Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/2495/18
Провадження № 2/553/250/2019
Іменем України
11.02.2019м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - Крючко Н.І.
при секретарі - Камуз Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення відсотків за користування кредитним договором № 014/0050/81/63873 від 14.07.2006 року в солідарному порядку,-
У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_4 товариство «ОСОБА_1 Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення відсотків за користування кредитним договором № 014/0050/81/63873 від 14.07.2006 року в солідарному порядку, в якому просили стягнути з відповідачів заборгованість за донарахованими відсотками за період з 15.10.2015 року по 09.10.2018 року за кредитним договором у сумі 6 756 доларів США 45 центів, що в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку складає 189774,63 грн. та судовий збір.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, але надав на адресу суду заяву, в якій прохав проводити судовий розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, не попередивши суд про причини своєї неявки, хоча про день і час розгляду справи були повідомлені належним чином, на підтвердження чого в матеріалах справи мається оголошення опубліковане на сайті «Судова влада».
Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких обставин в разі якщо відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засіданні без поважних причин або без повідомлення причини та відповідачем не було подано відзив, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість заочного розгляду даної справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення за наступних обставин.
Судом встановлено, що 14 липня 2006 року між ОСОБА_4 поштово - пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є АТ «ОСОБА_1 Аваль» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/0050/81/63873, згідно умов якого Банком взято зобов'язання, у відповідності до яких було надано позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом: 20 000 доларів США 00 центів строком до 14 липня 2021 року, в свою чергу позичальник зобов'язувався належним чином використати та повернути Банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 12,00 % річних, з комісією згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки визначені кредитним договором.
Так, 15 січня 2007 року між сторонами було укладено Додаткову угоду щодо внесення змін до Кредитного договору, а саме: доповнити пунктом 5.8 Роздулі 5, яким визначено, що позичальник зобов'язується до 15 квітня 2007 року отримати та надати кредитору правоустановчі документи та державний акт на земельну ділянку площею 893 кв.м., по пр. Димському, 1а, після чого оформити земельну ділянку під іпотеку. У разі невиконання умов договору, а саме п.1.1 Додаткової угоди №1 від 15.01.2007 року до кредитного договору 3 014/0050/81/63873 від 14.07.2006 року кредитор має право збільшити відсоткову ставку на 5% річних від ставки, вказаній у п. 1.4 Кредитного договору.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14 липня 2006 року було укладено між Банком та ОСОБА_3 договір поруки, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням Боржника, що виникають за умов Кредитного договору № 014/0050/81/63873 від 14.07.2006 року в повному обсязі цих зобов'язань.
17 липня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, який було посвідчено Приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за № 2865. У відповідності до п. 1.2 договору предметом даного договору є нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями, що у м. Полтава по пров. Димському, 1а.
Так, згідно заочного рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11.03.2009 року у цивільній справі № 2-242/09 позовні вимоги банку були задоволені в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «ОСОБА_1 Аваль» заборгованість у розмірі 115 487,06 грн., судові витрати у сумі 1184,88 грн., всього на суму 116671,94 грн., звернувши стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться у м. Полтава по пров. Димському, 1а, що належить ОСОБА_2.
Судом встановлено, що вказане рішення суду набрало законної сили та є таким, що підлягає обов'язкову виконання.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).
Частиною другою статті 548 ЦК України встановлено, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Тобто, за виключенням гарантії (стаття 562 ЦК України), лише дійсні вимоги можуть бути забезпечені.
Частинами першою, другою статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Тобто порука є додатковим (акцесорний) способом забезпечення виконання зобов'язань, а тому такі правочини щодо встановлення забезпечення матимуть юридичне значення тільки тоді, коли мають юридичну силу основні зобов'язання.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Пунктом 5.1 кредитного договору встановлено строк повернення кредиту, процентів і винагороди згідно із графіком повернення кредиту, процентів, винагороди (додаток № 1 до даного договору), але не пізніше 14.07.2021 року.
Відповідно до умов п.5.5 п. 6.5 Кредитного договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов'язань, кредитор має право вимагати дострокового стягнення, а позичальник зобов'язувався, на вимогу кредитора, здійснити повернення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов Кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.
Відповідно до п. 3.1.4 Договору іпотеки у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов'язань за цим або за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.
Згідно п.2.1 та п. 3.1 договору поруки, визначено, що у випадку невиконання Боржником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору , поручитель несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Умовами спірного кредитного договору встановлено щомісячну сплату (до 15-го числа) процентів за кредитом у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитним договором, який наданий до 14.07.2021 року включно.
Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом статей 550, 551 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Також поряд із порукою, за своєю правовою природою акцесорним характером володіє і неустойка, яка, будучи цивільно-правовою санкцією, у всіх випадках є елементом самого забезпеченого зобов'язання.
Таким чином, позивачем АТ «ОСОБА_1 Аваль» використано право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому, відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у 2009 році до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги АТ «ОСОБА_1 Аваль» .
Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
При цьому, суд приходить до висновку, що враховуючи встановлену законодавцем правову природу поручительства, як додаткового (акцесорного) зобов'язання до основного договору та пряму залежність від його умов, та приймаючи до уваги презумпцію чинності поруки та неможливість її припинення на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору, а тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.
Приймаючи до уваги той факт, що вимоги кредитодавця АТ «ОСОБА_1 Аваль» у відповідності до рішення суду від 11.03.2009 року, яке набрало законної сили - задоволені. Більше того, судом у відповідності до даного рішення суду звернено стягнення на предмет іпотеки - а саме житловий будинок по провулку Димському, 1а, тому вимоги АТ «ОСОБА_6 Аваль» за даним позовом щодо стягнення відсотків за кредитним договором є безпідставними та такими, що суперечать правовий природі спірних правовідносин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 551, 625, 629, 651, 1050 ЦК України, ст.ст. 4, 12,13,141 206, 264-265, 279, 280- 283 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення відсотків за користування кредитним договором № 014/0050/81/63873 від 14.07.2006 року солідарному порядку - відмовити за безпідставністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_7