Справа № 603/883/18
Провадження №2/603/95/2019
"13" лютого 2019 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Іванчука В. М.
при секретарі : Швець Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Монастириська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, в якому просить ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на спадкове майно за заповітом, яке залишилось після смерті ОСОБА_3, яка померла 17.10.2017 року. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що після смерті ОСОБА_3, відкрилась спадщина на спадкове майно, до якого входить житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: вул.Центральна, 263, с.Ковалівка Монастириського району Тернопільської області. На вказане майно спадкодавцем ОСОБА_4 складено заповіт на ім'я позивача. Спадщину позивач прийняла, оскільки звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їй відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на зазначене спадкове майно.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи. Від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнає повністю.
Згідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В ході розгляду справи сторони (їх представники) заяв та/чи клопотань не подавали.
Судом не вирішувалося питання про забезпечення доказів, не вживалися заходи забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.
Спадкодавець ОСОБА_3 померла 17 жовтня 2017 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №231868, виданим 18.10.2017 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №741.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне їй майно, до якого входить житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: вул.Центральна, 263, с.Ковалівка Монастириського району Тернопільської області.
Відповідно до ч.3 ст.3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
03.12.2012 р. наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 , було затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим органи місцевого самоврядування втратили повноваження щодо оформлення та видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно.
Відповідно до п.43 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. за №1127, для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:
1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;
2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.
Крім того, згідно з п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Судом встановлено, що об'єктом спадкування в даній справі є житловий будинок з надвірними будівлями, який станом на 01.01.1991 року належав до суспільної групи колгоспний двір, що підтверджується копією погосподарської книги №6 ОСОБА_2 сільської ради за 1991-1995 р.р., згідно якої, головою домогосподарства зазначено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживала у житловому будинку одна.
Відповідно до ст.ст.120-121, ст.123 ЦК УРСР ( в ред.1963 року) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Володіння, користування та розпорядження майном колгоспного двору здійснюється тільки за згодою всіх членів двору. При поділі майна колгоспного двору розмір часток членів колгоспного двору визнається рівними.
Згідно заповіту від 21.04.1999 року, посвідченого секретарем виконкому ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті належний їй на праві особистої власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в селі Ковалівка Монастириського району Тернопільської області, земельний пай/частку, що знаходиться в селянській спілці «Ковалівська», с.Ковалівка Монастириського району Тернопільської області, заповіла позивачу - ОСОБА_6.
Як вбачається з копії свідоцтва про одруження серії І-ИД №054231 від 15.07.2000 року, позивач ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу змінила прізвище з «Прокопова» на «Нововійська».
Спадщину, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 позивач ОСОБА_7 прийняла, шляхом подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що підтверджується витягом про реєстрацію в стадковому реєстрі №51552193 від 12.04.2018 року.
Інших спадкоємців, які претендували б на спадкове майно, немає.
Після смерті спадкодавця, позивач звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте, як вбачається із відповіді приватного нотаріуса Монастириського районного нотаріального округу ОСОБА_8, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на житловий будинок з надвірними будівлями, позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщини.
Так, згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи визначені у заповіті.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановленні судом.
Таким чином, оцінюючи всі перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 5-7, 12, 200, 265, 268 ЦПК України, ст. 328, 392, 1222, 1225, 1268, 1276 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Монастириського району Тернопільської області про визнання права власності - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, яке залишилось після смерті ОСОБА_3, яка померла 17 жовтня 2017 року, а саме:
- житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: вул.Центральна, 263а, с.Ковалівка Монастириського району Тернопільської області, до якого входить: одноповерховий житловий будинок під літерою «А» загальною площею 26,7 кв.м., житловою площею 18,6 кв.м. - стіни глинобитні, Стодола «Б» -стіни дошка, Стайня «В» - стіни цегла.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1, вул..Шевченка, 12А, м.Монастириська Тернопільської області, паспорт громадянина України серії МС 946709.
Відповідач: ОСОБА_2 сільська рада Монастириського району Тернопільської області, с.Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область.
Суддя ОСОБА_9