Іменем України
13 лютого 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/193/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
11.01.2019 до Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з адміністративним позовом до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі Рубіжанське ОУПФУ Луганської області або відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, в обґрунтування якого зазначив наступне.
Позивач з 30.03.2017 перебуває на обліку в Рубіжанському ОУПФУ Луганської області, отримує щомісячне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192- VІІІ. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат». Положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453- VІ у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 №192- VІІІ, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.
Згідно довідки ТУ ДСА в Луганській області від 12.12.2018, суддівська винагорода ОСОБА_1 складає з 04.12.2018 42288,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 26430,00 грн, доплата за вислугу років 60% - 15858,00 грн.
12.12.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання з 04.12.2018 відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої ТУ ДСА в Луганській області 12.12.2018 за №2073/18-Вих.
Однак, згідно відповіді відповідача від 21.12.2018 №389/Т-14 позивача повідомлено про відсутність підстав для інших перерахунків суддям у відставці.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 згідно довідки ТУ ДСА в Луганській області від 12.12.2018 неправомірними, позивач звернувся до суду.
На підставі вищевикладеного просить суд:
- визнати неправомірними дії Рубіжанського ОУПФУ Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018;
- зобов'язати Рубіжанське ОУПФУ Луганської області здійснити перерахунок та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 згідно з довідкою ТУ ДСА в Луганській області від 12.12.2018 №2073/18-Вих.
Ухвалою суду від 16.01.2018 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач через канцелярію суду 07.02.2019 надав відзив на адміністративний позов ОСОБА_1, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.
24.01.2017 рішенням Вищої ради правосуддя №22/9/15-17 позивача звільнено з посади судді Рубіжанського міського суду Луганської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
З 30.03.2017 позивач перебуває на обліку в Рубіжанському ОУПФУ Луганської області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88% (розпорядження від 04.04.2017 №506) від суми заробітної плати, призначеного згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
У зв'язку із підвищенням розміру суддівської винагороди працюючого судді, позивач звернувся до відповідача із заявою від 19.12.2018 про перерахунок пенсії з більшого заробітку та надав довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 12.12.2018 №2073/18-Вих.
Листом Міністерства соціальної політики України від 16.01.2019 №173/0/5-19/54 «Про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання» у зв'язку з набранням чинності рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р повідомлено, що з дня набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ (далі Закон №2453) втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до норм Закону №2453, а для суддів, які пройшли таке оцінювання згідно зі нормами Закону №1402.
Процедура подання документів для перерахунку щомісячного грошового утримання визначається Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, який затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891 (далі Порядок №3-1).
Відповідно до пунктів 3, 4 Розділу 2 Порядку №3-1, звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №224-VІІІ установлено, що у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року становить 1762 гривні та згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 №2629-VІІІ установлено, що у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року становить 1921 гривні.
З огляду на зазначене та прийняті норми рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється з 1 січня 2019 року та 1 лютого 2019 року.
Розпорядженням відповідача від 21.01.2019 №909170167191, на підставі роз'яснень Мінсоцполітики від 16.01.2019 №173/0/5-19/54, здійснено перерахунок довічного грошового утримання суддям у відставці з 01.01.2019 з урахуванням наданої позивачем довідки від 12.12.2018 №2073/18-Вих.
Новий розмір пенсії та заборгованість за січень 2019 року нараховано та буде виплачено позивачу у лютому 2019 року (дата виплати довічного грошового утримання судді у відставці - 10 числа кожного місяця).
Таким чином, на думку відповідача відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки такий перерахунок здійснено позивачу з 01.01.2019.
Стосовно стягнення з відповідача судових витрат зазначив, що постановою КМУ від 16.01.2019 №14 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2019 рік» затверджено доходи та видатки Пенсійного фонду України. Серед видатків у 2019 році відсутня така позиція, як сплата Пенсійним фондом України судового збору (або його розподілу). Тому відповідач не має можливості сплатити судовий збір за відсутністю коштів, призначених на цю мету.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на даний час є суддею у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці № 02678 (а.с. 9-12).
Позивач з 30.03.2017 перебуває на обліку в Рубіжанському ОУПФУ в Луганській області як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 88% від суми заробітної плати, визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів» на підставі розпорядження від 04.04.2017 №506.
Вказані обставини не є спірними, визнані сторонами в наданих до суду письмових поясненнях, а тому, у відповідності до частини першої статті 78 КАС України, додаткового підтвердження не потребують.
12.12.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання з 04.12.2018 відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої ТУ ДСА в Луганській області 12.12.2018 за №2073/18-Вих (а.с.13-12).
Листом від 21.12.2018 №389/Т-14 Рубіжанське ОУПФУ Луганської області повідомило позивача, що згідно зави ОСОБА_1 від 13.08.2018 зроблено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача з 01.08.2018, інших перерахунків суддям у відставці законодавством України наразі не передбачено (а.с.15).
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, Рубіжанським ОУПФУ в Луганській області згідно розпорядження від 21.01.2019 №909170167191 здійснено перерахунок довічного грошового утримання суддям у відставці з 01.01.2019 з урахуванням наданої позивачем довідки від 12.12.2018 №2073/18-Вих (а.с.29).
Новий розмір пенсії та заборгованість за січень 2019 року нараховано та на час розгляду справи виплачено позивачу у лютому 2019 року, що підтверджується довідкою Рубіжанського ОУПФУ Луганської області (а.с.41).
Тобто, на час розгляду справи відповідачем вже самостійно здійснено перерахунок
довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці з 01.01.2019 з урахуванням довідки ТУ ДСА в Луганській області від 12.12.2018 №2073/18-Вих (а.с.29).
Разом з тим, відповідач у відзиві посилається на ту обставину, що перерахунок щомісячного довічного утримання згідно Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 та на підставі роз'яснень Мінсоцполітики від 16.01.2019 №173/0/5-19/54, проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Відповідно, спірним питанням у справі є дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Луганській області від 12.12.2018 №2073/18-Вих з 04.12.2018 по 01.01.2019, оскільки з 01.01.2019 позивачу вже перераховано довічне грошове утримання як судді у відставці на підставі розпорядження відповідача від 21.01.2019 №909170167191.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і Законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ.
З дня набрання чинності даним Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VІ втратив чинність, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 розділу XII Закону № 1402-VIII від 02.06.2016.
Статтею 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) (у редакції, чинній на момент призначення позивачеві довічного грошового утримання) передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання.
Пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року№ 1402-VIII передбачено, що в інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Згідно з приписами статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Аналогічні приписи містяться в статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VІ від 07.07.2010 в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12.02.2015 № 192-VІІІ.
Тобто, у питаннях визначення розмірів суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання норми Закону № 2453-VI зберігають чинність, а позивач має право на перерахунок раніше призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, у тому числі у зв'язку зі збільшенням посадового окладу.
04.12.2018 Конституційним Судом України було прийнято рішення № 11 -р/2018 у справі № 1 -7/2018(4062/15), пунктом 1 резолютивної частини якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII.
Отже, з 04.12.2018 підлягають застосуванню положення частини третьої статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI у його первинному вигляді, тобто в редакції Закону «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192-VIII, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі Порядок №3-1).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №3-1 заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
Звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (пункт 3 розділу ІІ Порядку №3-1).
При цьому, відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Таким чином, Порядком №3-1 визначено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться саме з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
Суд зауважує, що відповідно до рішення Конституційного Суду України № 11 -р/2018 у справі № 1 -7/2018(4062/15), зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою мала місце саме у грудні 2018 року.
Відповідно, в спірних правовідносинах, перерахунок щомісячного довічного утримання ОСОБА_1 як судді у відставці має проводитись з 01.01.2019, тобто з 01 числа місяця, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, а не з 04.12.2018 (дата ухвалення рішення Конституційним Судом України) як зауважує позивач.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного утримання ОСОБА_1 з 04.12.2018.
Натомість, матерілами справи підтверджено, що Рубіжанським ОУПФУ Луганської області з 01.01.2019 здійснено перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці з 01.01.2019 з урахуванням довідки ТУ ДСА в Луганській області від 12.12.2018 №2073/18-Вих, а відтак підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.Є. Петросян