31 січня 2019 року Справа № 804/8381/16
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та податкової вимоги, -
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати винесене Дніпродзержинською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення №0004061703 від 31.03.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання на суму 52 819,07 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на суму 13 544,77 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про нарахування їй пені в розмірі - 6 608,23 грн.; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №2714-25 від 11.06.2014 на суму боргу 72 972,07 грн. (том І, а.с.4-8).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що акт перевірки та оскаржувані рішення платнику податків не направлялись, про існування податкового боргу вона дізналась під час провадження у справі № 804/14003/15. Нарахування сум податків вважає неправомірними, оскільки суми анульованих відсотків за користування кредитом, пені, штрафних санкцій та відсотків на суму простроченого платежу не є додатковим благом, що включаються до сум оподатковуваного доходу. Отже, враховуючи, що висновки податкового органу не відповідають дійсності, винесені на їх підставі рішення є такими, що порушують норми чинного законодавства, а тому позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 року, після усунення недоліків позовної заяви, судом відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том І, а.с.2).
Також, ухвалою суду від 23.02.2017 року судом за клопотанням Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - АКІБ «УкрСиббанк» (том І, а.с.160).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено, оскаржувані рішення визнано протиправними та скасовано (том І, а.с.166-168).
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 року апеляційні скарги Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» було залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 року - без змін (том ІІ, а.с.195-197).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, касаційну скаргу Кам'янської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було задоволено частково, скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том ІІ, а.с.247-255).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року адміністративну справу № 804/8381/16 прийнято до провадження, та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, у судовому засіданні (том ІІІ, а.с.3).
У судові засідання 05.12.2018 року, 26.12.2018 року та 30.01.2019 року представники відповідача та третьої особи не прибули, належним чином повідомлялись про день, час та місце судового засідання.
30.01.2019 року через канцелярію суду позивачем подано письмові пояснення, в яких вона просить суд позовні вимоги задовольнити повністю, розгляд справи здійснювати без її участі в порядку письмового провадження. В своїх письмових поясненнях позивач фактично підтримала заявлені позовні вимоги, що викладені в позовній заяві (том ІІІ, а.с.34-38).
Раніше відповідач надіслав на адресу суду письмові заперечення, в яких заначив, що згідно центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Міністерства доходів і зборів України про суми виплачених доходів із сум доходу, отриманих від ПАТ «УкрСиббанк» загальною сумою 339 133,33 грн., у тому числі в 2011 році - 206 234,06 грн., у 2012 році - 132 899,27 грн. Податок на доходи фізичних осіб ПАТ «УкрСиббанк» у джерела виплати не нараховувався та бюджету не сплачувався, а тому відповідач просив суд задоволенні позову відмовити (том І а.с.130-132).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПАТ «УкрСиббанк» до теперішнього часу на адресу суду будь-яких пояснень щодо предмету спору не надіслала.
Згідно із ч.3 ст.194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Частиною 9 ст.205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Керуючись приписами статей 175, 194, 205 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження, за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.
З урахуванням висновків Верховного Суду, на підставі яких адміністративну справу було направлено на новий розгляд, судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 20 травня 2011 року по цивільній справі № 2-228/11 було задоволено позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з яких стягнуто солідарно заборгованість за кредитними договорами № 11234118000 від 15 жовтня 2007 року та №11241843000 від 01 листопада 2007 року - 520 055,94 грн.; 1700 грн. у відшкодування витрат по оплаті судового збору та 120 грн. у відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Рішення суду набрало законної сили 31 травня 2011 року (том ІІІ, а.с.44-45).
Як видно з позову ПАТ «УкрСиббанк», дана сума заборгованості станом на 12.11.2009 року складалась із 442 960 грн. заборгованості за сумою кредиту; 65 143,61 грн. заборгованості за процентами по користуванню кредитом; 11 952,33 грн. пені (том ІІІ, а.с.42-43).
