Справа № 343/1776/18
Провадження № 22-ц/4808/105/19
Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.
Суддя-доповідач Томин
06 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.
суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В.
за участю секретаря Бойчука Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Долинського районного суду, постановлену суддею Лицурем І.М. 20 листопада 2018 року в м. Долина у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк», ОСОБА_3, Долинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про заміну сторони виконавчого провадження по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
У жовтні 2018 року ТзОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» звернулося в суд із заявою, в якій просили замінити первісного стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» у виконавчому провадженні по виконанні судового рішення в справі за позовом ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів на ТзОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС».
Свої вимоги мотивували тим, що рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28.10.2009 року в справі №2-920/2009 за позовом ПAT «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором №4273/6 від 27.06.2008 року в розмірі 925091,09 грн. В подальшому судом видано виконавчий лист, який звернуто до виконання в Долинський РВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області.
01 серпня 2018 року між ПAT «Брокбізнесбанк» та ТзОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» укладено Договір №283 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПAT «Брокбізнесбанк» за результатами відкритих торгів з продажу майнових прав, оформлених протоколом електронного аукціону №UA-ЕА-2018-06-18-000056-b, передало ТзОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» належне їм право вимоги за вказаним кредитним договором, у зв'язку з чим виникла необхідність в заміні стягувача у виконавчому проваджені.
Ухвалою Долинського районного суду від 20 листопада 2018 року заяву задоволено. У виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28.10.2008 року в справі №2-920/2009 за позовом ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Івано-Франківської філії АТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором замінено первісного стягувача ПАТ «Брокбізнесбанк» на ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС».
Ухвалою Долинського районного суду від 29 грудня 2018 року виправлено описку в резолютивній частині ухвали Долинського районного суду від 20 листопада 2018 року, вказавши дату ухвалення рішення суду в справі №2-920/2009 - 28.10.2009 року.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою Долинського районного суду від 20 листопада 2018 року, ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу.
Вважає, що при постановлені оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не у повній мірі були враховані доводи та аргументи боржника, що призвело до невірного вирішення заявлених вимог.
На його думку, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що заявником ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» не надано доказу того, що він набув статусу правонаступника первісного кредитора - ПАТ «Брокбізнесбанк», при цьому у державному реєстрі юридичних і фізичних осіб-підприємців на день постановлення оскаржуваного рішення не було запису про реєстрацію припинення даного банку.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачений порядок правонаступництва на стадії ліквідації банку, однак судом при постановлені оскаржуваної ухвали цьому питанню взагалі не надано оцінки.
Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 року №6-122цс13, виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 378 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення права вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Однак, Договір №283 про відступлення прав вимоги від 01.08.2018 року не є договором цесії в розумінні статей 512, 514 ЦК України, оскільки за своєю суттю і правовою природою є договором факторингу.
Також звертає увагу на те, що обсяг кредитної заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Брокбізнесбанк» становила 925091,09 грн., що підтверджується виконавчим листом №2-920 від 16.02.2010 року, виданим на виконання рішення Долинського районного суду від 28.10.2009 року по справі №2-920/2009 р., а з урахуванням погашення заборгованості перед первісним кредитором від часу пред'явлення виконавчого листа до виконання фактична заборгованість становить 650258,99 грн. Однак заявник, посилаючись на Додаток №1.3. Договору уступки прав вимоги, стверджує, що ним набуто прав вимоги за кредитним договором №4273/6 від 27.06.2008 року на суму 2375632,37 грн., тобто заявлений на момент переходу прав вимоги обсяг заборгованості абсолютно не відповідає фактичному, підтвердженому документально.
Участі в розгляді справи ПАТ «Брокбізнесбанк» не брав і жодних пояснень з боку первісного кредитора до суду не надходило, тому суд не мав достатніх правових підстав вважати, що відбулось правонаступництво між ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» та ПАТ «Брокбізнесбанк» за вищевказаними ознаками.
Також вважає, що ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» не надало суду доказів того, що первісним кредитором ПАТ «Брокбізнесбанк» було належним чином письмово повідомлено ОСОБА_2 і Державну виконавчу службу про заміну кредитора.
На підтвердження належного повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором заявником додаються копії двох повідомлень, які начебто надсилались боржникові. Однак, ним не надано жодних доказів того, що ці повідомлення надсилались рекомендованими цінними листами з описом вкладеного, що могло б свідчити про належне повідомлення боржника.
Також заявник не надав суду доказів того, що ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» має відповідну ліцензію Національного банку України і здійснює свою діяльність як суб'єкт господарської діяльності, що надає фінансові послуги та може бути кредитором за умовами договору споживчого кредиту, яким є кредитний договір №4273/6 від 27.06.2008 року.
На підставі наведеного просить ухвалу Долинського районного суду від 20.11.2018 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ПАТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Сторони в засідання апеляційного суду не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що правонаступництво підтверджено належними доказами та є підстави для заміни сторони, яка вибула, її правонаступником.
З такими висновками колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Долинським районним судом 10.03.2010 року видано виконавчий лист №2-920/2009 на виконання рішення суду від 28.10.2009 року в справі за позовом АТ «Брокбізнесбанк» в особі Івано-Франківської філії АТ «Брокбізнесбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по кредиту та нарахованих відсотках за користування ним на суму 925091,09 грн., 1700,00 грн. витрат по сплаті держмита та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с. 3).
Вказаний виконавчий лист перебуває на виконанні в Долинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.
Встановлено також, що 01.08.2018 року між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» було укладено Договір №283 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого за результатами відкритих торгів (аукціону) з продажу майнових прав, оформлених протоколом електронного аукціону «UA-EA-2018-06-18-000056-b, банк відступив шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку до позичальників, заставодавців, поручителів, в тому числі за Договором кредиту №4273/6, укладеного між ПАТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 27.06.2008 року (а.с. 5-10).
Оплата загальної вартості прав вимоги згідно Договору №283 від 01.08.2018 року за відступлення прав вимоги за Основними договорами позичальників в сумі 3570320,00 грн. підтверджується долученою до матеріалів справи копією Платіжного доручення №851 від 31.07.2018 року (а.с. 11).
Відповідно до ст. 442 ЦПК України, ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Як зазначає Європейський суд з прав людини «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, №18357/91, §40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Тлумачення ч. 1 ст. 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі №6-122цс13.
Статтею 514 даного Кодексу передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Наведене спростовує твердження апелянта про те, що Договір №283 про відступлення прав вимоги від 01.08.2018 року не є підставою заміни кредитора у зобов'язанні, а тому, враховуючи те, що рішення Долинського районного суду від 28.10.2009 року не виконано в повному обсязі, апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження.
В поданій апеляційній скарзі апелянт посилається також на те, що Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачений порядок правонаступництва на стадії ліквідації банку, однак, з даного приводу то слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 51 даного Закону після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.
Відповідно до ч. 6, 7, 8 ст. 51 даного Закону майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках). Інформація про вибраний спосіб та порядок продажу (умови, строки, порядок оплати, місце, початкова ціна тощо) майна банку або кількох банків оприлюднюється на офіційному веб-сайті Фонду та веб-сайті банку, майно якого продається. Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор торгів не повинен мати конфлікт інтересів з банком, майно якого продається.
Відповідно до Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, від 20 квітня 2016 року №606/28736 на відкритих торгах (аукціоні) можуть продаватися, в тому числі, такі види активів (майно) банку, що ліквідується, як права вимоги за кредитними договорами.
Що стосується тверджень апелянта про відсутність доказів повідомлення його та Державної виконавчої служби про заміну кредитора, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредитору є належним виконанням.
Таким чином, законодавець не пов'язує заміну кредитора в зобов'язанні зі згодою боржника, а повідомлення останнього про заміну кредитора у зобов'язанні має на меті виключно захист інтересів нового кредитора, який бере на себе ризики щодо несприятливих для себе наслідків у зв'язку із таким не повідомленням боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, в тому числі і у випадку виконання зобов'язання боржником первісному кредитору.
Крім того, в матеріалах справи наявні докази повідомлення боржника про відступлення прав вимоги від 07.08.2018 року №1-1181/1 та повторного повідомлення, а також його направлення 06.11.2018 року цінним листом з описом вкладень (а.с. 56-67). Також на офіційному сайті Брокбізнесбанку було розміщено оголошення від 02.08.2018 року про заміну кредитора.
Доводи апелянта стосовно того, що заявник стверджує про набуття права вимоги до боржника за кредитним договором №4273/6 від 27.06.2008 року на суму 2375632,37 грн., в той час, коли виконавчий лист №2-920 від 16.02.2010 року видано на виконання рішення суду від 28.10.2009 року про стягнення боргу по кредитному договору в розмірі 925091,09 грн., з яких частина вже сплачена і залишок заборгованості становить 650258,99 грн., суд не приймає до уваги, оскільки такі стосуються вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні, а суду не надано доказів того, що договір №283 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 01.08.2018 року оскаржувався чи був визнаний недійсним.
Щодо посилання апелянта на те, ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» не надано доказів того, що воно має відповідну ліцензію НБУ і здійснює свою діяльність як суб'єкт господарської діяльності, що надає фінансові послуги та може бути кредитором за умовами договору споживчого кредиту, яким є кредитний договір №4273/6 від 27.06.2008 року, то варто зазначити наступне.
Згідно інформації з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» займається такими видами діяльності: код КВЕД 64.19 інші види грошового посередництва; код КВЕД 64.91 фінансовий лізинг; код КВЕД 64.92 інші види кредитування; код КВЕД 64.99 надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення).
Згідно класифікації видів економічної діяльності, клас «64.92 Інші види кредитування» включає фінансову діяльність із наданням позик небанківськими фінансовими установами, при якій надання кредиту може приймати різні форми, такі як позики, іпотечні кредити під заставу, кредитні картки тощо, з наданням такого спектра послуг: надання споживчих кредитів; фінансування міжнародної торгівлі; надання довгострокового фінансування промисловості з боку промислових банків; грошові позики під заставу за межами банківської системи; надання житлових кредитів спеціалізованими недепозитними установами; діяльність ломбардів і лихварів.
Тобто, ТОВ «Фінансова компанія «СІТІ ФІНАНС» може бути кредитором за умовами Кредитного договору №4273/6 від 27.06.2008 року.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Долинського районного суду від 20 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 13 лютого 2019 року.
Головуюча: Томин О.О.
Судді: Пнівчук О.В.
Ясеновенко Л.В.