6 лютого 2019 року м. Київ
справа № 761/28820/17
провадження №22-ц/824/439/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Станішевської Б.В.,
сторони:
позивач - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, підписану адвокатом Качурою Олександром Анатолійовичем,
на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 29 серпня 2018 року, ухвалене у складі судді Притули Н.Г.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,-
У серпні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінках інтернет - видання «Українська правда» на сайті http://www.pravda.com.ua у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», а до цього ще й на своїй сторінці у соціальній мережі «фейсбук» у пості від 11 червня, який було дещо змінено ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідач ОСОБА_3 публічно поширила щодо неї недостовірну інформацію.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 23 вересня 2016 року визнано інформацію недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_7 та зобов'язано відповідачку ОСОБА_3 спростувати зазначену інформацію.
На даний час відповідачка ОСОБА_3 не спростувала недостовірну інформацію та не виконала рішення суду.
Позивач зазначала, що висловлювання, які використані ОСОБА_3, спрямовані на формування її негативного іміджу, як людини позбавленої моральних цінностей, яка порушує закон, а також на розпалювання ненависті та ворожнечі на національному ґрунті до неї, як до начебто «росіянки».
Вважає, що діями відповідача їй нанесено моральну шкоду.
Її моральні , психологічні страждання полягають у неодноразовому зверненні до суду, виконавчої служби, задля змушення у примусовому порядку відповідача ОСОБА_3 виконати рішення суду, оскільки остання добровільно відмовляється виконати його.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 серпня 2018 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 50 000 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач ОСОБА_3 через свого представника - адвоката Качуру О.А. подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
В апеляційні скарзі представник відповідача посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, посилався на те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано та не доведено заподіяння моральної шкоди, її розмір.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем до суду апеляційної інстанції не надано.
В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник Качура О.А. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, будучи повідомленою про день та час розгляду справи в установленому законом порядку, подала до суду заяву, в який просила судове засідання проводити в її відсутність. Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність позивача відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом установлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 23 вересня 2016 року (справа №761/22473/15-ц) частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_8 про захист честі, гідності, ділової репутації, визнання інформації недостовірної, зобов'язання спростувати недостовірну інформацію. Визнано недостовірною, та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, поширену ОСОБА_3 на інтернет - сторінці у соціальній мережі «Facebook»: ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5» та на інтернет - сторінці http://www.pravda.com.ua, в розділі «Київ» в статті під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме: «... Громадянка Росії із Саратова ОСОБА_2 безкарно захопила землю на березі Дніпра ринковою вартістю на мільйони грн. ...», «... побудувала собі маєток..., а саме замок з будівлями...». Зобов'язано ОСОБА_3 спростувати на інтернет-сторінці у соціальній мережі «Facebook»: ІНФОРМАЦІЯ_7 вищезазначену інформацію про ОСОБА_2, поширену на інтернет - сторінці у соціальній мережі «Facebook»: ІНФОРМАЦІЯ_8 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5», шляхом опублікування резолютивної частини рішення суду у цій справі, протягом тридцяти днів з дня набрання рішенням суду у цій справі законної сили.
В решті позову відмовлено.
Цим рішенням встановлено, що інформація є недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2
Рішення суду набрало законної сили.
Представником відповідача не надано доказів, що відповідач вчинила будь-які дії для відновлення порушеного права позивача.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням встановлено порушення прав позивача приниженням честі та гідності внаслідок поширення недостовірної інформації. При цьому, суд врахував, що позивач тривалий час намагалась відновити своє порушене право шляхом звернення до суду з позовом про визнання недостовірної інформації та зобов'язання її спростувати, що представник відповідача не надав суду доказів, що відповідач виконала рішення суду та розмістила резолютивну частину рішення суду на власній сторінці в соціальній мережі, а також врахував вимоги розумності і справедливості, та дійшов висновку, що позивач зазнала моральних страждань, розмір якої суд визначив в сумі 50000 грн.
Проте, повністю з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Частиною першою ст..277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та(або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Згідно зі ст..280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та(або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п.4 ч.2 ст.23 ЦК України).
