Справа № 456/498/19
Провадження № 3/456/268/2019
15 лютого 2019 року Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківська В. Л. , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, які надійшли від Управління захисту економіки у Львівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, суддя у відставці,
за ч.2 ст.172-6 КУпАП,
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14.02.2019 р., мені передані для розгляду матеріали адміністративної справи № 456/498/19, провадження № 3/456/268/2019 про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-6 КУпАП.
Оглядом матеріалів адміністративної справи встановлено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності працювала на посаді судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до ст. 9 даного Закону, суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
Відповідно до ст. 48 даного Закону, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає процесуальних норм, які регламентують порядок розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді або самовідвід, відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід). Однак відповідно з ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950 року, кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині справедливий розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» (від 29 червня 2004 року №1906-IV), чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно до п.55 Рішення Європейського Суду з прав людини «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями статті 6 Конвенції (995_004), та, відповідно, й статті 2 Протоколу N 7 до Конвенції (994_804) (див. Engel and others v. the Netherlands, judgment of 8 June 1976, Series A no. 22, параграфи 82-83; Ozturk v. Germany, judgment of 21 February 1984, Series A no. 73, параграфи 48-50; Escoubetv. Belgium judgment [GC], no.26780/95, параграф 32, ECHR 1999-VII; Ezeh and Connors v. the United Kingdom [GC], nos.39665/98 and 40086/98, ECHR 2003-X).
Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду суддею справ про адміністративні правопорушення і, зокрема, врегулювання права на відвід (самовідвід) і порядку розгляду заяви про відвід (самовідвід), та визначення підсудності. Проте діючий Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає відповідні статті, а тому, при розгляді заяви про відвід (самовідвід), слід застосувати аналогію права.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 32 КПК України, кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватись тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді.
Враховуючи вищенаведене, справа не може бути призначена до судового розгляду та підлягає передачі іншому складу суду на підставі самовідводу судді, виходячи з наступного.
Відповідно ст.75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості. Згідно ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст.75-76 цього Кодексу суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
В силу ч. 2 ст. 8 КПК України у кримінальному провадженні застосовується принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у справі Мельник проти України (Melnik v. Ukraine), скарга № 72286/01, §22, ECHR 2006, зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
У справі «Білуха проти України», рішення від 09.11.2006 р., ЄСПЛ зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
У справі «Ветштан проти Швейцарії», рішення від 28.10.1998 р. у справі важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Отже, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, за наявності до того підстав, повинен заявляти самовідвід.
Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, враховуючи положення ст.245 КУпАП, одним із завдань якої є об'єктивне з'ясування обставин справи та відповідно до ст.248 КУпАП, з метою недопущення сумнівів щодо упередженості та необ'єктивності розгляду даної справи, вважаю за необхідне заявити самовідвід.
Із змісту ст.81 КПК України вбачається, що заява про самовідвід може бути подана тим суддею, на розгляді якого перебуває кримінальне провадження або скарга.
Норма про відвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб'єктів, що з'ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.
На підставі наведеного, враховуючи, що суддя Микитчин І.М., щодо якого до суду надійшов протокол про правопорушення, пов'язане з корупцією працював на посаді судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області, та з метою усунення обставин, які можуть викликати сумніви у об'єктивності та неупередженості судді, вважаю за необхідне заявити собі самовідвід.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6, 9, 48, 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 року, ст.8 Конституції України, ст.17 Закону України «Про міжнародні договори», ст.ст. 75, 81 КПК України, ст. ст. 283, 284 КУАП, суд,
постановив:
Заявити по справі № 456/498/19, провадження № 3/456/268/2019 про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-6 КУпАП, самовідвід.
Матеріали справи № 456/498/19, провадження № 3/456/268/2019 про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією ОСОБА_1 за ч.2 ст. 172-6 КУпАП передати до канцелярії суду для повторного розподілу автоматизованою системою документообігу суду.
Постанова оскарженню не підлягає.
Cуддя ОСОБА_2