Постанова
Іменем України
Справа № 643/145000/17
Провадження № 22-ц/818/1085/19
13 лютого 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів - Котелевець А.В., Овсяннікової А.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Гаражно-будівельного кооперативу «Північний»,
розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Гаражно-будівельного кооперативу «Північний» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2018 року (суддя - Горбунова Я.М.) по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Північний» про скасування рішення правління та зобов'язання до вчинення дій,-
встановив:
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати рішення правління Гаражно-будівельного кооперативу «Північний» від 21.12.2016 р. в частині зобов'язання ОСОБА_1 звільнити гаражний бокс НОМЕР_1 та овочесховище АДРЕСА_1 та зобов'язати відповідача надати йому документи для реєстрації у державних органах права власності на гараж.
Позовна заява мотивована тим, що у 1995 році він був прийнятий у члени ГБК «Північний». Станом на 09.07.1996 року позивач погасив свій пай у повному обсязі і вважав себе власником гаражного блоку 2-14 та овочесховища 60, які були виділені йому адміністрацією ГБК. 06.02.2017 року ОСОБА_1 отримав лист з повідомленням про виключення його із членів кооперативу через несплату членських внесків та пропозицією звільнити гаражний блок 2-14 та овочесховище 60 у 10-денний термін.
Проти вказаних дій позивач заперечував, оскільки повністю сплатив пай, а державна реєстрація об'єктів власності не була здійснена з вини голови ГБК, який у 2003-2006 роках зібрав кошти з членів кооперативу для оформлення права власності, проте оформив державну реєстрацію лише деяким особам.
10.02.2017 року у спірних приміщеннях під керівництвом голови правління ОСОБА_2 та інших осіб були зламані замки та проведено експропріацію майна позивача на суму близько 20000 грн., після чого повісили свої замки, позбавивши позивача права володіння гаражним боксом та овочесховищем.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановлено визнати рішення правління Гаражно-будівельного кооперативу «Північний» від 21.12.2016 р. в частині зобов'язання ОСОБА_1 звільнити гаражний бокс НОМЕР_1 та овочесховище АДРЕСА_1 незаконним та скасувати.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ГБК «Північний» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині задоволених вимог скасувати за постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 у цій частині залишити без задоволення.
Скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту свого права, що суперечить Закону України «Про кооперацію», відповідно до якого заборонено втручання у внутрішню діяльність кооперативу, крім випадку оскарження до суду звільнення члена зі складу кооперативу. Звертає увагу на те, що оскаржуване рішення було прийнято на загальних зборах кооперативу у відповідності до вимог закону; на час прийняття рішення про зобов'язання позивача звільнити гараж останній був позбавлений членства у кооперативі; крім того як на момент прийняття рішення, так і на теперішній часу ОСОБА_1 має непогашену заборгованість по членським внескам. Вважає, що справа підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними.
Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання рішення правління Гаражно-будівельного кооперативу «Північний» від 21.12.2016 р. в частині зобов'язання ОСОБА_1 звільнити гаражний бокс НОМЕР_1 та овочесховище АДРЕСА_1 незаконним та його скасування, суд першої інстанції виходив із того, що рішення правління ГБК «Північний» від 21.12.2016 р. є таким, що порушує права позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Встановлено, що ОСОБА_1 був в 1995 році прийнятий членом ГБК «Північний».
Відповідно до довідки, виданої 09.07.1996 р., ОСОБА_1 повністю сплатив вартість гаража і підвалу в сумі, еквівалентній 3 115 доларів США.
Рішенням Загальних зборів членів кооперативу ГБК «Північний» від 21.05.2016 р. позивача ОСОБА_1 виключено з членів кооперативу з поверненням пайового внеску на будівництво в національній валюті України.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03.04.2018 р., яке набрало законної сили, рішення Загальних зборів членів кооперативу ГБК «Північний» від 21.05.2016 р. скасовано і позивача поновлено в членах ГБК «Північний» з правом володіння та користування гаражним боксом НОМЕР_1 та овочесховищем НОМЕР_2.
Після виключення з членів кооперативу згідно рішення зборів від 21.05.2016 р. представниками кооперативу вживалися різні заходи для звільнення ОСОБА_1 гаражного боксу та овочесховища, шляхом направлення йому листів -повідомлень про необхідність звільнення гаражного боксу, відвідування його за місцем проживання, про що свідчать листи від 02.02.2017 р. та акт відвідування за місцем мешкання (а.с.97, 100).
Крім того, на засіданні правління 21.12.2016 р. постановлено: керуючись розділом 5 п.п.5.1.2 абз.3,5 Статуту кооперативу та рішенням загальних зборів від 16.05.2016 р. зобов'язати ОСОБА_1 на протязі 10 днів звільнити гаражний бокс НОМЕР_1 та овочесховище НОМЕР_2 та здійснити звірку, а в разі невиконання цих зобов'язань доручити голові кооперативу ОСОБА_2 комісійно зробити відкриття гаражного боксу, опис майна, фотофіксацію, опечатування та збереження майна.
На підставі свідоцтва про право власності, виданого 28.09.2011 р. Виконавчим комітетом ХМР, ГБК «Північний» є власником нежитлових приміщень загальною площею 18 328 кв.м за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки під ними загальною площею 0,7068 га на підставі свідоцтва про право власності, виданого 27.06.2014 р. Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції в Харківській області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ( а.с.118-122).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
Відповідно до п. 3 Статуту ГБК «Північний» кооператив засновано для будівництва й есплуатації гаражів, а також для зберігання автомоболів, що перебувають у власності членів кооперативу, а також сприяє членам Кооперативу в захисті їх прав та законних інтересів.
Згідно п.10.3 Статуту член кооператива, повністю сплативши пайові внески згідно з статтями 7 і 8 Статуту, має право приватної власності на гаражний бокс або овощесховище згідно із законодавством України.
Як було встановлено у судовому засіданні, позивач ще у 1996 році здійснив виплату пайового внеску за гараж.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЗУ «Про власність», чинній на час здійснення виплати, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно . Громадянин, який став власником цього майна, має право розпоряджатися ним на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду, укладати інші угоди, не заборонені законом.
Відповідно до вимог ст. 19-1 ЗУ «Про кооперацію» право власності у члена кооперативу у разі викупу гаражу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Таким чином, ОСОБА_1, виконавши вимоги закону, а саме сплативши пайовий внесок, набув право на гаражний бокс НОМЕР_1 та овочесховище АДРЕСА_1.
Однак це право у порядку, встановленому ЗУ «Про кооперацію» зареєстровано не було.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Зважаючи на те, що на час розгляду даної справи рішення Загальних зборів про виключення ОСОБА_3 з членів кооперативу скасовано і ОСОБА_3 за рішенням суду було поновлено в членах кооперативу, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення правління про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити гаражний бокс з підстав виключення його з членів кооперативу порушує його права власника на вільне володіння користування та розпорядження своїм майном.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту та те, що суд не мав права скасовувати рішення правління, оскільки це є втручанням у діяльність кооперативу, судовою колегією не приймається.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.1.7 Постанови ВГС України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» №4 від 25.02.2016 року до корпоративних спорів не належать та вирішуються загальними або господарськими судами залежно від суб'єктного складу сторін, зокрема спори про визнання недійсними рішень органів управління юридичної особи за позовом особи, яка не є учасником (акціонером, членом, засновником), у тому числі таким, що вибув, у разі оспорювання рішень органів управління юридичної особи, прийнятих після його вибуття.
Отже, звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав в той час, коли він був виключений із членів кооперативу, відноситься до юрисдикції загальних судів, тому підстави для закриття провадження у справі відсутні.
Окрім цього, статутом кооперативу , зокрема п.9.1, передбачено, що спірні питання на пай вирішуються відповідно до законодавства України.
Як було зазначено раніше, позивач звернувся до суду за захистом майнових прав, порушених внаслідок незаконного виключення його з членів кооперативу.
Беручи до уваги те, що підставою зобов'язання останнього звільнити займані приміщення було незаконне позбавлення його членства в ГБК «Північний», рішення правління у цій частині не відповідає вимогам закону.
Доводи про те, що позивач не сплачує членскі внески не можуть бути підставою для заборони йому користуватися своїм майном, у тому числі і тим, яке знаходиться у гаражі та овочесховищі, а відповідно до Статуту лише є підставою для виключення із членів кооперативу.
Проте доказів на підтвердження того, що позивач не є членом ГБК «Північний» ні на час розгляду справи у суді першої інстанції, ні апеляційному суду не надано.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належних та допустимих доказів для спростування висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, передбачених статтями 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
За приписами ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1. ч.1 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу «Північний» - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.С.Сащенко
Судді А.І. Овсяннікова
А.В.Котелевець