Справа № 33/824/92/2019 Суддя у першій інстанції: ЯсельськийА.М.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у апеляційній інстанції: Фрич Т.В.
01 лютого 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Фрич Т.В., за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Самборського В.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 - адвоката Самборського В.М. на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року, щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого солдатом-розвідником у ВЧ 3066 РСП, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобам на строк 1 (один) рік.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_3 - адвокат Самборський В.М. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10.08.2018 (справа №759/8279/18), провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_3 закрити.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник зазначає про те, що не погоджується із оскаржуваною постановою у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, в поданій апеляційній скарзі, апелянт вказує на те, що в порушення чинного законодавства, патрульна поліція склала протокол на ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, але ОСОБА_3 не був водієм та не здійснював керування, взагалі не знаходився на місці водія, а сидів на місці пасажира у зв'язку з чим, протокол було складено на особу, яка не керувала транспортним засобом, і саме з цих підстав ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки це не мало ніякого правового підґрунтя та здорового глузду, до того ж порушувало його честь та гідність.
Також апелянт вказує на те, що судом не взято до уваги показання свідка ОСОБА_5, яка підтвердила, що 25.05.2018 о 01 год. 05 хв. керувала автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1, оскільки ОСОБА_3 знаходився в нетверезому стані, хоча вона не має посвідчення водія.
Крім того апелянт зазначає про те, що жодної відео фіксації з місця зупинки (як до зупинки автомобіля так і після) з невідомих причин не велося, та пояснення інспектора роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 УПП в м. Києві ст. лейтенанта поліції ОСОБА_10, ґрунтуються на його припущеннях.
Апелянт звертає увагу в поданій апеляційній скарзі на те, що в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, що на його думку свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія в заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_3 та його захисника Самборського В.М., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи на обґрунтування апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 294 КУпАПапеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП Україниніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався.
З протоколу про адміністративне правопорушення серія БД № 095494 від 25.05.2018, вбачається, що ОСОБА_3 25.05.2018 о 01 год. 05 хв. в м. Києві по вул. Миколи Краснова, 39 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків. Чим порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що відповідальність, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно оскаржуваної постанови, ОСОБА_3, 25.05.2018 о 01 год. 05 хв. керував автомобілем «Volkswagen Passat» державний номерний знак НОМЕР_1, та рухався по вул. М. Краснова, 39 в м. Києві з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин у лікаря нарколога відмовився в присутності двох свідків. Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху.
З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення накладається на особу у разі керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, положеннями статті 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Перевіривши доводи апелянта, вважаю, що судом першої інстанції з урахуванням вказаних вище вимог закону з'ясовані обставини, що свідчать про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Висновок судді про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими у судовому засіданні та викладеними у постанові доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз та оцінив їх у сукупності, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії серія БД № 095494 від 25.05.2018, з якого вбачається, що ОСОБА_3 25.05.2018 о 01 год. 05 хв. в м. Києві по вул. М. Краснова, 39 керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків.
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були свідками, події яка відбулася на вул. М. Краснова, 39 за участю водія ОСОБА_3 25.05.2018, який керував транспортним засобом «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, порушення координації рухів, та який від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився в присутності вказаних свідків.
- рапортом складеним інспектором 1 роти 2 батальйону 1 полку УПП в м. Києві ст. лейтенантом поліції ОСОБА_10, відповідно до якого 25.05.2018 патрулюючи в Святошинському районі у складі АП Рубін 815 ОСОБА_10, ОСОБА_9 близько 01 год. 05 хв. рухаючись по вул. М. Краснова, 39 виявили транспортний засіб «Volkswagen Passat» д.н.з. НОМЕР_1 у якого було виявлено технічні несправності, а саме не працювала підсвітка номерного знаку. Після чого транспортний засіб зупинено, за кермом знаходився ОСОБА_3, особу встановлено по водійському посвідченні НОМЕР_2, під час спілкування з водієм у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушена координація рухів. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку вказаний водій відмовився у присутності двох свідків. Після чого було складено протокол про адміністративне правопорушення БД № 095494 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
- довідкою т.в.о. інспектора ВАП УПП у м. Києві лейтенанта поліції Майстренко Р.В., з якої вбачається, що під час складання адміністративного матеріалу 25.05.2018 року за ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, працівниками патрульної поліції відеозйомка на нагрудні камери (відео реєстратори) не проводилась, відеозапис зазначеної події відсутній.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими.
Відповідно до ст. 251 КУпАПдоказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.
Протокол про адміністративне правопорушення БД № 095494 від 25.05.2018, щодо ОСОБА_3 складений уповноваженою на те особою - інспектором роти №1 батальйону №2, полку №1 УПП в м. Києві ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_10., підписаний ним та ОСОБА_3, без будь яких зауважень, тому доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_3 не керував транспортним засобом, а керувала його подруга ОСОБА_5, вважаю, безпідставними та такими, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції. Таку позицію ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції розцінює, як спробу останнім уникнути відповідальність за вчинене правопорушення.
Судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_5, яка суду пояснила, що 25.05.2018 о 01 год. 05 хв. керувала автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1, оскільки ОСОБА_3 знаходився в нетверезому стані, хоча вона не має посвідчення водія, та рухалась по б-р. Вернадського в м. Києві. Побачила позаду патрульний автомобіль, який світловими сигналами показував, що їй потрібно зупинитися, проте, вона водій-початківець, відразу здійснити зупинку автомобіля не змогла, тоді повернула на вул. М.Красновата зупинилася. Після чого підійшов інспектор поліції. ОСОБА_3 знаходився на пасажирському сидінні праворуч, так як ввечері вживав алкоголь. Але поліцейський запитав кому належить автомобіль, та звинуватив їх, що бачив, як ОСОБА_3пересідав з водійського сидіння на сидіння пасажира. Вони заперечили та повідомили, що такого не було. Тоді інспектор поліції запропонував ОСОБА_3 пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, оскільки ОСОБА_3 мав ознаки алкогольного сп'яніння. Проте, останній відмовився проходити огляд на стан сп'яніння, так як не керував вказаним автомобілем. Їй інспектор не пропонував пройти огляд на стан сп'яніння.
На перевірку показань ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5, судом першої інстанції було допитано інспектора роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 УПП в м. Києві ст. лейтенант поліції ОСОБА_10, який показав, що 25.05.2018 патрулюючи в Святошинському р-ні м. Києва, приблизно о 01 год. 05 хв. та рухаючись по вул. М. Краснова, 39 в м. Києві було виявлено автомобіль «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1, у якого було виявлено технічні несправності, а саме не працювала підсвітка номерного знаку. Вказаний автомобіль на першу вимогу не зупинився, після чого патрульний автомобіль світловими маячками вказав на зупинку транспортного засобу. Після зупинки автомобіля «Volkswagen Passat» ОСОБА_10 відразу підбіг до нього та побачив, як водій з місця водія пересідає на пасажирське сидіння праворуч, а пасажир дівчина - на місце водія. Після чого ОСОБА_3було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Оскільки ОСОБА_3 мав ознаки алкогольного сп'яніння, проте, останній відмовився проходити огляд на стан сп'яніння, після чого стосовно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи зазначене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції перевірялися пояснення ОСОБА_3, та свідка з його сторони ОСОБА_5, щодо зазначених ними пояснень, які не знайшли свого підтвердження, та спростовуються показаннями інспектора роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 УПП в м. Києві ст. лейтенант поліції ОСОБА_10 та іншим документами, які містяться в матеріалах справи, та яким надано оцінку судом першої інстанції. Тому доводи апелянта, про те, що судом першої інстанції не взято до уваги пояснення свідка ОСОБА_5, не знайшло свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Стосовно доводів апелянта, що жодної відео фіксації з місця зупинки (як до зупинки автомобіля так і після) з невідомих причин не велося, є слушними, про те вони не спростовують висновків суду першої інстанції та жодним чином дана обставина не може свідчити, що пояснення інспектора роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 УПП в м. Києві ст. лейтенант поліції ОСОБА_10, ґрунтуються на його припущеннях.
Щодо відсутності в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння, що на думку апелянта свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія в заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, слід зазначити наступне.
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків, на що поліцейськими з дотриманням вимог Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо останнього.
Таким чином в працівників поліції не було підстав для оформлення направлення для проходження огляду в медичному закладі та направляти водія в заклад охорони здоров'я для проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки ОСОБА_3, відмовився від такого огляду на місці зупинки транспортного засобу, тому таке направлення в даному випадку є недоречним.
Крім того слід зазначити, що ОСОБА_3 в протоколі про адміністративне правопорушення зазначив, про те, що транспортний засіб залишає на місці, що також підтвердив в суді апеляційної інстанції, оскільки додому йому залишилося пройти пів кварталу, тому доводи його захисника, про те, що ОСОБА_3 не відсторонили від керування транспортним засобом, оскільки в матеріалах справи відсутній про це відповідний документ, є безпідставними.
Враховуючи наведене, під час розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 - адвоката Самборського В.М. на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року, не встановлено порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу, дослідивши докази у справі, шляхом співставлення фактично досліджених по справі обставин та доказів зі змістом обставин, що ставляться особі у вину згідно з протоколом про адміністративне правопорушення та з диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, іншими нормами чинного законодавства, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_3 містять ознаки саме такого правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції прийнято законне рішення щодо винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Будь-яких інших переконливих доводів, які були би підставою для скасування постанови Святошинського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року, апелянтом не наведено та судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, не вбачаючи підстав для скасування чи зміни постанови суду, вважаю за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Святошинського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року- без зміни.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП України, суддя,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - адвоката Самборського В.М., - залишити без задоволення.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року, якою ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду Т.В.Фрич