Справа № 587/2882/18
04 лютого 2019 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Токаревій В.М., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначаючи, що з 28 квітня 1978 року по 14 травня 2018 року ОСОБА_5 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 Постановою Апеляційного суду сумської області від 14 травня 2018 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано. ОСОБА_5 з 2002 року хворіла на психіатричні розлади. У 2009 році ОСОБА_5 була встановлено 2 група інвалідності. З 2012 року ОСОБА_5 постійно перебувала на лікуванні в лікувальних психіатричних закладах. Відповідач ОСОБА_4 не піклувався про хвору дружину, матеріальну і моральну підтримку не надавав. З 28 грудня 2017 року і до цього часу ОСОБА_5 перебуває в приватному пансіонаті. Витрати за перебування ОСОБА_5 у пансіонаті становлять 6000 гривень щомісячно. Крім того, він несе додаткові витрати на надання лікувальних засобів та засобів гігієни та санітарії. Додаткові витрати щомісячно становлять 1200 гривень. ОСОБА_5 є інвалідом ІІ групи безстроково і є непрацездатною. Відповідач ОСОБА_4 будь-якої участі в утриманні дружини не приймає, отримує пенсію і працює, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 02 листопада 2018 року ОСОБА_5 визнана недієздатною, позивач визнаний її опікуном. Посилаючись на вказані обставини, просив стягнути з відповідача 3500 гривень аліментів щомісячно на його користь на утримання ОСОБА_5
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, зазначивши, що розмір аліментів він визначив, виходячи з половини розміру всіх витрат, які він несе по утриманню сестри ОСОБА_5 в приватному пансіонаті.
Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував, вважав позов безпідставним та необґрунтованим, оскільки право на утримання(аліменти) після розірвання шлюбу має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом. Згідно довідки про доходи він має пенсію у розмірі 1890,23 грн. на місяць, а прожитковий мінімум на особу, яка втратила працездатність, станом на 01.01.2019 року складає 1497 грн. Інших доходів він не має, додаткових доході теж не має. Посилання позивача на те, що він працює, не відповідає дійсності. У зв'язку із цими обставинам він не має можливості сплачувати аліменти взагалі. Доказів того, що його колишня дружина не забезпечена прожитковим мінімумом після розірвання шлюбу, що дає їй право на аліменти до суду, не надано.
З'ясувавши правові позиції сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76, ч. 1 ст. 75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу. Після розірвання шлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Особа має право на утримання і тоді, коли вона стала особою з інвалідністю після спливу одного року від дня розірвання шлюбу, якщо її інвалідність була результатом протиправної поведінки щодо неї колишнього чоловіка, колишньої дружини під час шлюбу.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 28 квітня 1978 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.( арк.с.5).
Постановою Апеляційного суду Сумської області від 14 травня 2018 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано( арк.с.16-17).
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 02 листопада 2018 року ОСОБА_5 визнана недієздатною, ОСОБА_3 визнаний її опікуном.( арк.с.18).
Відповідно до довідки ФОП «ОСОБА_6А.» від 04.12.2018 року, за час перебування ОСОБА_5 у приватному пансіонаті з 28 грудня 2017 року і по теперішній час було сплачено 72000 гривень, щомісячно 6000 гривень, згідно договорів від 28.12.20017 року, 28.01.2018 року( арк.с.19).
Відповідно до довідки ФОП «ОСОБА_6А.» від 11.01.2019 року, за час перебування ОСОБА_5 у приватному пансіонаті з 28 грудня 2017 року і по теперішній час сплачується щомісячно на особисті санітарно-гігієнічні засоби (підгузники, шампунь, та ін.)-750 грн., ліки-200 грн., продукти харчування(за особистою потребою)-250 грн., згідно договорів від 28.12.20017 року, 28.01.2018 року( арк.с.64).
Разом з тим, відповідно до ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом. Той із подружжя, хто став непрацездатним у зв'язку з протиправною поведінкою другого з подружжя, має право на утримання незалежно від права на відшкодування шкоди відповідно до Цивільного кодексу України.
Отже, вимоги про стягнення аліментів на утримання одного з подружжя можуть бути задоволенні за певних обставин, зокрема: 1) непрацездатність одного з подружжя, 2)потреба одного з подружжя в матеріальній допомозі, 3) можливість іншого з подружжя надавати матеріальну допомогу. Право на утримання (аліменти) виникає у одного з подружжя за наявності всіх зазначених юридичних складових.
Відповідно до частини 3 статті 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оспорюючи позовні вимоги, відповідач зазначив, що він є пенсіонером за віком, тобто непрацездатною особою, яка отримує пенсію в розмірі 1897 гривень 43 копійки( за період з липня 2018 року по грудень 2018 року ним отримано 11348 гривень 58 копійок), що підтверджується відповідачем довідкою про його доходи, виданою Сумським об'єднаним управлінням ПФУ в Сумській області( ар.с. 61).
Разом з тим, з довідки, виданої Сумським об'єднаним управлінням ПФУ в Сумській області 11 грудня 2018 року, вбачається, що з жовтня 2017 року по грудень 2018 року ( за 15 місяців) ОСОБА_5 отримала 40295 гривень 55 копійок пенсії, що складає 2686 гривні 37 копійок( ар.с.77).
Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом ( стаття 75 Сімейного кодексу України). Таким чином, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Чільні положення, що визначають порядок формування споживчого кошика і використання прожиткового мінімуму, встановлені Законом України "Про прожитковий мінімум" № 966-XIV від 15.07.1999 року.
З 01.12.2019 року прожитковим мінімум для осіб, що втратили працездатність, складає 1638 гривень, тоді як розмір пенсії ОСОБА_5 становить 2686 гривні 37 копійок.
Отже, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_5 отримує пенсію по інвалідності у розмірі, що забезпечує її прожитковий мінімум, встановлений законом для осіб, які втратили працездатність, тому ОСОБА_5 не можна вважати особою, яка потребує матеріальної допомоги у розумінні ч. 4 ст. 75 СК України.
За таких обставин суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263, 264 ЦПК України, ст. 75,76 СК України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів за безпідставністю позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя