет застави: транспортний засіб «Toyota Camry», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вважав, що вказаний спосіб звернення стягнення на його транспортний засіб є незаконним, порушує його права, оскільки йому, як боржнику, не надіслано письмової вимоги про усунення порушення, яка мала містити стислий зміст порушених зобов'язань, вимогу про виконання порушеного зобов'язання у строк не більше ніж 30 днів та попередження про звернення стягнення у разі невиконання вимоги. Вказував, що його фактична заборгованість за кредитним договором відрізнялася від заборгованості, яка вказана у виконавчому написі нотаріуса, а відтак не є безспірною. Зазначав, що його було позбавлено права добровільно виконати вимогу про усунення порушення протягом 30 днів, як це передбачено п.6 ч.2 ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Також при вчиненні виконавчого напису нотаріус не отримував від банку первинних документів, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позичальника перед банком є безспірним. Вказував, що розрахунок боргу, здійснений банком, не є належним документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.
З урахуванням наведено, ОСОБА_1 просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 11 травня 2010 року № 3253, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. щодо звернення стягнення на транспортний засіб марки «Toyota Camry», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано виконавчий напис від 11 травня 2010 року № 3253, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. щодо звернення стягнення на транспортний засіб марки «Toyota», модель «Camry», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що зареєстрований Білоцерківським РЕВ УДАІ ГУ МВС України в Київській області 26 вересня 2008 року - таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Укрсоцбанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що станом на час вчинення виконавчого напису від 11 травня 2010 року законодавством України не було передбачено обов'язку нотаріуса перевіряти факти реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також надіслання позичальнику повідомлення про порушення зобов'язання. Крім того, не було передбачено обов'язку кредитора направляти позичальнику відповідне повідомлення та реєструвати відомості в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Вказує, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки станом на час вчинення виконавчого напису від 11 травня 2010 року дія даного Закону не розповсюджувалась на такий спосіб позасудового звернення на предмет застави, як вчинення виконавчого напису нотаріуса. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутній витяг з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна на підтвердження наявності або відсутності реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Учасники справи не скористалась своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» поряд з ЦК України та Законом України «Про заставу» регулює відносини щодо звернення стягнення на предмет застави та має пріоритет у разі виникнення колізії правових норм, що містяться у наведених законах. Однак ПАТ «Укрсоцбанк» не дотримано положень ст.ст. 24, 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції закону, чинного на час вчинення виконавчого напису) щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та здійснення реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Також позивачем недотримано 30 денний строк з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29 вересня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1. укладений кредитний договір № 385/142/08-А (на купівлю автотранспортного засобу), за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 28 367 доларів США, зі сплатою 13,50 % річних на строк до 28 вересня 2015 року.
29 вересня 2008 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1. укладений договір відновлювальної кредитної ліні № 385/142/08-АКрЛ, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит з максимальним лімітом заборгованості на суму 12 288 грн, зі сплатою 24 % річних на строк до 28 вересня 2015 року.
На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором № 385/142/08-А та договором відновлювальної кредитної лінії № 385/142/08-АКрЛ, 29 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» був укладений договір застави № 09/3-80, за умовами якого ОСОБА_1 передав в заставу банку транспортний засіб марки «Toyota Camry», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить йому на праві власності.
Відповідно до пункту 2.4.6 договору застави, заставодержатель має право за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави, відповідно до чинного законодавства України погасити наявну заборгованість заставодавця за договорами кредиту, а також витрати на здійснення вимог, забезпечених заставою.
Згідно з пунктом 2.4.8 договору застави, заставодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання застоводавцем зобов'язань передбачених договорами кредиту.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1. зобов'язань за кредитним договором № 385/142/08-А від 29 вересня 2008 року, 11 травня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. вчинено виконавчий напис, згідно з яким запропоновано звернути стягнення на транспортний засіб «Toyota Camry», 2008 року випуску, легковий седан - В, №VIN НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований Білоцерківським РЕВ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області 26 вересня 2008 року, що належить на праві власності ОСОБА_1, та за рахунок коштів, виручених від реалізації заставленого майна задовольнити вимоги акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в сумі 37 215,47 доларів США, що в еквіваленті станом на 21 квітня 2010 року становить 294 954 грн 93 коп.(а.с. 20).
Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з ч.1 ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Судом першої інстанції встановлено, що представник позивача не ставив під сумнів наявність у позивача заборгованості за кредитним договором № 385/142/08-А станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису від 11 травня 2010 року, однак оспорював розмір заборгованості.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ПАТ «Укрсоцбанк»набуло право звернення на предмет застави відповідно до положень ч.1 ст. 589 ЦК України та пункту 2.4.8 договору застави.
Відповідно до ч.1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
У ч.3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій і вирішення справи.
Відповідно до ч.6 ст. 20 Закону України «Про заставу» (в редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису) звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Згідно з ч.1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису) цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Згідно з пунктом 2 Розділу IX«Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису) законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» поряд з ЦК України та Законом України «Про заставу» регулює відносини щодо звернення стягнення на предмет застави та має пріоритет в разі виникнення колізії правових норм, що містяться у вказаних законах.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки станом на час вчинення виконавчого напису від 11 травня 2010 року дія даного Закону не розповсюджувалась на такий спосіб позасудового звернення на предмет застави, як вчинення виконавчого напису нотаріуса, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису) обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису), якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Повідомлення повинно містити таку інформацію: зміст порушення, вчиненого боржником; загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; опис предмета забезпечувального обтяження; посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тобто, для звернення стягнення на предмет застави необхідно письмово повідомити боржника та зареєструвати в реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Наведені вище норми закону є імперативними та підлягають виконанню стягувачем.
Відповідно до ч.2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» (в редакції, чинній на час вчинення нотаріусом виконавчого напису) якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону.
Закон пов'язує подальші дії стягувача не лише з виконанням чи невиконання боржником вимоги усунути порушення зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу, але й установлює відповідний строк для такого виконання - протягом 30 днів, та пов'язує початок спливу цього строку з моментом реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а отже, і подальших дій зі звернення стягнення на предмет застави
Тобто, ухилення від надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання, реєстрації в реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а також недотримання 30 денного строку з моменту реєстрації в Реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження вважаються порушеннями, які унеможливлюють вчинення нотаріусом виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави.
Відповідно до положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Боржник ОСОБА_1 заперечував факт отримання ним повідомлення банку про порушення зобов'язання, забезпеченого обтяженням. Не містять таких даних і матеріали справи.
Також в матеріалах справи відсутні докази того, що ПАТ «Укрсоцбанк» здійснило реєстрацію в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «Укрсоцбанк» надало нотаріусу усі необхідні документі для вчинення виконавчого напису, які були передбачені чинним на той час законодавством, є необґрунтованими з наведених вище підстав
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса від 11 травня 2010 року № 3253 таким, що не підлягає виконанню, оскільки ПАТ «Укрсоцбанк» не направило боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та не здійснило реєстрацію в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження відповідно до наведених вище вимог закону та умов договору застави, укладеного між сторонами.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що станом на час вчинення виконавчого напису від 11 травня 2010 року Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачав позасудового звернення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, не заслуговують на увагу, оскільки звернення стягнення на предмет застави на підставі виконавчого напису було передбачено ч.6 ст.20 Закону України «Про заставу».
Інші обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Укрсоцбанк» залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 серпня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді: