11 лютого 2019 рокуЛьвів№ 857/4549/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сапіги В.П.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
за участі секретаря судових засідань Герман О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 листопада 2018 року, ухвалене під головуванням судді Кузя В.Я. в м. Львові о 15:58 год., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради з вимогами про визнання протиправною та скасування постанови № 66 від 29.03.2018 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 березня 2018 року Адміністративною комісією при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради винесено постанову № 66 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн за те, що вона, будучи головою ОСББ, не забезпечила належного очищення від снігу та льоду прибудинкової території будинку АДРЕСА_1 Вважає оскаржувану постанову такою, що не відповідає дійсності, оскільки її викликано на засіданні адміністративної комісії на 29.03.2018 року, однак не вказано із яких підстав. Окрім того, 28.03.2018 року нею подано клопотання про відкладення розгляду справи, однак справу заслухано у її відсутності. Копію протоколу їй не вручено та такий складено без її участі. Не змогла ознайомитись із доказами, які на думку відповідача, встановлюють наявність її вини у даному правопорушенні, не надано фото, не забезпечено свідків.
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 15 листопада 2018 року. Задоволено адміністративний позов. Постанову Адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради № 66 від 29.03.2018, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 152 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн, визнано протиправною та скасовано.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що судом при винесенні оскаржуваного рішення неповно та не об'єктивно досліджено всі матеріали справи, не надано юридичної оцінки доказам, які були представлені, тим самим порушено принцип повноти та об'єктивності розгляду спору. Просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвали нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю за безпідставністю позовних вимог.
ОСОБА_2, скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, зазначає, що не погоджується зі змістом апеляційної скарги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували фактичні дані, що викладені у протоколі. Вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі дослідив докази та надав їм відповідну правову оцінку. З тих підстав просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
На адресу апеляційного суду поступило від позивача клопотання про розгляд справи без її участі.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційні скарги в межах їх доводів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 29 березня 2018 року адміністративною комісією Франківської районної адміністрації Львівської міської ради винесено постанову № 66 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.152 КУпАП за правопорушення, яке полягало у тому, що вона, перебуваючи на посаді голови ОСББ, не забезпечила належного очищення від снігу та льоду прибудинкової території будинку АДРЕСА_1, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності доказів, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, який складений зацікавленими працівниками підпорядкованого відповідачу ЛКП «Південне». Доказів, які б підтверджували фактичні дані, що викладені у протоколі, відсутні, як відсутні і відповідні акти обстеження території. У матеріалах адміністративної справи відсутні також докази того, що інкриміноване правопорушення вчинене саме позивачем. Не надано таких доказів й у судовому засіданні представником відповідача. Із матеріалів справи та змісту постанови не вбачається чи було надано позивачу можливість скористатися його правами, передбаченими ст.268 КпАП України, не вмотивовано підстави розгляду справи у відсутності особи, хоч остання звернулася з відповідним клопотанням.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, колегія суддів перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача про визнання його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Частиною 1 статті 218 КУпАП встановлено, що справи про адміністративні правопорушення передбачені, зокрема, статтею 152 КУпАП, розглядають адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад.
Пунктом 1 ст. 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП застерігає, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Стаття 152 КУпАП України встановлює адміністративну відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, і такі дії тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.
Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Істотною ознакою презумпції невинуватості є те, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні протиправного діяння. З цього випливає, що обов'язок доводити вину особи покладається на обвинувача, тобто на органи та посадових осіб, які встановили факт скоєння протиправного вчинку і порушили провадження в справі. Це означає також неможливість перекладання ініціативи в дослідженні всіх обставин справи на осіб, притягуваних до відповідальності на стадії розгляду справи, і обов'язковість дослідження всіх обставин справи стороною-ініціатором.
Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи крім протоколу № 6 від 09 лютого 2018 року, складеного майстром ЛКП «Південне» ОСОБА_3 про те, що голова ОСББ по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не прибрала прибудинкову територію від снігу та льоду, відсутні інші докази, які б підтверджували фактичні дані, що викладені у протоколі, як от відповідні акти обстеження території. У матеріалах адміністративної справи відсутні також докази того, що інкриміноване правопорушення вчинене саме позивачем, оскільки адміністративна відповідальність носить індивідуальних характер. Суд правильно зауважив, що протокол № 6 від 09.02.2018 складений особою, яка зацікавлена в результатах розгляду на стороні відповідача.
Відповідно до ст. 280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Досліджуючи постанову, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, то така прийнята на підставі розгляду протоколу, складеного на позивача ОСОБА_2, у той же час, самого протоколу не ідентифіковано, дату його складання та номеру не вказано.
Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, встановлено статтею 268 КУпАП, якою зокрема визначено, що вказана особа має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Між тим, стороною позивача надано докази звернення до відповідача із заявою від 28.03.2018 про відкладення розгляду справи з метою надання нею власних доказів , однак така відповідачем не була взята до уваги, чим порушено конституційні та процесуальні права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на розгляд справи в її присутності.
За таких обставин відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП, оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується представленими суду доказами, не доведено дотримання при винесені постанови №66 від 29.03.2018 й вимог статті 245 КУпАП, якою визначено завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, та статті 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, вирішення справи про адміністративне правопорушення в точній відповідності з законом, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП. Відтак позовні вимоги щодо скасування постанови № 66 від 29.03.2018, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просив суд визнати протиправною оскаржувану постанову відповідача про накладення адміністративного стягнення.
Повноваження суду як адміністративного за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності передбачені частиною третьою статті 286 КАС України, серед яких пункт 3 уповноважує місцевий загальний суд як адміністративний на право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення, не надаючи при цьому права на визнання дій чи бездіяльності протиправними.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини та беручи до уваги наведені вище норми, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова відповідача підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов в частині визнання оскаржуваної постанови відповідача, вийшов за межі повноважень адміністративного суду, чи допустив прошення норм матеріального права, не застосувавши правильно закон, який підлягав застосуванню, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 317 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню та апеляційним судом приймається постанова про часткове задоволення позову відповідно до ст.286 КАС України.
Щодо судового збору, то такий, в силу приписів ст.139 КАС України, не належить стягувати з сторін спору.
Керуючись статтями 243, 268, 271, 272, 286, 308, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково.
Рішення Франківського районного суду міста Львова від 15 листопада 2018 року у справі № 465/2001/18 скасувати та прийняти постанову, якою частково задовольнити позовні вимоги.
Постанову Адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради № 66 від 29 березня 2018 року, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. П. Сапіга
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний
Повне судове рішення складено 14.02.2019.