Справа № 554/9049/18 Номер провадження 22-ц/814/432/19Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л.І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.
05 лютого 2019 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Пікуля В.П.,
суддів Одринської Т.В., Панченка О.О.,
при секретарі Коротун І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2018 року у справі за скаргою представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення та дії державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Ягуніної Оксани Валеріївни, щодо накладення арешту та нарахування заборгованості по аліментах,
У листопаді 2018 року представник боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернулася до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Ягуніної О.В., щодо накладення арешту та нарахування заборгованості по аліментах. Скарга обґрунтована тим, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 07 липня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання доньок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09 червня 2010 року і до досягнення ними повноліття. 07 вересня 2018 року відкрито виконавче провадження. Державним виконавцем було складено довідку-розрахунок заборгованості, винесено постанови про накладення арешту від 17 вересня 2018 року та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11 жовтня 2018 року. Вважає, що розрахунок був проведений не правильно оскільки постанова про арешт виноситься під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна, а арешт накладається у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів на все майно або окремі речі. Також державним виконавцем самовільно змінено розмір аліментів визначених рішенням суду із 30 % на 50 % . В довідці від 21 жовтня 2018 року не вірно визначено розмір заборгованості 63855 грн. 53 коп., тоді як борг становить 28333 грн. 86 коп. Крім того, не враховано суми добровільно сплачених раніше аліментів на утримання дітей, які перераховувалися на банківський рахунок старшої доньки ОСОБА_7, з урахуванням яких заборгованість повністю погашена та існує переплата у розмірі 15792 грн. 35 коп. Державним виконавцем проігноровано норми національного законодавства щодо незворотності дії законів у часі та не вірно застосовано норми ч.1 ст. 194 СК України.
Просив скасувати:
- постанову про арешт майна боржника по ВП № 57170102 від 17 вересня 2018 року державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Ягуніної О.В;
- постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП № 57170102 від 11 жовтня 2018 року по ВП № 57170102 від 11 жовтня 2018 року державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Ягуніної О.В.;
- довідку-розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 21 жовтня 2018 року державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Ягуніної О.В,
а також зобов'язати державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Ягуніну О.В. здійснити новий розрахунок заборгованості по аліментам у ВП № 57170102 за останні три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання з урахуванням доказів боржника про добровільну сплату аліментів на утримання дитини.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2018 року скаргу представника боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення та дії державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Ягуніної О.В., щодо накладення арешту та нарахування заборгованості по аліментах задоволено частково.
Постанову про арешт майна боржника по ВП № 57170102 від 17 вересня 2018 року державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Ягуніної О.В. скасовано.
Постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника по ВП № 57170102 від 11 жовтня 2018 року по ВП № 57170102 від 11 жовтня 2018 року державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Ягуніної О.В. скасовано.
Довідку-розрахунок заборгованості по сплаті аліментів від 21 жовтня 2018 року державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Ягуніної О.В. скасовано.
Зобов'язано державного виконавця Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області Ягуніну О.В. здійснити новий розрахунок заборгованості по аліментам у ВП № 57170102 за останні три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання без урахування доказів боржника про добровільну сплату аліментів на утримання дитини.
В задоволенні іншої частини скарги відмовлено.
З даною ухвалою не погодилася ОСОБА_3 та подала апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, та пропуск скаржником строку на подання скарги, просила ухвалу суд в частині скасування довідки-розрахунку від 21 жовтня 2018 року та зобов'язання державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості по аліментам за останні три роки скасувати, відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_2 в частині скасування довідки-розрахунку заборгованості за аліментами від 21 жовтня 2018 року та зобов'язання державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості по аліментах за останні три роки.
Також ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2, який просив змінити оскаржувану ухвалу в частині задоволення позовних вимог про покладення обов'язку на державного виконавця здійснити новий розрахунок заборгованості по аліментах за останні три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання з урахуванням доказів боржника про добровільне стягнення аліментів на утримання дитини. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що на протязі 2017-2018 років він сплачував аліменти на картковий рахунок старшої доньки.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначила, що вважає ухвалу суду першої інстанції в частині не врахування коштів, сплачених скаржником на рахунок старшої доньки до суми сплачених боржником аліментів цілком обґрунтованою та постановленою відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2
Представник боржника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 в якому просила відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги. Вважає, апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду в оскаржуваній ОСОБА_3 частині законним.
Також у відзиві ОСОБА_4 зазначила, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скаргу боржник отримав лише 30 січня 2019 року, а тому не мав можливості подати відзив у встановлені ухвалою про відкриття провадження строки.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду в частині задоволення вимог щодо скасування постанови про накладення арешту, постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи не оскаржується, в силу положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України підстави для перевірки рішення в цій частині відсутні.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що на виконанні у Шевченківському ВДВС м. Полтави ГТУЮ в Полтавській області перебуває виконавче провадження ВП № 57170102 з виконання виконавчого листа № 2-6990/09 від 06 вересня 2018 року виданого Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання доньок ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але неменше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09 червня 2010 року і до досягнення ними повноліття. Вказане виконавче провадження відкрито 07 вересня 2018 року, що слідує із постанови про відкриття провадження (а.с.123-124).