Отже, банком та судом була зафіксована сума заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «УкрСиббанк» станом на 12.11.2009 року, але протягом розгляду вищезазначеної справи, позивач продовжувала погашати заборгованість по сумі кредиту, та нею було сплачено у період з 10 грудня 2009 року по 01 листопада 2010 року 4 050 грн. по кредитному договору № 11234118000 від 15.10.2007 року, та 4 250 грн. по кредитному договору №11241843000 від 01.11.2007 року.
Тобто, на час винесення рішення Заводським районним судом м.Дніпродзержинська, сума кредитних зобов'язань позивачем перед банком була меншою, а тому сплачені платежі повинні були враховані банком та виконавчою службою при виконанні рішення.
Судом встановлено, що зазначене рішення суду не було пред'явлено ПАТ «УкрСиббанк» до виконавчої служби, а банком було запропоновано позивачу взяти участь в акції, згідно до умов якої, у випадку погашення заборгованості за споживчим кредитом №11241843000 від 01.11.2007 року у розмірі 254 581,90 грн. до 25.11.2011 року (включно), АТ «УкрСиббанк» анулює залишок заборгованості за вищевказаним споживчим кредитом, що підтверджується відповідним листом (том ІІІ, а.с.39).
Матеріалами справи встановлено, що позивач погодилась на участь в акції, що підтверджується заявами із зазначенням суми боргу, визначеного АТ «УкрСиббанк» (том ІІІ, а.с.40-41).
У заяві від 19 липня 2011 року зазначено, що по кредитному договору №11241843000 станом на 19 липня 2011 року сума основного боргу перед банком складає 277 584 грн., сума нарахованих процентів складає 125 420,74 грн. (том ІІІ, а.с.41).
У заяві від 15 жовтня 2011 року зазначено, що по кредитному договору №12341118000 станом на 14 жовтня 2011 року сума основного боргу перед банком складає 165 376 грн., а сума нарахованих процентів складає 69 479,88 грн. (том ІІІ, а.с.40).
Отже, сума основного боргу за кредитними договорами складала 442 960 грн., та сума основного боргу (тіла кредиту) у позові АТ «УкрСиббанк» і у заявах про участь в акції є однаковими.
Банком було роз'яснено, що позивач повинна оплатити суму тіла кредиту, а проценти, пені та інші штрафні нарахування будуть списані, про будь-які інші можливі витрати або додаткові стягнення позивачу не повідомлялось.
Судом встановлено, що 25 листопада 2011 року позивачем було сплачено на рахунок банку в рахунок погашення заборгованості за сумою кредиту по договору №11241843000 від 01.11.2007 року грошові кошти у розмірі 254 581,90 грн., при цьому роз'яснено, що сума заборгованості за процентами по користуванню кредитом, пеня та інші штрафні нарахування анульовані.
Також, шляхом участі в акції, 29 травня 2012 року позивачем було здійснено погашення заборгованості за сумою кредиту по договору № 11234118000 від 15.10.2007 року і сплачено на рахунок банку грошові кошти в розмірі 159 779,95 грн., тобто сума, яка була вказана банком для погашення, та роз'яснено, що сума заборгованості за процентами по користуванню кредитом, пеня та інші штрафні нарахування будуть анульовані.
Таким чином, банком не було стягнуто з позивача процентів за користування кредитом і неустойки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та прийнято рішення про звільнення позивача від сум нарахованих по кредитним договорам №11241843000 та № 112341118000, а саме, процентів за користування кредитом, пені, штрафних санкцій і відсотків на суму простроченого платежу, при цьому уповноваженими особами банку було зроблено відмітку на кредитних договорах про погашення кредиту.
Проте, відповідачем у 2015 році було подано позов до суду щодо сплати ОСОБА_1, як фізичною особою-підприємцем, податкового боргу в сумі 72972,07 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 31.03.2014 року.
