Справа № 349/575/17
Провадження № 22-ц/4808/157/19
Головуючий у 1 інстанції Лошак О. О.
Суддя-доповідач Фединяк
12 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
доповідача Фединяка В.Д.
суддів: Девляшевського В.А., Пнівчук О.В.
секретаря Петріва Д.Б.
з участю головного державного виконавця Рогатинського РВ
ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Сташків О.Б.
ОСОБА_2 його представника адвоката Гринчишина І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 на рішення державного виконавця про накладення арешту на майно, за апеляційною скаргою головного державного виконавця Рогатинського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Сташків Оксани Богданівни на ухвалу Рогатинського районного суду від 03 грудня 2018 року, постановлену в складі судді Лошак О.О. в м.Рогатин, повний текст ухвали складений 04 грудня 2018 року,
У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд із скаргою про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Рогатинського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Сташків Оксани Богданівни щодо накладення арешту на все майно за виконавчим листом №2/349/17 від 20.10.2017 року та зняття арешту накладеного на майно - житловий будинок по АДРЕСА_1
Скарга мотивована тим, що 20 жовтня 2017 року Рогатинським районним судом видано виконавчий лист №2/349/353/17 про стягнення боргу в сумі 788502,21 грн на користь ПАТ КБ «Приват Банк» та 11857, 53 грн. судового збору. На підставі даного виконавчого документа та заяви стягувача головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рогатинського управління юстиції Сташків О.Б. 19 вересня 2018 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за №ВП 57031557, якою накладено арешт на все належне ОСОБА_2 майно. Єдиним належним йому нерухомим майном, де він постійно проживає, є будинок по АДРЕСА_1, вказаний будинок є предметом іпотеки, а тому згідно вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнутий (відчужений) без згоди власника. Посилаючись на те, що оцінка арештованого майна ОСОБА_2 не проводилось державним виконавцем, про результати оцінки не повідомлялось, державним виконавцем не було вжито заходів для встановлення обсягу і вартості наявного в нього на праві приватної власності майна та його достатності для погашення заборгованості, просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Рогатинського районного відділу ДВСВ Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Сташків О.Б. щодо накладання арешту на все належне майно за виконавчим листом №2/349/353/17 від 20 жовтня 2017 року та зняти арешт із будинку №11 по АДРЕСА_1.
Ухвалою Рогатинського районного суду від 03 грудня 2018 року скаргу ОСОБА_2 на рішення державного виконавця про накладення арешту на майно задоволено частково. Визнано неправомірним рішення головного державного виконавця Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області Сташків О.Б. у виконавчому провадженні №57031557 від 19.09.2018 року про накладення арешту на все майно боржника. Зобов'язано начальника Рогатинського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області зняти арешт з усього майна боржника.
На дану ухвалу головний державний виконавець Рогатинського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Сташків О.Б. подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що 23 серпня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 в межах суми, яка підлягає стягненню у розмірі 880582,11 грн, яка надіслана сторонам виконавчого провадження. Дану постанову боржник отримав 21 вересня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення боржнику поштової кореспонденції. Згідно інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником ОСОБА_2 зареєстровано домоволодіння в АДРЕСА_1 на яке накладено арешт та яке перебуває в іпотеці стягувача ПАТ КБ «ПриватБанк». Іншого рухомого та нерухомого майна на яке можна звернути стягнення відповідно до закону у межах суми, яка підлягає стягненню за боржником не виявлено, що підтверджено відповідями реєструючими органами. Зазначає, що накладення арешту на будинок АДРЕСА_1, яке перебуває в іпотеці не обмежувало право боржника в користуванні нерухомим майном, проте забезпечувало виконання рішення суду після скасування мораторію на реалізацію майна. Вважає, що не враховано вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким заборонено реалізацію майна, проте жодним чином не обмежено право державного виконавця на накладення арешту на дане майно. Крім того, відповідно ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбаченого законом.
В судовому засіданні державний виконавець Рогатинського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Сташків О.Б. апеляційну скаргу підтримала, просить задовольнити цю скаргу.
