№ 33/824/128/2019 Постанова винесена суддею Рудюк О.Д.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
10 січня 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні сина, 2012 р.н., та доньку, 2014 р.н., працюючого охоронцем на фірмі «Аріес», без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 22 серпня 2018 року,
Постановою судді Вишгородського районного суду Київської області від 22 серпня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп.
Згідно з постановою суду, 25 травня 2018 року о 01 год. по вул. Гагаріна, 6 в с. Нові Петрівці ОСОБА_2 керував автомобілем «NISSAN X-TREIL», державний номерний знак НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, мови, від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи постанову суду незаконною через порушення норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить її скасувати, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 25.05.2018 року о 01 год. він транспортним засобом не керував та у стані алкогольного сп'яніння не перебував, а разом зі своїми знайомими перебував у тверезому стані біля свого будинку по вул. Гагаріна, де фактично проживає разом зі своєю дружиною та сином. Автомобіль був припаркований біля будинку із вимкненим двигуном. В цей час до них під'їхали працівники поліції та запитали у них чи перебував хтось за кермом. Він повідомив, що він не перебував за кермом, однак, поліцейські, не встановивши факту перебування за кермом автомобілю будь-якої особи, вирішили, що саме він керував автомобілем, та з невідомих причин відвезли його на вул. Свято-Покровська у с. Петрівці, зупинили випадкові автомобілі, та в присутності свідків запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, що також підтверджується і змістом протоколу, але, оскільки він не керував автомобілем, то і не вбачав правових підстав для проходження огляду.
Крім того, суд, незважаючи на першу неявку свідків, порушуючи свій обов'язок щодо об'єктивного і всебічного з'ясування обставин події, розглянув справу та ухвалив передчасне рішення. При цьому, обґрунтовуючи своє рішення, всупереч положенням ст. 251 КУпАП, суд послався як на докази на письмові пояснення вказаних осіб, вказавши їхній статус як свідків.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів на підтвердження факту керування ним транспортним засобом суд у своєму рішенні не вказав.
Проте, саму по собі відмову особи від проходження медичного огляду у разі, якщо вона не керувала транспортним засобом, не можна кваліфікувати за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, суд послався як на доказ на протокол про адміністративне правопорушення, проте з його змісту вбачається, що ним нібито вчинене правопорушення, яке передбачено ст. 130 КУпАП, без конкретизації відповідної частини.
Таким чином, на думку апелянта, протокол був складений працівниками поліції неправильно, з грубим порушенням вимог законодавства України, без посилання на конкретний нормативний акт, який передбачає відповідальність за нібито вчинене ним правопорушення, і без зазначення від проходження якого саме огляду (стану) він нібито відмовився. Проте, суд на ці обставини уваги не звернув, його доводи з цього приводу проігнорував і визначив кваліфікацію його дій виключно на свій розсуд.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, поясненняОСОБА_2 на підтримку доводів апеляційної скарги, інспектора Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3. та свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою, ОСОБА_2 та свідками, а також поясненнях свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4, якими засвідчено факт відмови ОСОБА_2 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
При цьому, доводи апелянта про те, що він автомобілем не керував, а перебуваючи у тверезому стані разом зі своїми знайомими стояв поруч з нерухомим автомобілем біля свого будинку по вул. Гагаріна, 10, із вимкненим двигуном, коли до нього під'їхали працівники поліції та попросили надати посвідчення водія та техпаспорт, але він відмовився, так як не вбачав у цьому потреб, оскільки автомобілем не керував, у зв'язку з чим відносно нього було складено відповідний протокол, а в подальшому звинувативши його у керуванні автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, працівники поліції вивезли його на своєму автомобілі на вул. Свято-Покровську, де він дійсно в присутності свідків відмовився пройти огляд на стан сп'яніння, так як не вбачав в цьому потреби, пояснивши, що автомобілем не керував, після чого відносно нього було складено відповідний протокол, а в подальшому за вказівкою працівників поліції він викликав свого товариша, який забрав його з вул. Свято-Покровська та відвіз до дому, при цьому автомобіль знаходився весь час припаркованим біля його будинку, він його не забирав, а товаришу написати розписку про те, що він зобов'язується доставити автомобіль до місця стоянки, наказали працівники поліції, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються поясненнями допитаного під час апеляційного розгляду інспектора поліції ОСОБА_3., котрий пояснив, що під час нічного патрулювання в с. Нові Петрівці ними по вул. Ватутіна було виявлено автомобіль, який рухався підозріло - його кидало зі сторони в сторону, тому було прийнято рішення його зупинити та перевірити водія на стан сп'яніння, у зв'язку з чим, переслідуючи даний автомобіль, вони подавали йому вимогу про зупинку проблисковими маячками, але водій зупинився лише біля свого будинку по вул. Гагаріна, де він мешкає. Також зазначив, що, коли вони зупинились одразу за даним автомобілем, то водій сидів за кермом в автомобілі, але, коли вони стали підходити до нього, то через скло автомобіля побачили, як водій пересів на заднє сидіння. Також в даному автомобілі була жінка, яка є свідком зі сторони водія, та невідомий чоловік, всі вони були в стані алкогольного сп'яніння. При цьому у водія не було ні техпаспорту, ні посвідчення водія, тому на нього було складено протокол за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на «Драгері» та у лікаря-нарколога, але він відмовився від проходження будь-якого огляду. При цьому, оскільки було вже пізно і по цій вулиці ніхто не їздив та не можна було знайти свідків, то водія було доставлено на службовому автомобілі на центральну вулицю Свято-Покровську, де було зупинено двох свідків та у присутності яких водій також відмовився від огляду як на «Драгері», так і в медичному закладі, у зв'язку з чим відносно нього на цій же вулиці було складено протокол і за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Також зазначив, що відеозапис даних подій не здійснювався, оскільки вони працювали з 8 год. ранку, а ОСОБА_2 було зупинено пізно вночі десь о 2 год., і на той час відеореєстратор вже розрядився.