Підставою для донарахування позивачу податкового повідомлення-рішення №0004061703 від 31.03.2014 року суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 52819,07 грн., стало неподання, як фізичною особою, податкової декларації про майновий стан та доходи за 2011 рік, та 2012 рік відповідно до абз.«д» пп.164.2.17., п.164.2. ст.164, п.167.1. ст.167 Податкового кодексу України.
Згідно з абз."в" п.176.1. ст.176 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), платники податку зобов'язані подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Як визначено в пп.162.1.1. п.162.1. ст.162 ПК України, платником податку є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно з пп.163.1.1., 163.1.2. п.163.1. ст.163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Абзацами 1, 2 п.164.1. ст.164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Споживчий кредит - це кредит, що надається споживачеві на придбання продукції для особистих потреб, які безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Отримання кредиту передбачає обов'язок позичальника повернути у встановлені кредитним договором строки основну суму боргу (суму, яка була отримана від банку), а також сплатити проценти за користування кредитом. Крім цього, умовами кредитного договору часто передбачається необхідність здійснення позичальником інших платежів, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та погашенням кредиту, як на користь банку (комісії за відкриття поточного/карткового рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості, що, наприклад, пов'язано з бажанням позичальника отримувати виписки за кредитним/картковим рахунком, здійснення валютно-обмінних операцій, надання консультаційних, у тому числі юридичних, послуг тощо), так і на користь третіх осіб (страхові платежі, платежі за послуги нотаріусів, інших осіб, біржові збори тощо).
Згідно з абз.«д» пп.164.2.17. п.164.2. ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп.164.2.17. п.164.2. ст.164 ПК України є вичерпним.
Виходячи з аналізу наведених норм, заборгованість по відсоткам за користування кредитом, нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, тобто, від сплати яких було звільнено позивача банківською установою, це кошти, які не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України, який підлягає оподаткуванню в порядку абз.«д» пп.164.2.17. п.164.2. ст.164 ПК України за змістом якої, сума боргу вважається тільки тіло кредиту, тобто, ті кошти, які було фактично отримано.
Тобто, "додаткове благо" включає тільки основну суму боргу, а проценти та інші платежі відносяться до вигоди виключно кредитодавця, тобто, до ПАТ «УкрСиббанк».
В даному випадку, відповідач "додаткове благо" позивача визначив виходячи не із основного боргу по кредиту у розмірі 254 581,90 грн. по кредитному договору №11241843000 та у розмірі 159 779,95 грн. по кредитному договору № 12341118000, а з нарахувань доходу ПАТ «УкрСиббанк», у вигляді різних видів процентів, інших платежів, пені та штрафних санкцій і відсотків на суму простроченого платежу, який не можна вважати доходом позивача, враховуючи анулювання заборгованості по акції, отже, ці суми безпосередньо позивачем не отримувалися ані в грошовій, ані в матеріальній або в будь-якій іншій формі.
Підпунктом 14.1.54. п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до пп.14.1.47. п.14.1. ст.14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з абз.“б” пп.164.2.14. п.164.2. ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.
Наведена правова позицій була висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2018 р. у справі №814/574/16.
Що знайшло своє відображення в Постанові Верховного суду від 04.09.2018 року по даній справі № 804/8381/16 та зазначено, що судові рішення вказаній правовій позиції відповідають, отже, доводи скаржника щодо неправильності застосування судами матеріальних норм права не можуть бути визнані обґрунтованими.
Отже, відповідач не врахував, що банком було списано позивачу, як боржнику, проценти за користування кредитом, пеню, штрафні санкції і відсотки на суму простроченого платежу, а не «тіло» кредиту, яке в повному обсязі було сплачено до банку у листопаді 2011 року та у травні 2012 року.
Оскільки списання банком позивачу у листопаді 2011 року та у травні 2012 року процентів за користування кредитом, пені, штрафних санкцій і відсотків на суму простроченого платежу не може бути враховано як дохід, в розумінні п.164.2.17. статті 164 ПК України, дія якого не застосовується на спірні правовідносини, отже, анульований борг за штрафними санкціями не є доходом, тобто, не є тілом кредиту, яке було взято для задоволення своїх потреб, суд вважає, що позивач не мала обов'язку відображати анульовану суму у своїй декларації, та не повинна була самостійно сплачувати до бюджету будь-які суми по анульованим банком відсоткам за користування кредитом, чи пені, штрафним санкціям і відсоткам на суму простроченого платежу по договорам споживчого кредиту № 11234118000 від 15.10.2007 року та № 11241843000 від 01.11.2007 року, а відповідач протиправно визначив суму податку з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага, та безпідставно збільшив майновий стан чи приріст активів позивача.
Проте, судом встановлено, що на підставі п.п.78.1.1., п.п.78.1.2. п.78.1. ст.78, п.79.2. ст.79 Податкового кодексу України та наказу Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 12.02.2014 р. № 167 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1В.», було проведено документальну позапланову перевірку з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) по операціях з ПАТ «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
Відповідно до п.74.2. ст.74 ПК України, відповідачем було встановлено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Міністерства доходів і зборів України про суми виплачених доходів встановлено, що у четвертому кварталі 2011 та першому кварталі 2012 року ПАТ "УкрСиббанк»» (код ЄДРПОУ 09807750) було нараховано дохід з ознакою «126» (додаткове благо) ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2) в розмірі 206 234,06 грн. та 132 899,27 грн. відповідно.
Порушення було зазначено в акті від 07.03.2014 року № 953/7/04-03-17-02-126/НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб фізичною особою ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), по операціях ПАТ «УкрСиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.», а саме: відповідно до наданих податкових декларацій (розрахунків, звітів) платник податків фізична особа ОСОБА_1 за період 2011 та 2012 роки отримувала оподатковувані доходи як до фізична особа підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування та надала відповідні звіти за 2011 та 2012 роки: за 2011 рік - Звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за IV квартал 2011 року - надано до ОДПІ 05.01.2012 року № 91368. Обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році склав 65 095 грн.; за 2012 рік - податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця надано до ОДПІ 06.02.2013 р. № 52562. Сума доходу за звітний (податковий) період відповідно до ст.292 ПК України (код рядка 06) склав 44 680 грн.
На підставі акту перевірки від 07.03.2014 року № 953/7/04-03-17-02-126/НОМЕР_2, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0004061703 від 31.03.2014 року.
Також було прийнято рішення Дніпродзержинською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про нарахування ОСОБА_1 пені в розмірі 6 608,23 грн. та податкова вимога №2714-25 від 11.06.2014 на суму боргу 72972,07 грн.
В своїх додаткових письмових поясненнях позивач зазначила, що Дніпродзержинська ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до суду з позовом до неї, як до фізичної особи-підприємця, щодо необхідності сплати податкового боргу в сумі основного боргу 72 972,07 грн., згідно з податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 від 31.03.2014 року. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 року по справі № 804/14003/15 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2018 року зазначена постанова суду від 20.10.2015 року залишена без змін, а апеляційна скарга Дніпродзержинської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області без задоволення.
Згідно із ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податкове-повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 31.03.2014 р., рішення податкового органу про нарахування позивачу пені в розмірі 6 608,23 грн. та податкова вимога № 2714-25 від 11.06.2014 року винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, слід визнати протиправними та скасувати.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Кам'янської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ПАТ «УкрСиббанк» про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та податкової вимоги слід задовольнити повністю з викладених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004061703 від 31.03.2014 року, винесене Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про нарахування ОСОБА_1 пені в розмірі 6 608,23 грн.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу № 2714-25 від 11.06.2014 на суму боргу 72 972,07 грн.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Кам'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул.Медична, буд.9, м.Кам'янське, Дніпропетровська область, 51931; код ЄДРПОУ 39522811) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 51900; рнокпп НОМЕР_2) судові витрати по справі у розмірі 663,64 грн. (шістсот шістдесят три гривні 64 копiйки).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя Кучма К.С.