Згідно довідки-розрахунку від 21 жовтня 2018 року за вих. № 59459 заборгованість за аліментами по виконавчому листу № 2-6990/09 від 06 вересня 2018 року за період з червня 2010 року по 01 листопада 2018 року склала 63855 грн. 53 коп. (а.с.14-16).
Як передбачено ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця.
При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що нараховуючи заборгованість у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму доходів громадян для дитини відповідного віку, державний виконавець діяла у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 182 СК України, згідно якої мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України про створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» з 28 серпня 2018 року мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому, необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення та збільшення їх розміру.
Враховуючи, що аліменти стягуються на двох дітей, то борг нараховується виходячи з 30 %, а в подальшому 50 % на кожну дитину.
Безпідставними є посилання ОСОБА_2 в скарзі та в апеляційній скарзі на те, що він перераховував аліменти на картковий рахунок старшої дочки враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.
Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України зокрема, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з п. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад обов'язковості виконання рішень.
Статтею 4 даного Закону визначено вимоги до виконавчого документа. У виконавчому документі, зокрема зазначається резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішення.
Отже, державний виконавець виконує рішення суду, яке набрало законної сили.
Тоді як судом першої інстанції вірно звернуто увагу, що матеріали справи не містять даних, які б підтвердили, що стягувач надавала згоду на сплату аліментів на картковий рахунок доньки, що свідчило б про зміну способу стягнення аліментів. А усна домовленість ОСОБА_3 з ОСОБА_6 про одержання коштів від ОСОБА_2 на картковий рахунок останньої не є належним порядком зміни способу стягнення аліментів.
З огляду на вказані норми права та встановлені обставини, добровільне зарахування заявником коштів на банківський рахунок, відкритий на ім'я дочки, не дає підстави державному виконавцю не виконувати рішення суду з урахуванням його резолютивної частини.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 року по справі № 465/926/06.
Також, колегія суддів погоджується з доводами зазначеними в оскаржуваному рішенні, щодо неправомірності дій державного виконавця в частині нарахування заборгованості за період з червня 2010 року по листопад 2018 року, тобто більш ніж за три роки.
Так, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 СК України (в редакції чинній на момент винесення рішення та до внесення змін, що набрали законної сили 28 серпня 2018 року), аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
У зв'язку з внесеними змінами згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03 липня 2018 року, що набрав законної сили 28 серпня 2018 року, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
Отже, до відносин, які виникли до внесення змін слід застосовувати строк в 3 роки, а десятирічний строк можливо відраховувати лише починаючи з 28 серпня 2018 року.
Як вбачається з матеріалів справи обов'язок сплати аліментів за рішенням суду у ОСОБА_2 виник у червні 2010 року проте ОСОБА_3 протягом восьми років ні до суду з метою отримання виконавчого листа, ні до виконавчої служби з метою його виконання не зверталася. До 28 серпня 2018 року діяли норми, які передбачали стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час не більше як за три роки. Враховуючи, що судом покладається обов'язок по стягненню аліментів щомісячно, можна прийти до висновку, що трирічний строк повинен застосовуватися до кожної періодичної виплати. Тобто до заборгованості, яка виникла до 28 серпня 2018 року повинні застосовуватися норми, які були чинні на момент їх виникнення.
Зважаючи на зазначене доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі щодо застосування строків в 10 років є безпідставними.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування довідки-розрахунку заборгованості та часткове задоволення вимог про зобов'язання державного виконавця здійснити новий розрахунок, в частині періоду, за який необхідно стягувати аліменти, а саме за останні три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання без урахування наданих ОСОБА_2 квитанцій про перерахунок коштів на ім'я ОСОБА_6
Доводи ОСОБА_3 наведені в апеляційній скарзі, щодо пропуск строку звернення до суду зі скаргою є безпідставними виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
При розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_2 зазначав, що останній розрахунок державним виконавцем здійснено 01 листопада 2018 року, раніше про порушення свого права він не знав, а скаргу ним було подано 05 листопада 2018 року, тобто з додержанням десятиденного строку.
Відповідно до вимог ст.ст. ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Посилання ОСОБА_3 на те, що боржнику було відомо про відкриття виконавчого провадження та винесення оскаржуваних документів оскільки дані відомості містяться в ЄДРВП є припущенням та не підтверджено доказами.
Звернення ОСОБА_2 з заявою до виконавчої служби про перерахунок заборгованості також не свідчить, що він знав про порушення своїх прав так, як оскаржувана довідка-розрахунок датована 21 жовтня 2018 року, а заява про перерахунок - 26 вересня 2018 року, тобто до здійснення оскаржуваного розрахунку.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, який повно встановивши фактичні обставини справи, із дотриманням норм процесуального права, вірно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та постановив судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 18 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текс постанови виготовлено 08 лютого 2019 року
Головуючий В.П. Пікуль
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко