проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"05" лютого 2019 р. Справа № 922/2148/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.
участю секретаря судового засідання Мальченко О.О.
за участю представників сторін:
позивача - Абовян К.С.- технічний директор, Добреля В.Ю. - адвокат
відповідача - Журавель О.В. - адвокат
розглянувши матеріали апеляційної скарги АТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ХАРКІВТРАНСГАЗ", м. Харків (вх.№14Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2018 у справі № 922/2148/18 (повний текст якого складено та підписано 04.12.2018 в приміщенні зазначеного суду суддею Добреля Н.С.)
за позовом ТОВ "Трубремонт", м. Харків;
до АТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ХАРКІВТРАНСГАЗ", м. Харків;
про стягнення 9745793,88 грн.,
ТОВ "Труборемонт" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до АТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" про стягнення заборгованості за договором № 1511000726 від 30.11.2015 року в частині оплати за виконані роботи в розмірі 9673016,88 грн. та 72777,00 грн. 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2018 у даній справі позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з АТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ХАРКІВТРАНСГАЗ" на користь ТОВ "Трубремонт" основну заборгованість в розмірі 9673016,88 грн., 72777,00 грн. 3% річних та 146187,00 грн. судового збору.
АТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ХАРКІВТРАНСГАЗ" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2018 у справі №922/2148/18 у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Трубремонт" у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що від незалежних від нього причин, міг проводити розрахунки за договором виключно в межах витрат, передбачених погодженими та затвердженими НАК «Нафтобаз України» фінансовими планами. Також зазначає, що позивачем не було дотримано строків виконання робіт, визначених п.5.1. договору. З цих підстав, відповідач вважає, що його зобов'язання по оплаті наданих послуг не є простроченим.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою у справі №922/2148/18. Позивачу встановлено строк до 22.01.2019, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу.
21.01.2019 до Східного апеляційного господарського суду позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішенням господарського суду Харківської області від 28.11.2018 залишити без змін.
В обґрунтування своїх заперечень позивач посилається на те, що у відповідача не було претензій щодо об'єму, якості робіт та строків їх виконання, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт, підписаними у відповідності до п. п. 5.8., 5.9. договору без зауважень. Також позивач зазначає, що недостатнє фінансування не звільняє відповідача від своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної оплати за виконані роботи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 призначено справу № 922/2148/18 до розгляду на 05.02.2019.
У зв'язку з відпусткою судді Хачатрян В.С., відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2019 для розгляду справи № 922/2148/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І.
Присутні у судовому засіданні 05.02.2019 представники сторін підтримали свої позиції, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.11.2015 року між АТ "Укртрансгаз" в особі філії УМТ "Харківтрансгаз" (замовник) та ТОВ "Труббемонт" (підрядник) було укладено договір про закупівлю робіт № 1511000726.
Згідно з п.1.1. договору підрядник зобов'язується виконати роботи "Реконструкція газопроводу Шебелинка-Слав'янськ (заміна ДУ 700 на ДУ 500 км 1.1 - 68,0 довжиною 67,0 км) Краматорського ЛВУМГ, Донецької області. Ділянка УТ 4 (км 39,9 - км 55,1), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи.
У п. 1.2 договору сторони визначили, що склад та обсяги робіт, які підлягають закупівлі за даним договором визначені Договірною ціною (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною Договору. Зміст і строки виконання робіт визначаються календарним планом (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить 95850514,39 грн., у тому числі ПДВ (20%) - 15975085,73 грн.
Згідно з п. 4.1, 4.2 договору, розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів замовника на розрахунковий рахунок підрядника, що вказаний в реквізитах Договору. Умови оплати: оплата здійснюється поетапно, протягом 180 календарних днів після підписання Актів виконаних робіт по кожному етапу (Форма КБ-2в, КБ-3) або за фактом поставки обладнання та матеріалів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника.
Відповідно до п. 10.1 договору, останній набирає чинності з дати його укладення та діє по 28.06.2017 року, в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, з урахуванням ст. 256 ЦК України.
В матеріалах справи наявна Додаткова угода № 2 від 05.12.2016 до договору, якою встановлено строк виконання робіт - з дати укладення договору по 31.12.2017 року.
В якості доказів виконаних робіт за договором підряду позивачем надано підписані сторонами та скріплені печатками підприємств акти виконаних робіт № 1, № 2, № 3 за жовтень 2017 року від 31.10.2017 року, акти виконаних робіт № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 за листопад 2017 року від 30.11.2017 року та акт виконаних робіт № 1 за грудень 2017 року від 29.12.2017 року.
Також між сторонами було підписано гідно підписаної сторонами довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2017 від 31.10.2017 на суму 3840620,47 грн., за листопад 2017 від 30.11.2017 на суму 4104133,15 грн., за грудень 2017 від 29.12.2017 на суму 1728263,26 грн.
26.02.2018 позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. № 26/02 про погашення заборгованості.
Приймаючи до уваги, що відповідач відповіді на вимогу не надав, заборгованість за виконані підрядні роботи не сплатив, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з умов, укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; до окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів
У ст. 887 ЦК України зазначено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч. 1 ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим з моменту його затвердження замовником.
Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Пунктом 1 частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п. п.1, 7 ст. 193 ГК України.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Колегією суддів встановлено, що позивачем надано суду належні докази виконання ним договору підряду, а саме: підписані сторонами акти виконаних робіт та довідки про вартість будівельних робіт.
Так, актами виконаних робіт № 1, № 2, № 3 від 31.10.2017 року підтверджено виконання робіт на загальну суму 3840620,47 грн., актами виконаних робіт № 1, № 2, № 3 , № 4, № 5 за листопад 2017 року від 30.11.2018 року на загальну суму 4104133,15 грн., актом виконаних робіт № 1 за грудень 2017 року від 29.12.2017 року на суму 1728263,26 грн.
Таким чином, загальна вартість виконаних позивачем підрядних робіт склала 9673016,88 грн.
Проте, відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів виконання зобов'язань за договором підряду щодо оплати робіт за підписаними актами відповідно до довідок про вартість будівельних робіт.
При цьому, відповідач не заперечує наявності боргу, проте у апеляційній скарзі стверджує про відсутність його вини у виникненні заборгованості у зв'язку з неналежним його фінансуванням НАК «Нафтобаз України».
Колегією суддів вважає, що вказані обставини не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання умов господарського Договору.
За загальним правилом, закріпленим у ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання не повинні прийматись доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (ст. 607 ЦК України) або на відсутність вини (ст. 614, 617 ЦК України чи ст. 218 ГК України).
Отже, заперечення відповідача щодо недостатності фінансування є безпідставними.
Також колегія суддів ставиться критично до тверджень відповідача про те, що позивачем не було дотримано строків виконання робіт, визначених п.5.1. договору. З
Так, відповідно до п. 5.8 договору, здача робіт за договором по кожному із етапів здійснюється на підставі акту виконаних робіт у двох примірниках з додаванням до нього документів про виконання відповідного етапу договору.
У п. 5.9 договору сторони визначили, що замовник в разі відсутності зауважень щодо виконаних робіт підрядником, протягом 10 днів зобов'язаний направити підряднику підписаний акт виконаних робіт або повернути його з письмовими зауваженнями.
Матеріали справи свідчать про те, що акти виконаних робіт за жовтень, листопад та грудень 2017 року були підписані уповноваженими представниками відповідача без зауважень, що в свою чергу свідчить про прийняття робіт замовником.
Відповідно до п. 91 Постанови КМУ "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" № 668 від 01.08.2005 року, передача виконаних робіт (об'єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.
Отже, наявні в матеріалах справи підписані сторонами акти виконаних робіт є належним доказом здійснення підрядником робіт, що є підставою для здіснення оплати замовником.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи до уваги доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства та відсутність доказів погашення заборгованості останнім вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про закупівлю робіт № 1511000726 від 30.11.2015 у розмірі 9673016,88 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 72777,00 грн. з огляду на таке.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи ст. 549, ч.2 ст. 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання.
Аналіз чинного законодавства вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Пунктом 4.2 договору було встановлено наступні умови оплати: оплата здійснюється поетапно, протягом 180 календарних днів після підписання Актів виконаних робіт по кожному етапу (Форма КБ-2в, КБ-3) або за фактом поставки обладнання та матеріалів шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника.
З урахуванням вищенаведеного пункту договору, оплата за виконані підрядником роботи у листопаді 2017 мала бути здійснена протягом 180 календарних днів після підписання актів виконаних робіт (30.11.2018 року), тобто по 29.05.2018, в той час, як позивачем здійснено нарахування 3% річних починаючи з 29.05.2018, тобто в останній день здійснення оплати.
Приймаючи до уваги 180-денний строк на оплату, нарахування 3% річних має здійснюватись з 30.05.2018, а не з 29.05.2018 року.
При перевірці нарахування позивачем 3% річних, встановлено, що за актами виконаних робіт № 1, № 2, № 3 , № 4, № 5 за листопад 2017у від 30.11.2017 року, позивачем порушено строк нарахування 3% річних (а саме нарахування здійснюється з 29.05.2018 року замість вірного з 30.05.2018 року), проте це не вплинуло на суму нарахування за вказаний період.
Нараховані позивачем 3% річних за актами виконаних робіт за жовтень та грудень 2017 року відповідають вимогам чинного законодавства.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі та стягненню з відповідача 3% річних в сумі 72777,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частина 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги доведені, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях і не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "ХАРКІВТРАНСГАЗ" на рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2018 у справі № 922/2148/18 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 28.11.2018 у справі № 922/2148/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня її проголошення.
Повний тест постанови складено 11.02.2019.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко