Постанова
Іменем України
11 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 344/13731/15-ц
провадження № 61-34726св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року у складі судді Бородовського С. О. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Фединяка В. Д., Бойчука І. В.,
Короткий зміст позовних вимог:
У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4 з 15 липня 1990 року перебував з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 серпня 2012 року.
За час перебування сторін у шлюбі, згідно договору купівлі-продажу квартири від 13 серпня 2004 року ними було придбано квартиру АДРЕСА_1. Право власності на квартиру оформлено на ОСОБА_5
Оскільки вказана квартира придбана під час шлюбу та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, то підлягає поділу між сторонами.
ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2 027,03 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що спірна квартира придбана сторонами під час перебування у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, а тому позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 24 лютого 2017 року заяву ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року залишено без задоволення.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 вересня
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року залишити без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_5, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
17 жовтня 2017 року ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_6 через засоби поштового зв?язку подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просять скасувати заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивачем при розгляді справи подано не всю інформацію про майно, що набуте сторонами під час шлюбу та повинно входити до загальної маси, яка підлягає поділу. Судами попередніх інстанцій повинно було бути здійснено поділ майна із врахуванням коштів депозиту, що набуті під час шлюбу.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано цивільну справу з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У червні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
15 липня 1990 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб.
13 серпня 2004 року на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Дмитрук С. Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 6-2118, ОСОБА_5 придбано квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 15 серпня 2012 року шлюб між сторонами розірвано.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини:
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У частині першій статті 61СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:
Вирішуючи спір, суди з дотриманням вимог статей 212-214 ЦПК України, в редакції чинній на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій, повно та всебічно з'ясували обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про поділ квартири, оскільки така придбана сторонами в період шлюбу та є об'єктом права спільної власності подружжя.
Щодо доводів касаційної скарги:
Доводи касаційної скарги проте, що позивачем при розгляді справи подано не всю інформацію про майно, що набуте сторонами під час шлюбу та повинно входити до загальної маси, яка підлягає поділу не заслуговують на увагу, оскільки позивач згідно правил ЦПК України самостійно обирає захист свого порушеного права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 06 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М.Коротун
М. Є.Червинська