Справа № 378/137/18
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2173/2019
06 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Кемського В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 червня 2018 року у складі судді Скороход Т.Н.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на свою користь матеріальної шкоди, в сумі 12 655 грн. 59 коп., та моральної шкоди, в розмірі 44 676 грн.
В обґрунтування позову зазначала, що 19 червня 2015 року, близько 6 год. 35 хв., в м. Біла Церква, відповідач, керуючи автомобілем FORDSierra, д.н.з.НОМЕР_2, рухаючись по вул. Таращанській, здійснив наїзд на неї, коли вона сиділа на лавочці біля магазину.
В подальшому її було доставлено в травматологічне відділення Білоцерківської міської лікарні № 2 з діагнозом забій грудної клітини, забій м'яких тканин обох гомілок, підшкірна гематома лівої гомілки, де позивач лікувалася стаціонарно з 19 червня 2015 року по 15 липня 2015 року та з 28 вересня 2015 року по 20 жовтня 2015 року, а також амбулаторно - з 15 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року та з 11 липня 2016 року по 25 липня 2016 року. 01 липня 2015 року їй була проведена операція з видалення внутрітканинної гематоми в області с/з лівої гомілки.
Позивач зазначала, що удар автомобіля відповідача по її ногах призвів до виникнення у неї захворювання варикозного розширення підшкірних вен лівої нижньої кінцівки та полінейропатії нижніх кінцівок, а згідно висновку судово-медичної експертизи № 327/д від 19 листопада 2015 року заподіяні їй тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Посилаючись на зазначене та те, їй також завдано моральну шкоду, яка виразилась у фізичних та моральних стражданнях, стан її здоров'я погіршився, а вона тривалий час не могла користуватися всіма благами звичного життя, вже ніколи не буде повноцінно здоровою, як до скоєного наїзду, просила позов задовольнити.
Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 27 червня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи та просить скасувати рішення районного суду й постановити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, за змістом, що по факту ДТП від 19 червня 2015 року відкрито кримінальне провадження за ЄРДР № 12015110030002475, за яким автомобіль ОСОБА_3, що в момент ДТП розвертався на вул. Таращанській, неподалік будинку №191-а, не дав дорогу автомобілю «FORDSierra» реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, створив небезпеку для руху, який, з метою уникнення власної загибелі чи каліцтва громадян, відвернув кермо керованого ним автомобіля вправо, виїхав на тротуар та скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_1
До даного часу кримінальне провадження не закінчено, остаточне рішення не прийнято. Кримінальна справа № 357/7118/16-к за кримінальним провадженням ЄРДР № 12015110030002475 знаходиться на вирішенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, в якій ОСОБА_1 була залучена до участі в судовому розгляді в якості цивільного позивача до цивільного відповідача ОСОБА_3, який вину не визнав.
Зазначено, що оскільки вирішення даної кримінальної справи та визначення винуватості чи невинуватості ОСОБА_3 явно затягувалось, а твердого переконання в тому, що водій ОСОБА_2 безпечно здійснював маневр об'їзду при виникненні перешкоди для руху у позивача не має, враховуючи що строки позовної давності добігали закінчення, ОСОБА_1 відкликала з кримінального провадження свій цивільний позов до ОСОБА_3 та в порядку цивільного судочинства звернулась з даним цивільним позовом до ОСОБА_2 в суд по місцю його проживання.
Посилаючись на достатність у справі доказів на підтвердження вимог позову, при тому, що розмір заподіяної матеріальної шкоди позивач підтвердила оригіналами товарних та фіскальних чеків, квитанціями до прибуткових касових ордерів на придбання ліків та лікарських засобів, датованих періодом лікування починаючи з 19 червня 2015 року, а розмір моральної шкоди розраховувала відповідно до Методики встановлення спричинення моральної шкоди і методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань, яка зареєстрована Міністерством юстиції України 03 березня 2010 року під № 14.1.04, яка є базовою та єдиною офіційною, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу задовольнити.
Колегія суддів, вислухавши ОСОБА_1 та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, представника відповідача, який просив апеляційну скаргу відхилити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
З матеріалів справи убачається, що 19 червня 2015 року в м. Біла Церква ОСОБА_1 під час ДТП було заподіяно тілесні ушкодження, в результаті чого її було доставлено в травматологічне відділення Білоцерківської міської лікарні № 2.
Згідно копії висновку судово-медичного експерта Балобан Л.В. Білоцерківського відділення судово-медичної експертизи № 327/д від 19 листопада 2015 року, наданого на підставі постанови слідчого СВ Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області Никорича В.М. від 21 серпня 2015 року, ОСОБА_1 отримала легкі тілесні пошкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у вигляді забою грудної клітини, підшкірної гематоми лівої гомілки об'ємом 80 мл, підшкірної гематоми правої гомілки (а.с.11-12 т.1).
З копії виписки з історії хвороби № 7172 встановлено, що ОСОБА_1 з 19 червня 2015 року по 15 липня 2015 року знаходилася на стаціонарне лікуванні в травматологічному відділенні Білоцерківської міської лікарні № 2, де 01 липня 2015 року їй була проведена операція по видаленню внутрітканин гематоми в області с/з лівої гомілки. 15 липня 2015 року в задовільному стані хвора виписана на амбулаторне лікування (а.с.13 т.1).