Отже, про те, що перед складанням відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП він керував автомобілем свідчать дані постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №828417 від 25.05.2018 року, за якою ОСОБА_2 25.05.2018 року о 01 год. по вул. Гагаріна, 6 в с. Нові Петрівці керував автомобілем «NISSAN X-TREIL», державний номерний знак НОМЕР_1, без посвідчення водія та реєстраційних документів на транспортний засіб, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, за яке він був підданий штрафу у розмірі 425 грн., яка до того ж без будь-яких зауважень підписана ОСОБА_2
При цьому, ні апеляційна скарга, ні матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2, вважаючи дії інспектора по складанню щодо нього як постанови про накладення адміністративного стягнення за ст. 126 КУпАП, так і протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, неправомірними, оскаржував їх в установленому порядку.
Щодо доводів ОСОБА_2 про упередженість інспектора поліції ОСОБА_3., то вони є малопереконливими, оскільки будь-яких даних про зацікавленість інспектора по даній справі матеріали адміністративного провадження не містять, до того ж з пояснень допитаного під час апеляційного розгляду інспектора поліції ОСОБА_3. вбачається, що він знає ОСОБА_2 лише тому, що складав відносно нього постанову про накладення адміністративного стягнення за ст. 126 КУпАП та протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, раніше ОСОБА_2 не знав, будь-яких відносин з ним не підтримував.
Та обставина, що безпосередньо в суді не допитувались свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які брали участь у фіксуванні обставин зазначеного адміністративного правопорушення, не може свідчити про неповноту з'ясування всіх обставин справи, бо суддею приймалися заходи для їх виклику у судове засідання, проте свідки до суду не з'явилися, а відтак, письмові пояснення свідків, відповідно до ст. 251 КУпАП, були досліджені суддею та прийняті до уваги як такі, що узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, який складено щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, що стосується письмових пояснень свідків, які суддя місцевого суду взяв до уваги, обґрунтовуючи свої висновки, то з метою усунення протиріч, на які звертає увагу апелянт, в суді апеляційної інстанції був допитаний свідок ОСОБА_4, який пояснив, що приблизно о 1 - 2 год. ночі він їхав з Києва і в центрі села Нові Петрівці на вулиці Свято-Покровська його зупинили працівники поліції та попросили побути свідком. У його присутності та ще одного свідка у водія запитали чи згоден він пройти освідування на алкоголь, але він відмовився, нічого не пояснюючи, у зв'язку з чим відносно нього було складено протокол, в якому він та інший свідок розписалися.
Пояснення свідка ОСОБА_4 узгоджуються з матеріалами справи, а тому доводи апелянта про те, що у присутності свідків він зазначав причину своєї відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку через те, що автомобілем не керував, не заслуговують на увагу.
Щодо наданих під час апеляційного розгляду пояснень свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що ОСОБА_2 знає давно, так як вони живуть з ним по сусідству майже в одному дворі, при цьому зазначила, що п'яним його ні разу не бачила, він дуже гарна та порядна людина, займається ремонтом автомобілів і до нього часто приїжджають на ремонт різні автомобілі, тому сказати, що в день події біля двору стояв саме автомобіль ОСОБА_2 чи інший, вона не може, але раніше цей автомобіль вже стояв біля її двору. Зазвичай його автомобіль стоїть або в гаражі, або біля дому. Також зазначила, що в той день ОСОБА_2 весь час був вдома з дитиною, його автомобіль стояв біля її двору, але якої він був моделі, вона не знає, так як на автомобілях не розуміється, а у вечері, десь о 20 - 21 год., вона почула якісь крики, тому вийшла на вулицю подивитись, щоб ніхто не ліз до автомобіля, та побачила поліцейський автомобіль і почула, що говорили про якісь документи, а потім ОСОБА_2 забрали і кудись повезли, то суд апеляційної інстанції відноситься до них критично, оскільки вказані пояснення спростовуються вищенаведеними доказами.
Крім того, свідок ОСОБА_5 є сусідкоюОСОБА_2, а тому може бути зацікавленою в результатах розгляду справи на його користь.
Та обставина, що в протоколі про адміністративне правопорушення вказана ч. 1 ст. 130 КУпАП, а в його копії, наданій ОСОБА_2, відсутнє посилання на частину ст. 130 КУпАП, за якою кваліфіковано дії ОСОБА_2, не може бути підставою визнання недійсним протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки в ньому чітко визначено суть адміністративного правопорушення та пункт ПДР України, який порушив ОСОБА_2
З огляду на викладене, фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно, а вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю, і тому твердження апелянта про відсутність в його діях складу цього адміністративного правопорушення не ґрунтуються на доказах у справі.
Таким чином, висновок суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.
При накладенні стягнення на ОСОБА_2 суд, у відповідності з вимогами ст.ст. 33, 34 КУпАП, врахував характер вчиненого правопорушення, особу водія, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, і наклав стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 22 серпня 2018 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Горб І.М.