проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"08" лютого 2019 р. Справа № 905/1288/18
Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого (доповідача): судді:Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І.
справу розглянуто в порядку письмового провадження без виклику учасників справи розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області
на рішення Господарського суду Донецької області
від16.10.2018 року (повний текст складено 26.10.2018 року у м. Харкові)
у справі№ 905/1288/18 (суддя Фурсова С.М.)
за позовом до відповідача Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області
простягнення 73 388,43 грн.
У липні 2018 року до господарського суду звернулось Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя (далі - Позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь, м. Маріуполь (далі - Відповідач) про стягнення штрафу за недопоставку товару у розмірі 73 388,43 грн. (з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог вих. № 18-85/2 від 27.08.2018р. т. 1 а.с. 199).
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.10.2018 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 51 371,90 грн. штрафу, а також судовий збір в сумі 1762,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального права України, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства та дійшов помилкового висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки Відповідач діяв у відповідності до п. 3.9. Договору, умови якого надають йому право не здійснювати поставку товару Позивачу до повного погашення заборгованості за поставлений товар. Крім того, у разі задоволення позовних вимог, просив суд зменшити розмір стягуваного штрафу на 90%.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2018р. у справі № 905/1288/18 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2018 та встановлено строк до 29.12.2018 включно для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Інших клопотань від учасників справи не надходило.
За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.
На адресу суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Зокрема, Позивач зазначив, що Відповідачем не доведено зв'язок між можливим простроченням сплати за продукцію та недопоставкою товару у квітні 2018року. Крім того, умови п. 8.5. Договору, на який посилається Відповідач, зобов'язують останнього заздалегідь письмово попередити Покупця про тимчасове припинення поставок, однак жодних попереджень від Відповідача не надходило.
Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- укладення 15.12.2017р. між сторонами Договору поставки №012/18-02, за умовами якого Відповідач зобов'язується поставити та передати у власність Позивача продукцію коксохімічного виробництва (коксовий горішок) іменовану в подальшому Товар, а Позивач - прийняти та оплатити вартість товару згідно п. 3.6 цього Договору, на умовах, в кількості та строки, зазначені в специфікаціях до дійсного Договору, що є невід'ємними його частинами;
- підписання сторонами до Договору поставки №012/18-02 від 15.12.2017р. специфікації № 8 від 29.03.18 (в редакції додаткової угоди № 4 від 20.04.18) в якій узгоджено найменування товару, його якість, кількість, ціну реалізації, строки поставки, за змістом якої у Відповідача виник обов'язок поставити у квітні 2018року товар у загальній кількості 1500тон;
- поставки Відповідачем у квітні 2018 року на адресу Позивача 1 335,3 тон, (нестача склала 164,7 тон.);
- відвантаження Відповідачем коксового горішку у недопоставленому об'ємі під час розгляду справи.
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №012/18-02 від 15.12.2017р. в частині повної і своєчасної поставки товару. За твердженням Позивача, таке порушення умов Договору є підставою для нарахування неустойки (штрафу) на підставі п.8.4. договору.
Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, вважав, що позовні вимоги щодо стягнення штрафу не підлягають задоволенню, оскільки затримка спірної продукції виникла через несвоєчасну сплату Позивачем заборгованості за попередніми поставками. Просив у випадку задоволення позовних вимог в цій частині, зменшити розмір штрафу на 80% та закрити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання здійснити допоставку продукції у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту порушення Відповідачем об'ємів поставки товару, що є підставою для нарахування неустойки у вигляду штрафу на підставі п. 8.4. Договору. При цьому, господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру штрафу на 30 % до 51 371,90грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За вимогами ч.ч. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно до ст.663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Пунктом 8.4. Договору узгоджено, що у випадку порушення строків поставки або порушення обсягу поставки, який обумовлений в погодженій сторонами специфікації, Постачальник (Відповідач) сплачує Покупцю (Позивачу) неустойку у розмірі 5% від вартості недопоставленого в строк обсягу товару, обумовленого в специфікації.
Відповідно до ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України, на яку посилається заявник апеляційної скарги в обґрунтування своїх доводів щодо навмисного зупинення поставки товару - у разі якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 235 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 236 Господарського кодексу України, у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій, зокрема, одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;
Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції (ч. 2 наведеної статті).
Також нормою ч.2 ст. 237 Господарського кодексу України передбачено, що порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором.
Дійсно, у пункті 8.5. Договору визначено, що у випадку прострочення оплати, Постачальник залишає за собою право призупинити відвантаження товару на адресу Позивача до повного погашення заборгованості. При цьому, Постачальник зобов'язується протягом одного робочого дня в письмовій формі повідомити Покупця про тимчасове призупинення постачання товару у зв'язку з неоплатою. При наявності своєчасно направленого повідомлення, штрафні санкції до Постачальника згідно п.8.4. застосовані не будуть.
Тобто, сторони в договорі визначили обов'язковою умовою для зупинення постачання товару та звільнення Постачальника від відповідальності за ці дії - наявність письмового повідомлення протягом одного робочого дня.
Однак матеріали справи не містять направлення Відповідачем повідомлення про зупинення поставки на адресу Позивача, останнійм факт такого повідомлення не підтверджується.
Отже доводи Відповідача щодо реалізації свого права зупинити поставку товару на підставі ч. 5 ст. 692 Цивільного кодексу України не підтверджуються матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для звільнення Відповідача від сплати штрафних санкцій.
Оскільки матеріали справи не містять доказів поставки Відповідачем товару у визначеному сторонами обсязі та в обумовлені строки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення передбаченого умовами договору штрафу у розмірі 5,0% від вартості не поставленого об'єму товару на підставі п. 8.4. Договору.
Разом з тим, судова колегія визнає обґрунтованими доводи Відповідача щодо невірного розрахунуку штрафних санкцій, зокрема через наявність в специфікації застереження можливого відхилення поставки у розмірі 5% (толеранс +/- 5%) від визначеної кількості поставки, що у квітні 2018року становила 1500тон., у зв'язку з чим кількість товару, який обов'язково мав бути поставлений Позивачу складає 1425тон (з урахуванням 5 % -го відхилення).
Матеріалами справи підтверджується, що Відповідачем поставлено Позивачу товар у кількості 1335,3тони.
Таким чином кількість недопоставленого товару Позивачу у квітні 2018року склала 89,7тон. (1425-1335,3тони)
Здійснивши перерахунок розміру штрафу, який підлягає стягненню з Відповідача за недопоставку товару (з урахуванням відхилення у 5%) судовою колегією встановлено, що його дійсний розмір становить 39 969,29грн. замість 73 388,43грн.
Судом першої інстанції внаслідок розгляду справи було зменшено розмір стягуваного штрафу на 30%, з розміром такого зменшення Відповідач не погодився, вимагаючи протягом розгляду справи в суді першої інстанції зменшити штраф до 80%, а в апеляційній скарзі -до 90%.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені (штрафу) наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку, змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013. Як вбачається зі змісту судового рішення, суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявленої до стягнення пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.
Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи встановлені господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення штрафу у визначеному судом першої інстанції розмірі на 30% та погоджується, що зменшення штрафу на 80 % є надмірним.
Також клопотання Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь про зменшення розміру штрафу до 90 %, яке заявлене в резолютивні частині апеляційної скарги, не розглядається колегією суддів з підстав, визначених ч. 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не було заявлене у суді першої інстанції.
Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню штраф, розмір якого з урахуванням зменшення на 30% складає 27 978,50грн.
За таких підстав, враховуючи вищевикладені висновки судової колегії, рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2018 у справі № 905/1288/18 підлягає зміні в частині розміру стягнутого штрафу з 51 371,90грн. на 27 978,50грн., а також в частині розподілу судових витрат з 1762,00грн. на 959,63грн. на підставі ч. 1 п. 1, 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати про стягнення судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають пропорційному розподілу між сторонами, у зв'язку з чим стягненню з Позивача на користь Відповідача підлягають витрат з оплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1203,55грн.
Керуючись ст.ст. 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 16.10.2018 у справі № 905/1288/18 - змінити в частині розміру стягнутого штрафу, а також в частині розподілу судових витрат.
Викласти другий та третій абзаци резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок №1; код ЄДРПОУ - 00191158) на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок №11; код ЄДРПОУ 00186542) 27978, 50 гривень штрафу та 959,63 гривень судового збору.
В частині стягнення 45409,93грн. штрафу - відмовити. "
Стягнути з Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, місто Запоріжжя, вулиця Діагональна, будинок №11; код ЄДРПОУ 00186542) на користь Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87501, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок №1; код ЄДРПОУ - 00191158) 1203,55грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови підписано 08.02.2019
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя В.І. Пушай