Відповідно до копії виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, з 28 вересня 2015 року по 20 жовтня 2015 року позивач знаходилася на стаціонарному лікуванні в Білоцерківській міській лікарні № 1, що підтверджується (а.с.200-203). Після цього, ОСОБА_1 продовжувала лікуватися амбулаторно, що підтверджується консультативними заключеннями лікаря-невролога від 15 лютого 2016 року та 31 травня 2016 року (а.с.198-199 т.1).
Встановлено, що під час лікування ОСОБА_1 понесла витрати.
В справі містяться також копії витягу із ЄРДР за № 12015110030002475 від 19 червня 2015 року (а.с.14 т.1) та постанови про відмову у визнанні потерпілим від 14 червня 2016 року (а.с.10 т.1), де зазначено, що 19 червня 2015 року, близько 6 год. 35 хв., водій ОСОБА_2, керуючи власним автомобілем «FORDSierra», державний номерний знак НОМЕР_2, навпроти приміщення № 191-а по вул. Таращанській в м.Біла Церква, допустив наїзд на ОСОБА_1
Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з підстав недоведеності того факту, що саме автомобілем «FORDSierra», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, ОСОБА_1 була заподіяна шкода.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо.
Як убачається з матеріалів справи, по факту ДТП від 19 червня 2015 року відкрито кримінальне провадження за ЄРДР № 12015110030002475, за яким автомобіль ОСОБА_3, що в момент ДТП розвертався на вул. Таращанській, неподалік будинку №191-а, не дав дорогу автомобілю «FORDSierra»реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, створив небезпеку для руху, який, з метою уникнення власної загибелі чи каліцтва громадян, відвернув кермо керованого ним автомобіля вправо, виїхав на тротуар та скоїв наїзд на ОСОБА_4 та ОСОБА_1
Згідно долученій до справи копії обвинувального висновку, підсудний ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015110030002475 від 19 червня 2015 року. В рамках вказаного розслідування встановлено, що у зв'язку з порушенням обвинуваченим Правил дорожнього руху України, автомобіль FORDSierra, д.н.з.НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, застосував екстрене гальмування та виїхав на тротуар та скоїв наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.249-252 т.1).
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував даними долученої до справи довідки від 26 листопада 2018 року, виданої Білоцерковським міськрайонним судом Київської області про те, що судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, перебуває на розгляді суду (а.с.46 т.2).
Звертаючись у суд з позовом, ОСОБА_1 просила ухвалити рішення на підставі положень ст..1187,1166, 1167 ЦК України.
Відповідно до частини першої та другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Проте, зазначене залишилося поза увагою суду та належної оцінки у рішенні, неврахуванні того, що відсутність вироку у кримінальній справі, яким встановлюється факт вини особи, що вчинила кримінальне правопорушення, не вказує на її відсутність у особи, щодо якої заявлено цивільний позов по відшкодуванню шкоди, завданої автомобілем, як джерелом підвищеної небезпеки, а обставини справи підлягають встановленню в межах заявленого цивільного позову.
При цьому, районний суд не дав оцінки послідовним поясненням ОСОБА_1 про спричинення їй тілесних ушкоджень, коли вона сиділа на зупинці громадського транспорту, саме внаслідок дій відповідача, пов'язаних з виїздом керованого ним автомобіля на пішохідну доріжку.
Районним судом без належного дослідження обставин справи в межах розгляду заявленого цивільного позову, без врахування визнаних у відзиві на позовну заяву обставин про вчинення саме автомобілем FORDSierra, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, дій, пов'язаних з заподіянням позивачу шкоди (а.с.88-90 т.1), було необґрунтовано відмовлено у задоволенні позову з підстав недоведеності щодо дій відповідача у заподіянні збитків ОСОБА_1
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Матеріалами справи доведено, що власником та водієм транспортного засобу - автомобіля «FORDSierra» реєстраційний номер НОМЕР_2, з допомогою якого ОСОБА_1 було заподіяно тілесні ушкодження, є ОСОБА_2
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з підпунктом а) пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпіли відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як убачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 є учасником бойових дій.
Вказані обставини підтверджуються даними, які містяться у посвідченні учасника бойових дій на ім'я ОСОБА_2, серія НОМЕР_3, виданого Ставищенським райвоєнкоматом Київської області (а.с.59 т.2).
Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Враховуючи ст. 1194 ЦК України, п. 13.1 ст. 13, підпункт а) пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Отже, відшкодування шкоди ОСОБА_2, учасником бойових дій, як особою, яка завдала шкоду, є таким, що суперечить положенням матеріального права.
Відповідно до п. 3,4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.1-3 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (ч.1). Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч.2). Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (ч.3).
В порушення вимог зазначених норм права, під час розгляду справи у суді першої інстанції питання про залучення до участі у справі МТСБУ в якості співвідповідача не вирішувалося.
Разом з тим, відповідно до повноважень, передбачених положеннями цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішення питання про залучення до участі у справі осіб, права та інтереси, яких зачіпаються.
Отже, розглядаючи спір, районний суд припустився невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.
За таких обставин, рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 червня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 27 червня 2018 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 лютого 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: