Справа № 755/16779/18
"05" лютого 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Юдицьким К.О.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю «Еверест-Плюс» про визнання майнових прав на об'єкт інвестування,
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмежено відповідальністю «Еверест-Плюс» про визнання майнових прав на об'єкт інвестування. Свої вимоги мотивував тим, що 22 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 449/ЕМ, відповідно до якого відповідач отримав майнові права на об'єкт нерухомості за будівельним № 1291, загальною площею 63,36 кв.м., що розташована на 13 поверсі секції № 7 за будівельною адресою: АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва. 06 серпня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 449/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 22 лютого 2013 року, відповідно до якої відповідач отримав майнові права на об'єкт нерухомості за будівельним № 430, загальною площею 60,56 кв.м., що розташована на 6 поверсі секції № 3 за будівельною адресою: АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва. Згідно довідки, виданої Товариством з обмеженої відповідальності «Еверест-Плюс» позивач сплатив 100% вартості майнових прав на об'єкт нерухомості за будівельним № 430, загальною площею 60,56 кв.м., що розташована на 6 поверсі секції № 3 за будівельною адресою: АДРЕСА_1, проектна адреса, пров. Лобачевського, 7, м. Києва. У зв'язку з чим просить визнати право власності на майнові права на квартиру (об'єкт нерухомості) за будівельним № 430, загальною площею 60,56 кв.м., що розташована на 6 поверсі секції № 3 за будівельною адресою: АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження.
05 лютого 2019 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_2
Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача Товариства з обмежено відповідальністю «Еверест-Плюс» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності позивачів та відповідача в судовому засіданні на підставі наявних справі доказів без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідив в судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
22 лютого 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 449/ЕМ, відповідно до якого відповідач отримав майнові права на об'єкт нерухомості за будівельним № 1291, загальною площею 63,36 кв.м., що розташована на 13 поверсі секції № 7 за будівельною адресою: АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва (а.с.5-11).
06 серпня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 449/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 22 лютого 2013 року, відповідно до якої відповідач отримав майнові права на об'єкт нерухомості за будівельним № 430, загальною площею 60,56 кв.м., що розташована на 6 поверсі секції № 3 за будівельною адресою: АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва (а.с.12).
Позивач просив визнати право власності на майнові права на квартиру (об'єкт нерухомості) за будівельним № 430, загальною площею 60,56 кв.м., що розташована на 6 поверсі секції № 3 за будівельною адресою: АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва.
Підставою для задоволенні позовних вимог про визнання права власності на майнові права на об'єкт нерухомості позивачем зазначено про сплату 100 % вартості майнових прав на об'єкт нерухомості.
На підтвердження позивних вимог позивачем надано довідку про 100 % фінансування згідно Договору № 449/ЕМ купівлі-продажу майнових прав від 22 лютого 2013 року (а.с.14); квитанцію до прибуткового касового ордеру № 131 від 22 лютого 2013 року про перерахунок грошових коштів на користь відповідача у розмірі 433 382,40 грн. (а.с.13).
Між сторонами виникли договірні правовідносини, предметом доказування є порушення чи невиконання умов договору.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Представник відповідача не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Право власності на річ набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права.
Згідно статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.
Майнові права на нерухомість - об'єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент розгляду справи, а тому не може існувати й право власності на нього.
Майнове право, що є предметом договору купівлі-продажу, - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
Майновими визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
Стаття 331 ЦК України встановила загальне правило, відповідно до якого право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації прав на нерухоме майно після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію.
За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.
Згідно п. 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав майнові права на Об'єкт нерухомості за цим Договором закріплюються за Покупцем у момент видачі довідки про сплату 100 % майнових прав. Довідка підписується Продавцем не пізніше 3-х робочих днів з дня здійснення Покупцем 100 % оплати вартості майнових прав, що визначена у пункті 4.2 цього договору.
Після отримання Продавцем на Об'єкт капітального будівництва сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництва об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, Продавець надсилає Покупцю повідомлення із зазначенням дати (протягом 30 календарних днів з дня відправлення відповідного повідомлення), коли Покупець повинен з'явитися та фізично прийняти закінчений будівництвом Об'єкт нерухомості, підписавши Акт прийому-передачі Об'єкта нерухомості та договір на утримання та обслуговування Об'єкта нерухомості (п. 3.2 договору купівлі-продажу майнових прав).
Об'єкт нерухомості передається Продавцем Покупцю шляхом підписання Акта прийому-передачі Об'єкта нерухомості (п. 3.3 договору купівлі-продажу майнових прав).
Судом встановлено, що позивач виконав свої грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу майнових прав, повністю сплативши вартість об'єкта будівництва, установлену цим договором, внаслідок чого відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав за позивачем було закріплено майнові права на об'єкт будівництва.
Отже, позивачем не доведено порушення відповідачем його майнових прав на квартиру (об'єкт нерухомості) за будівельним № 430, загальною площею 60,56 кв.м., що розташована на 6 поверсі секції № 3 за будівельною адресою: АДРЕСА_1 у Дніпровському районі м. Києва, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю «Еверест-Плюс» про визнання майнових прав на об'єкт інвестування слід відмовити.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 177, 190, 328, 331, 392, ст. 656 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю «Еверест-Плюс» про визнання майнових прав на об'єкт інвестування відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 08 лютого 2019 року.
Суддя Н.Є.Арапіна