Іменем України
13 лютого 2019 року
Київ
справа №826/10037/16
адміністративне провадження №К/9901/40923/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року (суддя Федорчук А.Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (головуючий суддя Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - Офіс, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 квітня 2016 року №0000431405, яким йому нараховано штрафні санкції в сумі 20978,55 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, вказувало, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким на підставі абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 (далі - Указ №436/95) до нього застосовано штрафні санкції, є протиправним, а контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків про порушення позивачем законодавства у сфері обігу готівки, оскільки Z-звіт за 11 березня 2016 року ним був роздрукований (о 23 год. 54 хв.), вклеєний до розділу І Книги обліку розрахункових операції (далі - КОРО), а його дані записані до розділу ІІ цієї книги своєчасно, однак при заповненні графи 1 («Дата») допущено технічну описку й помилково зазначено як дату внесення запису « 10.03.2016»; водночас грошові кошти в сумі 4195,71 грн. на наступний день були позивачем інкасовані та здані до банківської установи, що підтверджується службовими чеками від 12 березня 2016 року та копією супровідної відомості до сумки з готівкою від 12 березня 2016 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи такі рішення, суди прийшли до висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) оприбуткуванням готівки є сукупність дій з фіксації повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги (далі - РК)) та відображення на їх підставі готівки у КОРО й при цьому невідображення готівки у цій книзі після їх проведення із застосуванням РРО є порушенням порядку оприбуткування готівки, відповідальність за яке встановлена Указом №436/95; разом з тим за період 09 по 12 березня 2016 року судами встановлено несвоєчасне (не у день одержання готівкових коштів) оприбуткування позивачем у розділі ІІ КОРО готівкових коштів за робочий день 11 березня 2016 року, що свідчить про порушення пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (яке було чинним на момент виникнення спірних відносин; далі - Положення №637).
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати з підстав, наведених в позовній заяві, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР (далі - Закон №265), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до статті 2 Закону №265 фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті; денний звіт - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
Також за змістом статті 2 Закону №265 книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Аналогічне визначення КОРО наведено і в пункті 1.2 глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320 (далі - Положення №637), в якому також зазначено, що під оприбуткуванням готівки розуміється проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку (пункт 2.2 глави 2 Положення №637).
Згідно з пунктом 7.15 глави 7 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.
Відповідно до пункту 2.6 глави 2 згаданого Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Як встановлено пунктом 6 глави 4 розділу ІІ Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 28 серпня 2013 року №417 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 року за №1618/24150, використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Абзацом 3 статті 1 Указу №436/95 визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Відтак у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац 3 статті 1 Указу №436/95).
Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 грудня 2012 року (справа №21-400а12), від 04 листопада 2015 року (справа №825/554/15-а), а також Верховним Судом, у тому числі у постановах від 31 липня 2018 року (справа №813/2229/17), від 17 грудня 2018 року (справа №810/3811/17).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Львівській області проведена фактична перевірка АЗС з магазином, які розташовані за адресою: урочище Трикутник,1, с.Тростянець, Миколаївський район, Львівська область, та належить Товариству, за результатами якої 13 квітня 2016 року складено акт перевірки (зареєстрований 13 квітня 2016 року в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб'єкта господарювання за №309/13/07/14/07/24812228; зареєстрований в органі ДПС за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання 18 квітня 2016 року за №0044/28-10/14-05/24812228), відповідно до висновків якого позивачем несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти в сумі 4195,71 грн., отримані за робочий день 11 березня 2016 року.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 квітня 2016 року №0000431405, яким встановлено порушення позивачем пункту 2.6 глави 2 Положення №637 та на підставі пункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і абзацу 3 статті 1 Указу №436/95 застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції в сумі 20978,55 грн.
При цьому передумовою викладених в акті перевірки висновків була та обставина, що під час внесення до розділу ІІ КОРО запису даних з фіскального звітного чеку від 11 березня 2016 року №496 в графі 1 («Дата») зазначеного розділу Товариством було вказано дату « 10.03.2016», замість « 11.03.2016» (сторінки 60-61 КОРО).
За наведеного суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про недотримання позивачем необхідної сукупності дій при оприбуткуванні готівки та, як наслідок, порушення ним порядку її оприбуткування.
Проте Верховний Суд не погоджується з такою позицією судів, оскільки під час розгляду справи останні не встановили, як невідповідності інформації, що була відображена в розділі ІІ КОРО Товариства, даним фіскального звітного чеку від 11 березня 2016 року №496, так і несвоєчасності роздрукування останнього (роздрукований того ж дня о 23 год. 54 хв.) або його вклеювання до розділу І КОРО.
Саме ж лише те, що посадовою особою суб'єкта господарювання при заповненні графи «Дата» розділу ІІ КОРО двічі зазначено дату "10.03.2016", при цьому перший раз власне 10 березня 2016 року, а другий раз - 11 березня 2016 року (тобто допущено описку), не може свідчить про недотримання ним сукупності дій при оприбуткуванні готівки та бути підставою для застосування санкцій на підставі статті 1 Указу №436/95.
Відповідно до частин 1, 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову.
За правилами частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За обставин задоволення позовних вимог у повному обсязі, враховуючи сплату позивачем при зверненні з позовною заявою, апеляційною та касаційними скаргами судового збору у загальному розмірі 4547,40 грн., докази чого наявні в матеріалах справи, здійснені судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 26 квітня 2016 року №0000431405.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток" (ЄДРПОУ 24812228, 03110, м.Київ, вул.Солом'янська, 11) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (ЄДРПОУ 39440996, 04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, 11г) сплачений судовий збір у сумі 4547 (чотири тисячі п'ятсот сорок сім) гривні 40 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду