Іменем України
13 лютого 2019 року
м. Київ
справа №802/3999/15-а
провадження №К/9901/19377/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М.,
суддів Анцупової Т.О., Берназюка Я.О.,
розглянув в порядку письмового провадження заяву представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.05.2016 у справі №802/3999/15-а за позовом ОСОБА_3 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_3 пред'явила позов до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемним договору та зобов'язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про вкладника ОСОБА_3
2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.01.2016 в задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 постанову суду першої інстанції скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов задоволено.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.05.2016 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016.
5. Представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.05.2016 з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції до 15.12.2017).
6. Ухвалами Верховного Суду України від 14.09.2016 відкрито провадження за вказаною заявою та зупинено виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі №810/4979/14.
7. Ухвалою Верховного Суду України від 19.09.2017 закінчено підготовку та призначено справу №810/4979/14 до розгляду.
8. У зв'язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання п.п. 1, 7 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України матеріали заяви представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. передано до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.12.2014 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір №20000009453574 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний on-line» у гривнях, згідно з яким банк прийняв на депозит кошти (вклад) в розмірі 200000 грн., з обов'язком виплачувати 21,5 % річних. Вклад залучався на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок та по 03.01.2015 включно. Договір діяв до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
10. Відповідно до п. 1.6. вказаного Договору відповідач відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, на який позивачем передано вклад.
11. П. 1.9. зазначеного Договору передбачено, що нараховані проценти за вкладом виплачуються вкладнику одночасно з поверненням суми вкладу у разі закінчення строку залучення вкладу, або в день продовження дії Договору, а також в інший термін дострокового припинення дії цього Договору.
12. Також встановлено, що кошти на поточний рахунок, відкритий на ім'я позивача, надійшли шляхом безготівкового переказу коштів в гривнях від ПСП «Поділля-Агро», який є власником великого вкладу в сумі, що не перевищує гарантованої державою суми відшкодування фізичним особам.
13. На підставі постанови Правління Національного банку України № 150 від 02.03.2015 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, що стало підставою для запровадження з 03.02.2015 у цій банківській установі тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк», з урахуванням рішень про продовження строків, запроваджено включно до 02.10.2015. З 08.10.2015 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав виплату вкладникам ПАТ «Дельта Банк» коштів за депозитними вкладами за рахунок бюджетних коштів.
14. Листом тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» №9294/91 від 29.09.2015 позивача було повідомлено про те, що Договір банківського вкладу №20000009453574 від 04.12.2014, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ «Дельта Банк» є нікчемним відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та ст. 216 Цивільного кодексу України.
15. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ
16. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок розміщення грошей ПСП «Поділля-Агро» на рахунку позивача шляхом їх поділу створено перевагу третій особі перед іншими добросовісними вкладниками банку шляхом виплати на користь вказаної юридичної особи через третіх осіб. Дані обставини свідчать про нікчемність вказаних операцій у відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», про що вказано в повідомленні відповідача.
17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Вищий адміністративний суд України, виходив з того, що ПАТ «Дельта Банк» при відкритті депозитного рахунку НОМЕР_1 від 04.12.2014 та поточного рахунку НОМЕР_2 від 02.12.2014 діяв у спосіб, передбачений законодавством України та банківськими правилами; ПАТ «Дельта Банк» віднесений до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління НБУ від 02.03.2015, тоді як депозитний договір з позивачем був укладений 03.12.2014, тобто до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочин уже має бути вчинений неплатоспроможним банком; «дроблення вкладу великого вкладника» не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним, тоді як, відповідачем не доведено, що укладення депозитного договору та внесення коштів на депозитний рахунок містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність ПАТ «Дельта Банк».
IV. ДОВОДИ ЗАЯВИ ПРО ПЕРЕГЛЯД
18. Представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В., посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.05.2016 у справі №802/3999/15-а та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
19. На обґрунтування заяви надано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 (справа №802/3877/15-а), від 30.03.2016 (справа №802/4068/15-а), від 07.04.2016 (справа №802/3910/15-а), від 02.06.2016 (справа №826/9530/15) та від 02.06.2016 (справа №826/8691/15).
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Перевіривши наведені у заявах доводи, Суд дійшов висновку, що заява представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова В.В. про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.05.2016 задоволенню не підлягає.
21. Відповідно до пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 237 КАС України (в редакції до 15.12.2017) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.
22. Проте, аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що суд неоднаково застосував норми матеріального права чи допустив порушення норм процесуального права, оскільки вони ухвалені цим судом за різних фактичних обставин справи.
23. Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції про протиправність дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку щодо невключення позивача до переліку вкладників цього банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки відсутні підстави, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним та в той же час відповідачем не доведено, що укладення депозитного договору та внесення коштів на депозитний рахунок містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність ПАТ «Дельта Банк».
24. У справі, що розглядається суди встановили, що кошти на поточний рахунок, відкритий на ім'я позивача надійшли шляхом безготівкового переказу коштів в гривнях від юридичної особи, який є власником великого вкладу в сумі, що не перевищує гарантованої державою суми відшкодування фізичним особам. В подальшому вказані кошти були переведені з поточного рахунку позивача на його депозитний рахунок. Вказані операції було визнано судам такими, що відповідають законодавчим приписам.
25. Приймаючи рішення про визнання нікчемним правочину, відповідачем не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не наведено, з яких підстав вбачається, що договір банківського вкладу, що укладений з позивачем, має ознаки нікчемного правочину.
26. Натомість у справі №826/9530/15, копію рішення Вищого адміністративного суду України в якій надано для порівняння, суд виходив із того, що укладення банком з позивачем договору надавало можливість власнику вкладу, розмір якого значно перевищує суму 200000 грн. отримати цю суму без будь-яких обмежень, що є наданням переваг такому вкладнику перед іншими.
27. В цій справі суди встановили, що кошти на вкладний (депозитний) рахунок зараховувались особисто позивачем шляхом внесення їх безпосередньо у касі банку, проте з порушенням вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
28. Приймаючи рішення про визнання нікчемним правочину шляхом видання відповідного наказу, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Український фінансовий світ» вказано, що підставою визнання правочину нікчемним є п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з чим погодився і суд касаційної інстанції.
29. У справі №826/8691/15, копію рішення Вищого адміністративного суду України в якій надано для порівняння, суд виходив із того, що під час перевірки банківських рахунків, на яких обліковувались залишки грошових коштів вкладників, в тому числі і рахунку позивача, було прийнято рішення про запровадження на рахунках позивача тимчасового блокування коштів.
30. Крім того, встановлено, що третя особа перерахувала грошові кошти в сумі 200000,00 грн. на поточний рахунок позивача після введення НБУ обмежень в діяльності банку, зокрема, зупинення операцій щодо відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб, коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в АТ «КБ «Експобанк», що стало підставою для визнання правочину нікчемним.
31. Приймаючи рішення про визнання нікчемним правочину шляхом видання відповідного наказу, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Експобанк» вказано, що підставою визнання правочину нікчемним є пп. 2, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з чим погодився і суд касаційної інстанції.
32. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
33. Наведене свідчить про те, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви. Ухвалення різних за змістом судових рішень зумовлено наявністю різних обставин, які були встановлені судами при розгляді зазначених справ.
34. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального при вирішенні спорів щодо невключення до відповідних переліків вкладників банківських установ, фізичних осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
35. Надані ж для порівняння ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 (справа №802/3877/15-а), від 30.03.2016 (справа №802/4068/15-а) та від 07.04.2016 (справа №802/3910/15-а) не можуть бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального чи процесуального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки вказані ухвали не є остаточними рішеннями у справі, у зв'язку з тим, що вказаними ухвалами суд касаційної інстанції тільки відкрив провадження у адміністративних справах.
36. Наведене у сукупності свідчить, що надані для порівняння судові рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм права, про які йдеться у заяві.
37. Відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України (у редакції до 15.12.2017) непідтвердження обставин, які стали підставою для перегляду справи, тягне наслідком відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення.
38. Керуючись п.п. 1 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, ст. 241, 242, 244 КАС України (у редакції до 15.12.2017), Суд, -
У задоволенні заяви представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 13.05.2016 у справі №802/3999/15-а - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Кравчук
Суддя Т.О. Анцупова
Суддя Я.О. Берназюк