Справа № 369/9362/18 Головуючий в суді І інстанції ПінкевичН.С.
Провадження № 22ц-824/1993/19 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
(у порядку письмового провадження)
07 лютого 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Іванової І.В. та Матвієнко Ю.О., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 вересня 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
У серпні 2018 року представник ПАТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 відповідно до підписаної анкети-заяви від 14 березня 2006 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Банк зобов'язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, однак у порушення норм умов договору відповідачка свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв'язку з чим ОСОБА_3 станом на 31 травня 2018 року має заборгованість у розмірі 110 658,38 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 7789,30 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 14.03.2006 р. по 30.10.2017 р. - 102869,08 грн., які просить стягнути з відповідачки на свою користь.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 вересня 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 7789, 30 грн. - заборгованості за кредитним договором, 1256, 01 грн. - заборгованості за відсотками, та 19, 99 грн. судових витрат, а у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням, представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на те, що судом не взято до уваги, що відповідач погодився із умовами і правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які викладені на сайті банку, підписавши анкету-заяву на отримання кредитних коштів, однак порушив умови кредитного договору, через що вважає висновок суду про відмову у задоволенні решти позовних вимог необґрунтованим.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконав своїх обов'язків щодо повернення кредитних коштів, проте позивачем не було надано належних доказів узгодження між сторонами відсоткової ставки за кредитом та неустойки, а тому з відповідача на користь банку підлягає стягненню лише заборгованість за тілом кредиту та відсотки відповідно до облікових ставок НБУ, а у задоволенні решти позову необхідно відмовити.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 відповідно до підписаної анкети-заяви від 14 березня 2006 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
ОСОБА_3 зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених вказаним договором.
Проте, позивач вважає, що відповідачка належним чином не виконала умов кредитного договору, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у розмірі 110 658, 38 грн., з яких 7789,30 грн. - заборгованості за кредитом та 102 869, 08 грн. - заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 14.03.2006 р. по 30.10.2017 р.
Також позивач надав суду витяги із тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг. При цьому, копії тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг не містять підпису відповідачки.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит (грошові кошти) та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Умови та правила надання банківських послуг повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року № 61-787св18.
Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, у частині першій статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.
Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02 липня 2014 року у справі № 6-36цс14.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином з'ясував обставини справи, перевірив їх доказами та правильно встановив норми матеріального права, які підлягають застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем були порушені умови кредитного договору і належним чином кредитної заборгованості не погашено, однак Умови і правила надання банківських послуг та тарифи банку не містять підпису відповідача, то такі умови не можуть вважатися погодженими між сторонами і не становлять складову частину укладеного між сторонами кредитного договору, через що з відповідачки підлягають стягненню лише заборгованість за тілом кредиту та відсотки у відповідності до ст. 1048 ЦК України, а решта позовних вимог задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги про те, що між сторонами було досягнуто усіх істотних умов кредитного договору, згоду на які дав відповідач, а також про те, що укладений між сторонами договір та Умови і правил надання банківських послуг є договором приєднання та не потребує окремого підпису позичальника, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах Закону. Інших вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про стягнення тіла кредиту не оскаржено, тому апеляційний суд переглядає справу лише у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до ст. 367 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 369, 374, 375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 вересня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: