Іменем України
13 лютого 2019 року
Київ
справа № 818/1678/16
провадження № К/9901/21300/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року, прийняту у складі головуючого судді Соп'яненка О. В., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Калитки О. М. (головуючий), Калиновського В. А., Кононенко З. О.
І. Суть спору
1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1.) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (надалі також відповідач, ГУДФС), у якому просила скасувати наказ в. о. начальника ГУДФС Мазуренка О. В. від 23 листопада 2016 року № 311-о про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП) та поновити її на роботі з виплатою заробітної плати за вимушений прогул.
2. Свої вимоги позивач обґрунтовує таким.
2.1. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року її поновлено на посаді головного державного ревізора-інспектора ГУДФС з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу, судом допущено негайне виконання постанови в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку за один місяць. 9 вересня 2016 року відповідач видав наказ про поновлення. При цьому цього ж дня позивача попереджено про наступне звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КзпП. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року постанову Сумського окружного адміністративного суду скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. Постанова набрала законної сили з моменту проголошення, тобто 22 листопада 2016 року.
2.2. Позивач зазначає, що, незважаючи на те, що чинним законодавством не врегульовано порядок звільнення працівника, поновленого в зв'язку з негайним виконанням судового рішення у випадку скасування такого рішення за результатом апеляційного перегляду, Харківський апеляційний адміністративний суд ніяким чином не вирішив цього питання у своїй постанові.
2.3. 23 листопада 2016 року позивач знаходилась на робочому місці весь день і за 20 хвилин до закінчення робочого часу отримала наказ від 23 листопада 2016 року 311-о про її звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КзпП. Підставою для видання наказу зазначено постанову Харківського апеляційного суду від 22 листопада 2016 року, хоча її повний текст виготовлено лише 28 листопада 2016 року. Позивач вважає, що наказ видано з порушенням вимог законодавства, адже, за її твердженням, відповідно до вимог статті 24 КЗпП трудова угода вважається укладеною і тоді, коли наказ або розпорядження не були видані, а працівник був допущений до роботи. Виходячи з постанови Харківського апеляційного адміністративного суду, останнім днем роботи слід вважати день набрання чинності постановою, тобто 22 листопада 2016 року. Водночас позивач знаходилась на робочому місці 23 листопада 2016 року повний робочий день і за цей час отримала заробітну плату. За висновком позивача, 23 листопада 2016 року з нею був укладений новий безстроковий трудовий договір, або ж відповідач погодився на продовження раніше укладеного договору.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову ГУДФС наполягає на законності звільнення позивача на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом ГУДФС від 8 червня 2016 року № 119-о «Про надання відпустки та наступне звільнення» ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного ревізова-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУДФС з 22 липня 2016 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП.
5. Вказаний наказ позивач оскаржила до суду (справа № 818/779/16 за позовом ОСОБА_1 до ГУДФС про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу; надалі - справа № 818/779/16).
6. Сумський окружний адміністративний суд постановою від 28 вересня 2016 року у справі № 818/779/16:
6.1. задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу;
6.2. визнав протиправним та скасував пункт 2 наказу ГУДФС від 8 червня 2016 року № 119-о «Про надання відпустки та наступне звільнення» щодо звільнення з 22 липня 2016 року ОСОБА_1 з посади головного державного ревізова-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУДФС по скороченню згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП;
6.3. поновив ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУДФС;
6.4. стягнув з ГУДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23 липня 2016 року по 28 вересня 2016 року в сумі 10758,77 гривень;
6.5. допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного державного ревізова-інспектора відділу правового супроводження перевірок управління правової роботи ГУДФС та в частині стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4800,00 гривень.
7. За результатом апеляційного оскарження Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 22 листопада 2016 року скасував постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 818/779/16 та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
8. Наказом ГУДФС від 23 листопада 2016 року № 311-о ОСОБА_1 звільнено 23 листопада 2016 року за пунктом 1 частини першої статті 40 КзпП. Підставою для видання наказу зазначено постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі 818/779/16.
9. Вважаючи протиправним зазначений наказ відповідача від 23 листопада 2016 року № 311-о, ОСОБА_1 звернулась до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Сумський окружний адміністративний суд постановою від 27 грудня 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року, в позові відмовив.
11. Ухвалюючи такі рішення, суди виходили з того, що звільнення позивача на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі 818/779/16 відбулося правомірно; після набрання законної сили вказаним судовим рішенням 22 листопада 2016 року й у зв'язку з перебуванням позивача на роботі 23 листопада 2016 року нові трудові відносини не виникли.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
13. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на незаконності її звільнення на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі 818/779/16 з огляду на відсутність законодавчого врегулювання звільнення працівників, поновлених на підставі судових рішень, що підлягають негайному виконанню, у випадку подальшого скасування таких судових рішень.
14. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити рішення про задоволення позову.
15. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. Джерела права й акти їх застосування
16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює обов'язковість судових рішень.
18. Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 13 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, а також норми пункту 7 частини першої статті 7, частини другої статті 14, частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.
19. Своєю чергою, за правилами, визначеними пунктами 2, 3 частини першої статті 256 КАС України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
20. Стаття 47 КЗпП закріплює, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
У разі мобілізації власника - фізичної особи свої обов'язки, визначені цією статтею, він повинен виконати протягом місяця після своєї демобілізації без застосування санкцій та штрафів.
VІ. Оцінка Верховного Суду
21. Щодо застосування в спірних відносинах інституту негайного виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі слід зазначити таке.
22. Негайним визначають виконання судового рішення, яке не набрало законної сили. Особливістю при цьому буде видача виконавчого листа за рішенням, яке допущене до негайного виконання, у день його ухвалення. Законодавець визначає випадки, щодо яких може бути застосоване негайне виконання судового рішення з одного боку, з метою забезпечити швидкий та реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян та держави, а з іншого - намагаючись уникнути ситуації, коли постає необхідність повороту виконання судового рішення [Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України : У 2 т. / за заг. ред. С. Я. Фурси. - К. : Видавець Фурса С. Я, КНТ. - 2006. - Т. 2. - 800 с.; Штефан М. Й. Цивільне процесуальне право України / М. Й. Штефан. - К. : Видавничий дім «Ін Юре», 2005. - 624 с.].
23. Водночас, як правильно зазначили суди, чинним законодавством не врегульовано порядку звільнення працівника у випадку скасування рішення про його поновлення на роботі.
24. При цьому специфіка відносин публічної служби (трудових правовідносин) виключає застосування інституту повороту виконання судового рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби у разі його подальшого скасування судом вищестоящої інстанції.
25. Таким чином, підставою для припинення публічної служби у згаданому випадку і є судове рішення, яким скасовано рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, а виконання такого судового рішення - обов'язком роботодавця.
26. Зважаючи на відсутність нормативної регламентації вказаного питання, враховуючи приписи статті 47 КЗпП, яка зобов'язує роботодавця видати наказ про звільнення працівника, формами реалізації судового рішення, яким скасовано рішення про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, можуть бути як наказ (розпорядження, тощо; далі - наказ) про звільнення працівника з посади публічної служби, так і наказ про визнання нечинним наказу про поновлення працівника на роботі, виданого на підставі скасованого судового рішення.
27. Звільнення працівника може відбуватися як з дати набрання законної сили відповідним судовим рішенням, так і з дати фактичної обізнаності роботодавця з таким судовим рішенням. Затримка реалізації роботодавцем такого звільнення не є порушенням прав працівника, тоді як надання відповідному наказу зворотної сили є неприпустимим.
28. Слід також звернути увагу на те, що відсутність повного тексту судового рішення, яке набирає законної сили з дати його ухвалення (проголошення), не впливає на обов'язковість його виконання.
29. З наведеного висновується, що відповідач, видаючи наказ від 23 листопада 2016 року № 311-о про звільнення ОСОБА_1 на підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, якою скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 818/779/16 про поновлення ОСОБА_1 на роботі, порушень закону не допустив.
30. Відтак, суди першої й апеляційної інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про скасування вказаного наказу та, відповідно, похідних від неї вимог.
31. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.
32. До того ж, як слушно зауважив представник відповідача, некоректним є посилання ОСОБА_1 на норми частини четвертої статті 24 КЗпП, якою було передбачено, що трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи, адже цю законодавчу норму виключено на підставі Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».
33. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
34. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІI. Судові витрати
35. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року у справі № 818/1678/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Головуючий М. І. Смокович
Судді О. В. Білоус
Т. Г. Стрелець