Справа № 472/462/17
"07" лютого 2019 р. смт Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Тустановського А.О.,
за участю секретаря Тарєлкіной Н.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду смт Веселинове Миколаївської області, об'єднані в одне провадження матеріали цивільної справи за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3, про визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_3, про визначення ідеальних часток в спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування,
29.05.2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 селищної ради Веселинівського району Миколаївської області, третіх осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на частину житлового будинку у порядку спадкування.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 23 лютого 2009 року помер ОСОБА_5. Після його смерті відкрилась спадщина до складу якої увійшло право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: смт. Веселинове, вул. Одеська, 62, Веселинівського району Миколаївської області.
За життя ОСОБА_5 заповіту не залишив, тому право на спадщину у першу чергу отримала дружина померлого - ОСОБА_6 та діти: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та мати позивачки ОСОБА_7.
Оскільки мати позивачки - ОСОБА_7 померла 03 січня 2000 року, позивачка відповідно до вимог ст. 1266 ЦК України отримала право на спадкування за законом за правом представлення.
Позивачка та дружина померлого ОСОБА_6 прийняли спадщину у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, як такі, що постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інші спадкоємці за законом спадщину не прийняли.
11 березня 2015 року ОСОБА_6 померла. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло, зокрема, право власності на Ѕ частку житлового будинку розташованого за адресою: смт. Веселинове, вул. Одеська, 62, Веселинівського району Миколаївської області, яку вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_5, але не оформила своїх спадкових прав.
Заповіту ОСОБА_6 за життя не склала, тому право на спадщину за законом у першу чергу отримали ОСОБА_3І, ОСОБА_2 та позивачка, як спадкоємець за представленням.
Позивачка та ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, а ОСОБА_3 відмовилась від спадщини на користь позивачки.
Коли позивачка звернулась до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом на успадковану частку житлового будинку, їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на спадковий житловий будинок.
В зв'язку з неможливістю нотаріально оформити своє право на спадщину на успадковану частку житлового будинку позивачка звернулась до суду та просила визнати за нею право власності на 5/6 часток житлового будинку, що розташований за адресою: смт. Веселинове, вул. Одеська, 62, Веселинівського району Миколаївської області, що успадкований нею після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Ухвалою суду від 07.11.2018 року первісного відповідача ОСОБА_4 селищну раду Веселинівського району Миколаївської області замінено належним відповідачем ОСОБА_2.
Відповідач ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_3 про визначення ідеальних часток в спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності на 1/3 частку житлового будинку.
Свій зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтував тим, що ОСОБА_5 за життя перебував у шлюбі з ОСОБА_6 з 28.10.1951 року. Житловий будинок, розташований в смт. Веселинове Миколаївської області, по вул. Одеська, 62, належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 22.06.1983 року ОСОБА_4 селищною радою Миколаївської області. Позивач за зустрічним позовом, посилаючись на положення ст.ст. 22 та 28 КпШС УРСР (в редакції 1969 р. на час придбання будинку), вважає, що спірний житловий будинок належав ОСОБА_5 та його дружині, ОСОБА_6, на праві спільної сумісної власності подружжя по Ѕ частині кожному, а тому після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина не на весь житловий будинок, а лише на Ѕ частину.
Після смерті ОСОБА_5, який помер 23.02.2009 року, спадщину, яка складалась з Ѕ частини житлового будинку, прийняла лише його дружина ОСОБА_6, яка постійно проживала з померлим на час відкриття спадщини, а ОСОБА_1, хоч і вважає себе такою, що прийняла спадщину, оскільки проживала разом зі спадкодавцем ОСОБА_5 на день його смерті, спадщину не прийняла, тому що фактично за місцем своєї реєстрації не проживала.
Після смерті ОСОБА_6, яка померла 11.03.2015 року, відкрилась спадщина на цілий житловий будинок, розташований в смт. Веселинове Миколаївської області, по вул. Одеська, 62. Оскільки заповіт за життя ОСОБА_6 не склала, після її смерті право на спадщину за законом у першу чергу отримали діти: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та спадкоємець за представленням ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, подавши до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 За таких обставин, позивач за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 вважає, що йому належить 1/3 частка житлового будинку, а ОСОБА_1, з врахуванням відмови на її користь ОСОБА_3 - 2/3 частини.
Через наявність спору між спадкоємцем ОСОБА_1 щодо розміру часток в праві на спадщину та втрату правовстановлюючого документа на спадкове майно ОСОБА_2 не може нотаріально оформити своє право на спадщину, тому звернувся до суду та просить визначити за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право по Ѕ ідеальній частці в спільній сумісній власності на житловий будинок, що розташований за адресою: смт. Веселинове, вул. Одеська, 62, Веселинівського району Миколаївської області та визнати за ним право власності на 1/3 частину вказаного житлового будинку у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6
Ухвалою суду від 14.12.2018 року зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_8 в підготовчому судовому засіданні зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 визнали повністю. В зв'язку з визнанням позовних вимог за зустрічною позовною заявою просили первісну позовну заяву задовольнити частково та визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом права власності на 2/3 частки житлового будинку. Просили справу розглядати у їх відсутність.
Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_9 в підготовчому судовому засіданні зустрічний позов підтримали повністю, позовні вимоги ОСОБА_1 визнали частково та вважают, що ОСОБА_1м. належить 2/3 частини житлового будинку в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6 Надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Третя особа ОСОБА_3 в підготовче судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги ОСОБА_1 вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, письмових пояснень щодо зустрічної позовної заяви до суду не надала.
В зв'язку з неявкою всіх учасників справи, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, заяви сторін, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_6, який вони зареєстрували 28 жовтня 1951 року в Широколанівській сільській раді Веселинівського району Миколаївської області за актовим записом № 10, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00017822667 від 23 березня 2017 року (а.с 7).
Згідно архівної копії свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 22 червня 1983 року виконавчим комітетом ОСОБА_4 селищної ради Миколаївської області, на підставі рішення виконавчого комітету ОСОБА_4 селищної ради від 14 червня 1983 року ОСОБА_5 мав у приватній власності житловий будинок, що розташований за адресою: смт. Веселинове Миколаївської області, вул. Одеська, 62 (а.с 18-1).
Право власності ОСОБА_5 на житловий будинок підтверджується також довідкою ОСОБА_4 філії ММБТІ, відповідно до якої, власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: смт. Веселинове Миколаївської області, вул. Одеська, 62 є ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 22 червня 1983 року. Право власності ОСОБА_5 на житловий будинок зареєстровано Вознесенським МБТІ 22 червня 1983 року за реєстровим № 1113 (а.с. 24).
Відповідно до Прикінцевих положень СК України ( п.6, п.7) - Сімейний кодекс України 2002 року регулює відносини, які виникли починаючи з дня набрання ним чинності. Сімейний кодекс України не має зворотної сили. Це означає, що він не може поширюватися на відносини, які виникли до цього моменту.
Таким чином, при вирішення спорів щодо відносин, які виникли до набрання чинності Сімейним кодексом України слід керуватись нормами Кодексу про шлюб та сім'ю 1969 року.
Враховуючи те, що житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами був придбаний сторонами у 1983 році, тобто до набрання чинності Сімейним кодексом України, суд, при вирішенні питання щодо визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визначення часток кожного з подружжя при поділі спільного майна, вважає за необхідне застосовувати норми КпШС УРСР.
Відповідно до ст. 22 КпШС УРСР (в редакції від 20.06.1969 року) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно ч. 1 ст. 28 КпШС УРСР, в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Із свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок вбачається, що ОСОБА_5 набув право власності на житловий будинок у період шлюбу з ОСОБА_6, а тому, відповідно до норм ст. 22 КпШС УРСР, зазначений будинок є спільною сумісною власністю подружжя та їх частки є рівними, у відповідності до вимог ст. 28 КпШС УРСР.
Судом встановлено, що однією з підстав для подання ОСОБА_2 зустрічної позовної заяви є невизначеність ідеальної частки спадкодавця у праві спільної сумісної власності на житловий будинок.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно з ч.2 ст. 369 ЦК України, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.ст. 370, 372 ЦК України виділ частки та поділ майна, що є у спільній сумісній власності здійснюється за домовленістю учасників права спільної власності.
Враховуючи наведене вище, суд виходить з рівності часток кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності, у відповідності до ч.2 ст.370 та ст. 372 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що оскільки житловий будинок належав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності подружжя, а їх частки виділені не були, спору щодо їх рівності не існувало, будь-якої домовленості між ними не встановлено, а відтак, вважаються рівними, а тому, при виділі часток між співвласниками: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - такі є рівними та складають по 1/2 ідеальній частці зазначеного вище житлового будинку за кожним.
Згідно свідоцтва про смерть серії І-ФП № 249947, 23 лютого 2009 року в смт. Веселинове помер ОСОБА_5, смерть якого була зареєстрована 26 лютого 2009 року відділом РАЦС Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області за актовим записом № 30 (а.с. 14).
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Згідно зі ст. 1258 та 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Частиною 2 ст. 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Частинами 1 ст. 1297 та ст. 1298 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина до складу якої, зокрема, увійшло право власності на Ѕ частку житлового будинку, розташованого за адресою: смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, вул. Одеська, 62.
На день смерті ОСОБА_5 разом з померлим за адресою: смт. Веселинове Миколаївської області, вул. Одеська, 62, була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_6, що підтверджується довідкою ОСОБА_4 селищної ради Веселинівського району Миколаївської області від 21.03.2017 року за вих. № 771/02-12 (а.с. 15).
За зазначеною адресою також була зареєстрована ОСОБА_1, позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом, однак фактично за зазначеною адресою не проживала. Зазначені обставини визнані сторонами та ними не заперечуються.
