08.02.2019 Справа № 756/14921/18
Ун. № 756/14921/18
Пр. № 2/756/2311/19
Іменем України
(заочне)
08 лютого 2019 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Васалатія К.А.
за участі секретаря Дем'яновій Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про припинення сервітуту у вигляді права користування житловим приміщенням та визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
У листопаді 2018 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він (позивач), разом із своїми дітьми, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у рівних частинах є власниками АДРЕСА_1, загальною площею 28,6 кв.м, що підтверджується Свідоцтвом про право власності Серія НОМЕР_3 від 15.06.2015 р.
Як вказано у позові, у грудні 2017 р. до позивача звернулись відповідачі із проханням зареєструвати місце свого проживання у належній нам квартирі. Метою такої реєстрації ОСОБА_4. та ОСОБА_5 вказували подальше працевлаштування у м. Києві та оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон. І тому, за усною домовленістю позивач надав згоду вказаним особам зареєструвати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 строком на 3 місяці. Проте ані ОСОБА_4, ані ОСОБА_5 у спірній квартирі жодного дня не проживали та не мали наміру проживати, у витратах на утримання майна участі не брали.
Як вказує позивач, перешкод у користуванні квартирою ні позивач, ні інші члени його сім'ї відповідачам не чинили. Разом з тим, я вважаю, що моє право як власника квартири користуватись та розпоряджатись своїм майном порушено. Крім того, сам факт формальної реєстрації місця проживання відповідачів у належній мені з дітьми квартирі суттєво збільшує розмір необхідних щомісячних платежів, пов'язаних з утриманням житлового приміщення, прибудинкової території та комунальних послуг, чим створює невиправдані додаткові витрати.
Тому на підставі вищевикладеного позивач просить суд припинити сервітут у вигляді права користування житловим приміщенням та визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.
Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав свою заяву щодо підтримки позову.
Відповідачі про розгляд справи були повідомлені належним чином про час та місце слухання справи.
Згідно ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як з'ясував суд, позивач та його діти - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у рівних частинах є власниками кв. АДРЕСА_1 загальною площею 28,6 кв.м, що підтверджується свідоцтвом про право власності Серія НОМЕР_4 від 15.06.2015 р.
У відповідності до ст. 191 ЦПК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається належним йому майном на власний розсуд.
Як з'ясовано судом, у грудні 2017 р. до позивача звернулись відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із проханням зареєструвати місце свого проживання у належній нам квартирі. Метою такої реєстрації відповідачі вказували подальше працевлаштування у м. Києві та оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон. І тому, за усною домовленістю позивач надав згоду вказаним особам зареєструвати місце проживання за вищевказаною адресою, але відповідачі у спірній квартирі жодного дня не проживали, і у витратах на утримання майна участі не брали.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки проводиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 29 ч. 1 та 4 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
У п. 10 Постанови Пленуму ВСУ від 12.04.1985 р. № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" зазначено, що у справах визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст. 71 ЖК України, необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.
У відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Оскільки обставини, викладені позивачем ОСОБА_1 свідчать про те, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у спірній квартирі не проживають понад 1 р., суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність ухвалення рішення про задоволення позовних вимог щодо визнання відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 втратившим право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_3
Згідно ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору у розмірі 704,80 грн.
На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 02/02/2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», ст. 71 ст. 116, 157, 191 ЖК України, ст. 405 ЦК України, ст. 12, 19, 42, 81, 89, 141, 263, 265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити.
Припинити сервітут у вигляді права користування житловим приміщенням та визнати ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 (і.к. НОМЕР_1) та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 (і.к. НОМЕР_2) такими, що втратили право користування АДРЕСА_1.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя К.А. Васалатій