ОСОБА_2 заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає ухвалу суду законною та обгрунтованою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що накладення арешту на все майно боржника без його виявлення та відповідно опису за відсутності передумов, визначених ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» є неправомірним. Окрім того, згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Оскільки ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість арешту рухомого майна, що не підлягає державній реєстрації, виконавцем лише після його опису, накладення виконавцем арешту не все майно боржника (в т. ч. на рухоме) без його опису є неправомірним. «Все майно боржника» про яке йде мова у ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», означає майно, яке виявлене державним виконавцем та відповідно описане.
Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.
Судом встановлено, що рішенням Рогатинського районного суду від 02 серпня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №IFRWGA0000000001 від 29 січня 2008 року в розмірі 29312,35 дол США процентів за користування кредитом за період з 15 липня 2013 року по 15 березня 2017 року, що за курсом 26,90 відповідно до службового розпорядження НБУ від 15 березня 2017 року становить 788502,21 грн та 11827,53 грн судового збору. В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором №IFRWGA0000000001 від 29 січня 2008 року відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду, 20 жовтня 2017 року Рогатинським районним судом було видано виконавчий лист №2/349/353/17.
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рогатинського управління юстиції Сташків О.Б. від 17 серпня 2018 року за заявою стягувача відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2/349/353/17.
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рогатинського управління юстиції Сташків О.Б. 19 вересня 2018 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження за №ВП 57031557.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII.
Відповідно до ч. 1. ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Опис та арешт майна здійснюються не пізніше, як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Тлумачення статей 10, 18, 51, 56 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду і може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Постановою ВП №57031557 державного виконавця від 20 вересня 2018 року оголошено розшук майна боржника ОСОБА_2
Згідно відповіді №1042473648 Пенсійного фонду України від 19 вересня 2018 року інформацію не знайдено щодо ОСОБА_2, про осіб-боржників, які працюють за трудовим та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи.
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рогатинського управління юстиції Сташків О.Б. 19 вересня 2018 року накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження за №ВП 57031557.
За змістом ч.3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Таким чином, на виконання вимог частини третьої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем у постанові про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження було зазначено суму заборгованості, в рахунок забезпечення погашення якої й було накладено арешт.
Посилання суду першої інстанції на те, що державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови не зазначив розмір суми, з урахуванням якої слід накласти арешт на майно боржника є помилковим, оскільки як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови (а.с.87), державний виконавець зазначив розмір суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого продовження, штрафів, яка підлягає стягненню - 880582,71 грн - тобто зміст постанови відповідає вимогам статті 56 Закону України «Про виконавче провадження».
Тлумачення статей 10, 18, 51, 56 Закон України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року N 1404-VIII свідчить, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення суду і може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Суд відхиляє доводи ОСОБА_4 про те, що дії державного виконавця є неправомірними, так як ним не проводилось визначення вартості майна на яке накладено арешт не заслуговують на увагу, оскільки належний скаржнику житловий будинок по АДРЕСА_1 перебуває у іпотеці та не підлягає примусовому відчуженню.
Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (Жовнер проти України, N 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирішучи скаргу ОСОБА_2, суд першої інстанції допустив порушення вимог процесуального закону, не звернув уваги на відсутність підстав для визнання неправомірними рішення державного виконавця про накладення арешту на майно й постановив незаконну ухвалу.
За таких обставин, колегія суддів приходить висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали як незаконної та відмови ОСОБА_2 у задоволенні заяви про визнання неправомірними рішення державного виконавця про накладення арешту на майно як безпідставної.
Керуючись ст.ст. 374,376, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу головного державного виконавця Рогатинського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Сташків Оксани Богданівни задовольнити. Ухвалу Рогатинського районного суду від 03 грудня 2018 року скасувати й ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні скарги про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Рогатинського РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Сташків Оксани Богданівни щодо накладення арешту на все майно за виконавчим листом №2/349/17 від 20.10. 2017 року та зняття арешту накладеного на майно - житловий будинок по АДРЕСА_1
Постанова набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 13 лютого 2019 року.
Судді: В.Д.Фединяк
В.А.Девляшевського
О.В.Пнівчук