За життя ОСОБА_5 заповіту не склав.
Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 48114222 від 17.06.2017 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не заводилась, а отже ніхто зі спадкоємців за законом до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та відмову від спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5, не звертався (а.с. 45).
Таким чином, єдиним спадкоємцем за законом, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_6, як така що постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).
11 березня 2015 року ОСОБА_6 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ФП № 217159, виданим повторно 26 березня 2015 року відділом ДРАЦС реєстраційної служби Веселинівського РУЮ у Миколаївській області (а.с. 16).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина до складу якої увійшло право власності на цілий житловий будинок, що розташований за адресою: смт. Веселинове Миколаївської області, вул. Одеська, 62, з урахуванням Ѕ частини житлового будинку успадкованої нею після смерті чоловіка ОСОБА_5 та Ѕ частини у праві спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки за життя ОСОБА_6 заповіту не склала право на спадщину за законом у першу чергу отримали діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (до реєстрації шлюбу ОСОБА_2) ОСОБА_10.
Крім того, відповідно до ст. 1266 ЦК України, право на спадщину за законом у першу чергу отримала онука ОСОБА_6 - ОСОБА_1, як спадкоємець за правом представлення, оскільки її мати ОСОБА_7 (до реєстрації шлюбу ОСОБА_6) ОСОБА_11, яка була дочкою ОСОБА_6, померла 03 січня 2000 року.
Згідно матеріалів спадкової справи № 40/2015, заведеної ОСОБА_4 державною нотаріальною конторою, спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли: син - ОСОБА_2, онука - ОСОБА_7 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_1) ОСОБА_12, подавши до нотаріуса заяви про прийняття спадщини. ОСОБА_3 подала до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_7 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_1) ОСОБА_12 (а.с. 50- 64).
Інших спадкоємців, які прийняли спадщину судом не встановлено.
Згідно постанови державного нотаріуса від 23 травня 2017 року про відмову у вчинені нотаріальної дії, позивачці за первісним позовом та відповідачці за зустрічним позовом ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частину житлового будинку, розташованого в смт. Веселинове, вул. Одеська, 62, Веселинівського району Миколаївської області. Причиною відмови стала відсутність правовстановлюючого документу про належність спадкового майна спадкодавцеві (а.с. 18).
Судом встановлено, що підставою для звернення ОСОБА_1 з позовом до суду та іншою підставою для звернення ОСОБА_2 із зустрічною позовною заявою була неможливість оформлення ними своїх спадкових прав у нотаріуса через втрату оригіналу правовстановлюючого документа на житловий будинок.
Згідно п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 N 7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
У відповідності до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 5 ст. 1268 ЦК України передбачено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Оцінивши вказані докази у їх сукупності, суд вважає, що позивачем за зустрічним позовом та відповідачем за первісними позовом ОСОБА_2 доведено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності подружжя належав житловий будинок № 62, розташований по вул. Одеська, в смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, а після смерті ОСОБА_5 належну йому 1/2 частину у спільній сумісній власності житлового будинку успадкувала його дружина ОСОБА_6, яка нотаріально своїх прав за життя не оформила.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічною позовною заявою в частині визначення часток у праві спільної сумісної власності підлягають задоволенню.
Крім того, враховуючи те, що позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та позивач за зустрічним позовом та відповідач за первісними позовом ОСОБА_2, у встановленому законом порядку, прийняли спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6 та неможливість оформлення ними своїх спадкових прав у нотаріуса через втрату оригіналу правовстановлюючого документа,виходячи з рівності часток кожного спадкоємця у спадщині та відмови ОСОБА_3 від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 та те, що сторони досягли згоди відносно спірного питання, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги за первісним позовом частково та повністю за зустрічною позовною заявою та визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини, а за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку, розташованого за адресою: смт. Веселинове Миколаївської області, вул. Одеська, 62, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6
На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 16, 1218, 1223, 1268-1270 ЦК України та ст.ст. 76, 263-265, 273 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на частину житлового будинку у порядку спадкування за законом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, право власності на 2/3 частини житлового будинку з усіма господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, вул. Одеська, 62, успадкованих нею після смерті ОСОБА_6, яка померла 11 березня 2015 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення ідеальних часток в спільному сумісному майні подружжя та визнання права власності на частину житлового будинку в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.
Визначити за ОСОБА_5, який помер 23 лютого 2009 року, та ОСОБА_6, яка померла 11 березня 2015 року, право по 1/2 ідеальній частині за кожним із них в спільній сумісній власності подружжя на житловий будинок, що розташований за адресою: смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, вул. Одеська, 62.
Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 А, кв. 7, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, право власності на 1/3 частину житлового будинку з усіма господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: смт. Веселинове Веселинівського району Миколаївської області, вул. Одеська, 62, успадкований ним після смерті ОСОБА_6, яка померла 11 березня 2015 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської областіОСОБА_13