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 23 вересня 2016 року, яке набрало законної чинності, встановлено, що інформація, яка була поширена відповідачкою ОСОБА_3, на інтернет - сторінці у соціальній мережі «Facebook»: ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_5» та на інтернет - сторінці http://www.pravda.com.ua, в розділі «Київ» в статті під заголовком: «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6, а саме: «... Громадянка Росії із Саратова ОСОБА_2 безкарно захопила землю на березі Дніпра ринковою вартістю на мільйони грн. ...», «... побудувала собі маєток..., а саме замок з будівлями...» стосується позивачки ОСОБА_2, є недостовірною та такою, що порушує честь, гідність, ділову репутацію останньої.
Отже, цим рішенням встановлено неправомірність дій ОСОБА_3, яка поширила неправдиву інформацію відносно позивачки ОСОБА_2, а також встановлено, що поширеною ОСОБА_3 інформацією принижено честь і гідність ОСОБА_2
Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, рішення суду, яким установлено, що поширена ОСОБА_3 інформація принижує честь і гідність ОСОБА_2, є достатньою підставою вважати, що останній заподіяно моральну шкоду.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що інформація стосовно ОСОБА_2, яка була розміщена відповідачем на інтернет сторінці у соціальній мережі «Facebook»:, відповідала дійсності, не мають правового значення у цій справі , оскільки ці обставини досліджувалися при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації. Рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що інформація, поширена ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_2 є неправдивою.
Разом з тим, колегія суддів вважає такими, що частково заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем розміру моральної шкоди, на що суд першої інстанції уваги не звернув, та дійшов необґрунтованих висновків щодо визначення розміру моральної шкоди в сумі 50000 грн.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Факт завдання моральної шкоди та її розмір у справах про відшкодування моральної шкоди має довести позивач.
Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв'язку з посяганням на її права та інтереси.
Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.9 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір компенсації моральної шкоди, суд першої інстанції виходив лише із обставин, які встановлені рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 23 вересня 2016 року, зокрема факту приниження честі і гідності ОСОБА_2 поширеною ОСОБА_3 інформацією, а також намаганням позивача протягом тривалого часу відновити своє порушене право шляхом звернення до суду з позовом про визнання недостовірної інформації та її спростування, та не доведення відповідачем виконання рішення суду.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки право позивача на спростування недостовірної інформації було захищено судом у спосіб обраний позивачем. Сам по собі факт невиконання судового рішення не дає підстав уважати, що особі, на користь якої ухвалене рішення, заподіяна моральна шкода.
На підтвердження розміру компенсації моральної шкоди позивачем до суду першої інстанції було надано психологічний висновок, складений 2 листопада 2017 року психологом - спеціалістом ОСОБА_10 (а.с.41-42). Але суд першої інстанції обґрунтовано не врахував цей висновок як доказ, оскільки при проведенні дослідження було використано методику Ерделевського А.М., яку припинено застосовувати з 29 січня 2016 року на підставі рішення Міністерства юстиції України.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження розміру компенсації моральної шкоди в сумі 100000 грн., яку просила стягнути позивач з відповідача, позивачем у передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України порядку, суду не надано.
Суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди, безпідставно визнав встановленим обставини, які є недоведеними, і дійшов помилкових висновків, які не відповідають встановленим обставинам.
Отже, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 23 вересня 2016 року встановлено факт приниження честі і гідності ОСОБА_2 поширеною ОСОБА_3 інформацією, що дає підстави для висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, але позивачем не доведено, що розмір компенсації моральної шкоди відповідає 100000 грн., то розмір грошового відшкодування моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, слід зменшити з 50000 грн. до 1 грн.
Крім того, судом першої інстанції невірно визначена сума судового збору, яка підлягала стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки станом на серпень 2017 року (дата подання позову) судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складав 640 грн.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судового збору підлягає зміні, а сума судового збільшенню з 500 грн. до 640 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, підписану адвокатом Качурою ОлександромАнатолійовичем, - задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду від 29 серпня 2018 року змінити, зменшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 з 50 000 грн. до 1 грн. та збільшивши розмір стягнутого судового збору з 500 грн. до 640 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 15 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус